Жак Перрен Зміст Біографія | Кар'єра в кіно | Особисте життя | Фільмографія | Визнання | Примітки | Посилання | Навігаційне менюЖак Перрен" Jacques Perrin, le cinéma est sa nature «» Hommage à Jacques Perrin "АрхівованоНагороди та номінації Жака ПерренаЖак ПерренЖак ПерренNNDBAllMovieAlloCinéDanmarks NationalfilmografiFilmportal.deInternet Movie DatabaseMymovies.itOpen Media DatabaseRivista del CinematografoScopeШведська база даних фільмівThe Movie DatabaseČSFDEncyclopædia UniversalisXX87090012402208x12357319X0000 0001 2142 2470no97014562xx006829523947182205944757541925528р
Народились 13 липняНародились 1941Уродженці ПарижаВипускники Вищої національної консерваторії драматичного мистецтваКомандори ордена Почесного легіонуКомандори Ордена мистецтв та літературиЛауреати премії «Кубок Вольпі»Французькі кіноакториФранцузькі театральні акториФранцузькі кінорежисериФранцузькі кінопродюсериКінорежисери-документалістиАктори, які зіграли роль Рішельє
фр.фр.13 липня1941ПарижФранціяфранцузькийакторкінорежисеркінопродюсер13 липня1941ПарижіКомеді ФрансезАнтуана БальпетреВищої національної консерваторії драматичного мистецтваЖана ЙонвеляМарселя КарнеВалеріо ДзурлініАнрі Жоржа КлузоКлаудія КардіналеБріжит БардоМарі-Жозе НатромануБориса Віана«Піна днів»Жака Демі«Дівчата з Рошфора»П'єра Шендорфера«Краб-барабанщик»Вітторіо Де Сіки«Кубок Вольпі»Міжнародному кінофестивалі у Венеції«Оскара»Премію Британської кіноакадемії«Сезар»«Гойя»«Мікрокосмос»Матьє СімонеМаксанса Перрена«Океани»
Жак Перрен | |||
---|---|---|---|
фр. Jacques Perrin | |||
Жак Перрен у фільмі «Перша музика» (1998) | |||
Ім'я при народженні | Жак Андре Сімоне (фр. Jacques André Simonet) | ||
Дата народження | 13 липня 1941(1941-07-13) (77 років) | ||
Місце народження | Париж, Франція | ||
Громадянство | Франція | ||
Професія | актор, кінорежисер, продюсер | ||
Alma mater | Вища національна консерваторія драматичного мистецтва | ||
Роки активності | 1957—наш час | ||
Член у | Академія красних мистецтв Франції | ||
IMDb | ID 0674742 | ||
Нагороди та премії | |||
Кубок Вольпі (1966), Сезар (1997, 2011) | |||
Жак Перрен у Вікісховищі |
Жак Перре́н (фр. Jacques Perrin, справжні ім'я та прізвище — Жак Андре́ Сімоне́ (фр. Jacques André Simonet); 13 липня 1941, Париж, Франція) — французький актор, кінорежисер та кінопродюсер.
Зміст
1 Біографія
2 Кар'єра в кіно
3 Особисте життя
4 Фільмографія
5 Визнання
6 Примітки
7 Посилання
Біографія |
Жак Андре Сімоне народився 13 липня 1941 року в Парижі, Франція, в сім'ї режисера театру Комеді Франсез Александа Сімоне і акторки Марі Перрен[1]. Він також є племінником актора Антуана Бальпетре[2]. З п'ятнадцяти років він з'являється на сцені, а потім вступає з однією зі своїх сестер Евою Сімоне до Вищої національної консерваторії драматичного мистецтва (клас Жана Йонвеля[fr])[3].
