Mryntu

«Українська абетка» («Украı́н́ска абèтка») М. Гаццука (М. О. Гатцука), Москва, 1861 р. — один з найперших українських букварів.

Уривок з Абетки

Мико́ла Олексі́йович Гатцу́к — український фольклорист, мовознавець, письменник другої половини XIX століття. Псевдоніми — М. Глек, М. Куций та ін.

Творча діяльність |

Українська Абетка. Микола Гатцук. Москва 1860

Ӯжинок рідного полȧ. Москŷа, (1857)

Видав збірники:

• «Ужинок рідного поля» (1857) — вміщено українські пісні, думи, приказки, прислів'я;


• «Дев'ять струн української бандури» (1863) — подано українські пісні з нотами.

Написав один із перших українських букварів — «Українська абетка», де серед інших матеріалів уміщено українські думи про Хвеська Ганжу Андибера, про смерть козака-бандуриста, про бідну вдову, про сестру та брата, українські прислів'я, приказки, колядки тощо.
Автор драми «Оксана» (1907), позначеної впливом українських народних пісень.

Правопис |

Гатцук досліджував питання українського правопису. В статті «Про правописи, заявлені українськими письменниками з 1834 року по 1861 р.» («Основа», 1862, № 7) охарактеризував системи українського правопису, що їх розробили Михайло Максимовович, Левко Боровиковський, Амвросій Метлинський, Пантелеймон Куліш та ін. Стаття була спрямована проти кулішівки.

Михайло Максимович відстоював етимологічний правопис з використанням діакритичних знаків для відтворення української вимови. Спробу наблизити українське письмо до фонетичного зробив Пантелеймон Куліш у виданні «Записки о Южной Руси» (1856) та в «Граматці» (1857). Значно далі в фонетизації українського правопису пішов Гатцук. У книжці «Ужинок рідного пол'а», виданій під псевдонімом М.Куций, він фактично застосував фонетичну транскрипцію з великою кількістю надрядкових знаків. Наприклад:

Ŏколиб нε ц’а важка скрута татарс’кого лиха, миб ўже здаўнаб мали своу рідну моўу, пис’мєнє і достоту °вироблєну; св’атоблиўε °слово Божε і ỏго заповіт вірісне кожнй-б тамиу; і нε було б ўнεвічинε ріднε слоўо; миб тоді мали своỷ Літεратуру, своỷ осноўу а’сного жит’а’.

Застосований Гатцуком у букварі, у низці інших творів правопис (використання надрядкових знаків при відповідних буквах — крапок, дужок, рисок тощо) не набув поширення. Як зазначав Микола Сумцов у статті про Гатцука в енциклопедії Брокгауза та Ефрона, «правопис дуже дивний і незручний».

Література |

• Гатцук Микола // Український радянський енциклопедичний словник. У 3-х т. 2-ге вид. — К., 1986. — Т. 1.  — С. 374.


• 
  Брицина О. Ю. Гатцук Микола Олексійович // Українська літературна енциклопедія. — Т. 1. — К., 1988. — С. 395.


• Гатцук Микола Олексійович // Мистецтво України : Біографічний довідник / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1997. — С. 144. — ISBN 5-88500-071-9.


• 
  Поповський А. М. Гатцук Микола Олексійович // Українська мова: Енциклопедія. — К., 2000. — С. 87—88.


• 
  Гатцук, Н. С. // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос.)
  


• Розширення функціональних меж української мови // Русанівський Віталій. Історія української літературної мови. — К., 2001.

---

Твори цього автора перебувають у суспільному надбанні. Ви можете допомогти проекту, додавши їх у Вікіджерела.