Кар'єра в кіно |
У 5-річному віці Жак Перрен виконав роль хлопчика у фільмі Марселя Карне «Ворота ночі» (1946). Дебют Перрена-актора відбувся 1957 року у фільмі Клола Буассоля «Ведмежа шкура». У 1960 році він знявся у двох помітних стрічках — «Дівчина з валізою» Валеріо Дзурліні та «Істина» Анрі Жоржа Клузо. Партнерками Перрена у цих фільмах були Клаудія Кардінале (у першому фільмі), Бріжит Бардо і Марі-Жозе Нат (у другому). Одну з найзначніших ролей Жак Перрен зіграв в екранізації знаменитого роману Бориса Віана «Піна днів», здійсненою Шарлем Бельмоном. Перрен запам'ятався також у мюзиклі Жака Демі «Дівчата з Рошфора» (1967), в метафізичній притчі В. Дзурліні «Пустеля татар» (1976), в «морському романі» П'єра Шендорфера «Краб-барабанщик» (1977). У 1967 році за роль у фільмі «Пошуки» та роль Мікеле у фільмі Вітторіо Де Сіки «Напівлюдина» (обидва 1966) Перрен отримав як найкращий актор «Кубок Вольпі» на Міжнародному кінофестивалі у Венеції.
З 1968 року Жак Перрен виступає як продюсер, у тому числі фільмів зі своєю участю. Він заснував власну кінокомпанію, яка спочатку мала назву «Reggane Films», а потім — «Galatée Films». Фільми Перрена-продюсера двічі номінувалися на «Оскара», висувалися на Премію Британської кіноакадемії, премії «Сезар» та «Гойя». Найбільшим успіхом стали спродюсовані Перреном неігрові стрічки про дику природу — «Плем'я мавп» (1989), «Мікрокосмос» і «Птахи» (2001).
Особисте життя |
Жан Перрен одружений з 1995 року на акторці Валентині Перрен. Подружжя має є трьох синів: Матьє Сімоне[fr](1975) і Максанса Перрена[fr] (1995) — обоє актори, та Лансело Перрена (нар. 2000), який знявся разом з батьком у фільмі «Океани»[1].
Фільмографія |
- Ролі в кіно
Рік | Українська назва | Оригінальна назва | Роль | |
---|---|---|---|---|
1957 | ф | Ведмедяча шкура | La peau de l'ours | Філіпп Ледру |
1959 | ф | Зелені жнива | La verte moisson | Жан-Луї Мені |
1960 | ф | Істина | La vérité | Жером |
1960 | ф | Дівчина з валізою | La ragazza con la valigia | Лоренцо Файнарді |
1961 | ф | Німфетки | Les nymphettes | Філіп |
1961 | ф | Старі добре тримаються | Les croulants se portent bien | Мішель |
1962 | ф | Сонце в очі | Le soleil dans l'oeil | Фредерік |
1962 | ф | Сімейна хроніка | Cronaca familiare | Лоренцо |
1962 | ф | Сатана там править бал | Et Satan conduit le bal | Іван |
1963 | ф | Венеційський пекар | Il fornaretto di Venezia | П'єтро |
1963 | ф | Розтління | La corruzione | СтефАнноМаттолі |
1964 | ф | У всі тяжкі | La calda vita | Фреді |
1964 | ф | Порушення пристойності | Oltraggio al pudore | Габріель |
1964 | ф | Удача і любов | La chance et l'amour | Марк Бізе (епізод “Les Fiancés de la chance”) |
1965 | ф | 317-й взвод | La 317ème section | молодший лейтенат Торрен |
1965 | ф | Убивці в спальних вагонах | Compartiment tueurs | Данієль |
1966 | ф | Демаркаційна лінія | La ligne de démarcation | Мішель |
1966 | ф | Пошуки | La busca | Мануель |
1966 | ф | Напівлюдина | Un uomo a metà | Мішель |
1966 | кф | Гримаса | La grimace | |
1967 | ф | Дівчата з Рошфора | Les demoiselles de Rochefort | Максенс |
1967 | ф | Одна людина зайва | Un homme de trop | Керк |
1967 | ф | Дурень | Le grand dadais | Ален Кенар |
1967 | ф | Горизонт | L'horizon | Антонін |
1968 | ф | Непристойна жінка | La petite vertu | Фердінанд / Фредді |
1968 | ф | Піна днів | L'écume des jours | Колен |
1968 | ф | Життя вночі | Vivre la nuit | Філіп |
1968 | ф | Rose rosse per Angelica | шевальє де Верлен | |
1969 | ф | Дзета | Z | фотожурналіст |
1969 | ф | Запрошена | L'invitata | Лоран |
1969 | ф | Американець | L'américain | Патрік |
1970 | ф | Осляча шкура | Peau d'âne | прекрасний принц |
1970 | ф | Душитель | L'étrangleur | Еміль |
1971 | ф | Гойя, історія самотності | Goya, historia de una soledad | |
1972 | ф | Бланш | Blanche | Бартоломео |
1972 | ф | Стан облоги | État de siège | телефонний оператор |
1973 | ф | Дім, милий дім | Home Sweet Home | Жак, соціальний працівник |
1975 | ф | Спеціальний відділ | Section spéciale | Лафарж, адвокат за призначенням суду |
1976 | ф | Пустеля татар | Il deserto dei tartari | Дрого |
1977 | ф | Краб-барабанщик | Le Crabe-Tambour | лейтенант Вілсдорф, «Краб-барабанщик» |
1977 | ф | Неминуча жертва | La Part du feu | Жак Ноблє |
1979 | ф | Усиновлення | L'adoption | Жак |
1979 | с | Східний експрес | Orient-Express | Дам'єн |
1980 | ф | Легіон висаджується в Колвезі | La légion saute sur Kolwezi | посол Бертьє |
1980 | ф | Чорна мантія для вбивці | Une robe noire pour un tueur | Люсьєн Лебеск |
1981 | ф | Непокірність | La disubbidienza | Даріо |
1981 | ф | Кров яскрава | Le sang du flamboyant | Жорж Делорм |
1982 | ф | Буремні сорокові | Les quarantièmes rugissants | Жульєн Дантек |
1982 | ф | Честь капітана | L'honneur d'un capitaine | капітан Карон |
1983 | тф | Пабло мертвий | Pablo est mort | Максим Бланше |
1984 | ф | Слідчий | Le juge | суддя Франсуа Мюллер |
1984 | ф | Рік медуз | L'année des méduses | Вік |
1984 | ф | Слова і музика | Paroles et musique | Ів |
1985 | ф | Слово поліцейського | Parole de flic | Стефан Реньє |
1985 | тф | Червона трава | L'herbe rouge | мосьє Брюль |
1987 | с | Генерал | Il generale | Віктор Емануель II |
1987 | с | Ніхто не повернеться назад | Nessuno torna indietro | Алехандро |
1988 | с | Холодний піт | Sueurs froides | Етьєн Руффек |
1988 | ф | Новий кінотеатр «Парадізо» | Nuovo Cinema Paradiso | Сальваторе “Тото” Ді Віта, дорослий |
1988—1994 | с | Висока напруга | Haute tension | П'єр Делоне |
1988—1991 | с | Шантаж | Il ricatto | Гроссі |
1988 | с | Медицина для людей | Médecins des hommes | Жульєн |
1989 | ф | Ванільно-полуничне морозиво | Vanille fraise | Гійом Форестьє |
1989 | тф | Манон Ролан | Manon Roland | Жан-Марі Ролан де Ла Платьєр |
1990 | ф | У них все добре | Stanno tutti bene | |
1990 | ф | Ім'ям суверенного народу | In nome del popolo sovrano | дон Уго Бассі |
1990 | тф | Втеча з раю | Fuga dal paradiso | Елісео |
1991 | ф | Бічна алея | La contre-allée | Данієль |
1991 | ф | Суцільний обман | Rien que des mensonges | Антуан, чоловік Мюріель |
1992 | тф | Доторкнися і помри | Touch and Die | Штойбен |
1992 | ф | Тінь | L'ombre | Гійом |
1992 | ф | Втеча невинного | La corsa dell'innocente | Давид Рієнці |
1992 | ф | Сплячі очі | Les eaux dormantes | Дав'ю |
1992 | тф | Дружина коханця | La femme de l'amant | Ален |
1993 | ф | Довге мовчання | Il lungo silenzio | суддя Марко Канова |
1993 | с | Замок олив | Le château des oliviers | П'єр Северен |
1993 | с | Аліс Невер | Le Juge est une femme | професор Лапуж |
1993 | тф | Шпигун у чорному | Missus | отець Володимир, Люцифер |
1993 | ф | «Дівчата...» через 25 років | Les demoiselles ont eu 25 ans | |
1994 | ф | Монпарнас-Пондішері | Montparnasse-Pondichéry | Рауль Марке |
1995 | тф | Маленька особлива дівчина | Une petite fille particulière | Делла Санта |
1995 | тф | Сторінка любові | Une page d'amour | доктор Деберль |
1996 | тф | Червона мафія | Mafia rouge | Сидячий Бик |
1996 | тф | Пограбування у повітрі | Hold-up en l'air | Домінік Скалья |
1996 | ф | Мовчання гармат | Le silence des fusils | Жан-П'єр Лафон |
1997 | тф | Кохання в Амбуші | Love in Ambush | Паскаль Ласалль |
1997 | тф | Надійна людина | Un homme digne de confiance | Франсуа Вентурі |
1997 | тф | У саме серце | In fondo al cuore | професор Сільвестрі |
1998 | тф | Білий слон | L'elefante bianco | Барта |
1998 | тф | Нарешті під вінець | Vado e torno | Ла Рошель |
1998 | ф | Перша музика | Prima la musica, poi le parole | Ланфранко |
1999 | тф | Нора | Nora | Фелікс |
1999 | ф | Я не винен | C'est pas ma faute! | Етьєн |
1999 | тф | Нана | Nanà | маркіз де Вондевр |
2000 | ф | Місце злочину | Scènes de crimes | головний доглядач |
2000 | тф | Дитина, секрет | Un enfant, un secret | П'єр Анселін |
2001 | ф | Братство вовка | Le Pacte des loups | Томас д'Апші (старий) |
2002 | ф | Любов і надія | Ti voglio bene Eugenio | Федеріко |
2003 | ф | Глибина | Deep Blue | читець (озвучування) |
2003 | ф | Король вищий за хмари | Là-haut, un roi au-dessus des nuages | Анрі Ланверн, кінорежисер |
2003—2004 | с | Френк Ріва | Frank Riva | Хав'єр Унгер |
2004 | ф | Хористи | Les Choristes | П'єр Моранж, дорослий |
2004 | тф | Материнський біль | La peine d'une mère | Жозеф |
2004 | тф | Електрошок | Electrochoc | Франсуа |
2005 | ф | Молодий лейтенант | Le petit lieutenant | суддя Серж Клермон |
2005 | ф | Пекло | L'enfer | Фредерік |
2007 | тф | Забуте піаніно | Le piano oublié | Бенжамен |
2007 | с | Спис долі | La lance de la destinée | Давид Леві |
2008 | тф | Італійський набіг | Hold-up à l'italienne | Віктор |
2009 | док | Океани | Océans | оповідач (французька версія) |
2011 | тф | Людовик XI: Розбита влада | Louis XI, le pouvoir fracassé | Людовик XI |
2014 | тф | Рішельє. Мантія і кров | Richelieu, la pourpre et le sang | Рішельє |
2014 | тф | Прикордонний стан | Borderline | Анрі ван Рой |
2015 | с | Секрет Елізи | Le secret d'Elise | Ален Годо |
- Продюсер
Рік | Назва українською | Оригінальна назва | Режисер | Примітки | |
---|---|---|---|---|---|
1969 | Дзета | Z | Коста-Гаврас | делегований продюсер | |
1970 | Товариші | Camarades | Марін Карміц | ||
1970 | Душитель | L'étrangleur | Поль Веккіалі | ||
1972 | Стан облоги | État de siège | Коста-Гаврас | делегований продюсер | |
1973 | Дім, милий дім | Home Sweet Home | Бенуа Ламі | співпродюсер | |
1975 | Війна в Алжирі | La guerre d'Algérie | Ів Кур'єр, Філіпп Моньє | ||
1975 | Спеціальний відділ | Section spéciale | Коста-Гаврас | ||
1976 | Чорні і білі в кольорі | La victoire en chantant | Жан-Жак Анно | ||
1976 | Пустеля татар | Il deserto dei tartari | Валеріо Дзурліні | ||
1977 | Арденнська шинка | Jambon d'Ardenne | Бенуа Ламі | ||
1979 | Усиновлення | L'adoption | Марк Грюнебаум | ||
1982 | Буремні сорокові | Les quarantièmes rugissants | Крістіан де Шалонж | ||
1988 | т/с | Медицина для людей | Médecins des hommes | Марун Багдаді, Ів Буассе, Ален Корно та ін. | |
1989 | док. | Мавп'ячий народ | Le peuple singe | Жерар В'єнн | |
1991 | Підвішене життя | Hors la vie | Марун Багдаді | ||
1992 | Гюльваар | Guelwaar | Усман Сембен | ||
1995 | док. | Діти Люм'єра | Les enfants de Lumière | Андре Ассео, П'єр Біллар, Ален Корно, Клод Міллер та ін. | |
1996 | док. | Мікрокосмос | Microcosmos: Le peuple de l'herbe | ||
1999 | Гімалаї | Himalaya — l'enfance d'un chef | Ерік Валлі, Мішель Деба | ||
2001 | док. | Птахи | Le peuple migrateur | Жак Перрен, Жак Клюзо, Мішель Деба | |
2002 | L'empire du milieu du sud | Ерік Деру, Жак Перрен | |||
2002 | т/с | Птахи: Крила природи | Les ailes de la nature | Жак Клюзо | |
2004 | Хористи | Les Choristes | Крістоф Барратьє | ||
2007 | Крихкі герої | Héros fragiles | Еміліо Пакуль | співпродюсер | |
2008 | Реальна любов 2: Паризькі історії | Modern Love | Стефан Казанджян | ||
2008 | Тебарлі | Tabarly | П'єр Марсель | ||
2008 | Париж! Париж! | Faubourg 36 | Крістоф Барратьє | ||
2009 | Повстала | L'insurgée | Лорен Перро | ||
2009 | док. | Океани | Océans | Жак Перрен, Жак Клюзо | |
2015 | док. | Сезони | Les saisons | Жак Перрен, Жак Клюзо | |
2016 | Аутсайдер | L'Outsider | Крістоф Барратьє | співпродюсер |
- Режисер і сценарист
Рік | Назва українською | Оригінальна назва | Режисер | Сценарист | |
---|---|---|---|---|---|
1982 | Буремні сорокові | Les quarantièmes rugissants | |||
1988 | т/с | Медицина для людей | Médecins des hommes | ||
2001 | док. | Птахи | Le peuple migrateur | ||
2002 | док. | L'empire du milieu du sud | |||
2009 | док. | Океани | Océans | ||
2011 | док. т/с | Жителі океанів | Le Peuple des océans | ||
2015 | док. | Сезони | Les saisons |
Визнання |
Рік | Категорія | Фільм | Результат |
---|---|---|---|
Венеційський міжнародний кінофестиваль | |||
1900 | Кубок Вольпі за найкращу чоловічу роль | Пошуки та Напівлюдина | Нагорода |
Премія Оскар | |||
1970 | Найкращий фільм | Дзета | Номінація |
2003 | Найкращий документальний фільм | Птахи | Номінація |
Премія «Сезар» | |||
1997 | Найкращий продюсер | Мікрокосмос | Нагорода |
2002 | Найкращий дебютний фільм | Птахи | Номінація |
2011 | Найкращий документальний фільм | Океани | Нагорода |
Премія Європейської кіноакадемії | |||
2002 | Найкращий європейський документальний фільм | Птахи | Номінація |
2004 | Найкращий європейський фільм | Хористи | Номінація |
Премія «Гойя» | |||
2003 | Найкращий документальний фільм | Птахи | Номінація |
Премія BAFTA | |||
2005 | Найкращий фільм не англійською мовою | Хористи | Номінація |
Міжнародний кінофестиваль в Люшоні | |||
2011 | Найкращий актор | Людовик XI: Розбита влада | Нагорода |
Примітки |
↑ аб Who's Who in France / Jacques Lafitte, Stephen Taylor. — 2003. — С. 1498.
↑ " Jacques Perrin, le cinéma est sa nature «, Télérama, 3 квітня 2011.
↑ » Hommage à Jacques Perrin " Архівовано 16 May 2011[Дата не збігається] у Wayback Machine. на сайті cinematheque.fr.
↑ Нагороди та номінації Жака Перрена на сайті IMDb (англ.)
Посилання |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Жак Перрен |
Жак Перрен на сайті IMDb (англ.)
|
|