Mryntu

|зображення_розмір=

Фрідріх Макс Мюллер
нім. Max Müller
санскритолог та індіолог
Ім'я при народженні	нім. Friedrich Max Müller
Народився	6 грудня 1823(1823-12-06) Дессау Німеччина
Помер	28 жовтня 1900(1900-10-28) (76 років) Оксфорд
Громадянство (підданство)	Німеччина
Національність	німці
Діяльність	мовознавець, бібліотекар, історик релігії, історик, перекладач, викладач університету, міфограф
Alma mater	Лейпцизький університет
Сфера інтересів	Індіологія Міфологія Мовознавство
Заклад	Університет Оксфорду і Кембриджський університет
Посада	Член Таємної ради Великої Британії[d]
Науковий ступінь	доктор філософії
Член	Геттінгенська академія наук, Американська академія мистецтв і наук, Угорська академія наук, Прусська академія наук, Академія наук Турина[d] і Нідерландська королівська академія наук
Нагороди	Prix Volney[d] (1862) Prix Volney[d] (1849)
Автограф
Фрідріх Макс Мюллер на Вікісховищі

Мюллер Фрідріх Макс (Максиміліан) (нім. Max Müller; (нар. 06.12.1823, Дессау — помер 28.10.1900, Оксфорд) — німецький та англійський філолог, спеціаліст із загального мовознавства, індології, міфології, засновник «Школи природного міфу». Член Геттінгенської академії наук.

Доктор філософії (1848). Професор Оксфорду, де викладав санскрит.

З 1875 присвятив себе виданню священних книг Сходу. Співпрацював з Нандзьо Бунью, Касахара Кендзю і Такакусу Дзюндзиро та іншими.

Йому належить монументальне видання «Ріг-веди» (Rigveda-Samhita, together with the commentary of Sayanacarya, Лондон, 1849–1873; 2-е видання 1890–1892, в 4 томах) — це одне з найбільших досягнень XIX ст.

Школа Природного Міфу |

Макс Мюллер є одним із засновників та найвидатніших представників натуралістичної або міфологічної школи походження релігії. Діячі цього напрямку стверджували, що образи древніх міфів — лише персоніфіковані явища природи, часто катастрофічні, такі як землетруси, урагани, виверження вулканів, що вражали для древніх людей, впливали на їхню уяву, а також небесні тіла — сонце, місяць і зорі — свідчення древнього астрально-міфологічного світогляду.

Походження міфологічних образів Макс Мюллер приписував «хворобі мови», наповненню поетичних образів релігійним змістом.

Древні люди антропоморфізували природу. Наприклад, щоб повідомити про настання ночі вони говорили: «Сонце йде спати». Такі вислови були «міфо-поетичними», але розумілись буквально, і пізні покоління перетворили сонце в живу істоту, міфічний образ. Віра в божество, за словами Макса Мюллера, почалась не з монотеізму чи політеізму, а з генотеізму чи катенотеізму (обидва терміни запропоновані Максом Мюллером) — такої форми релігії, коли люди, визнававши й інших богів, поклонялись одному з них, часто розглядаючи його як представника всіх інших.

Загалом концепція Макса Мюллера має достатньо спекулятивний характер. Поняття генотеізму, щоправда, виявилось продуктивним і ввійшло в науку, але це явище притаманне лише деяким розвинутим релігіям, таким як єгипетська та древнєєврейська (в її ранній фазі). Незважаючи на суперечливість його теорій і методів, наприклад, зведення міфологічних образів до природних явищ, утотожнення міфології та релігії, сучасні історики вбачають в Максі Мюллері «одного із засновників, без якого сучасне порівняльне релігієзнавство не могло б існувати».

Основні роботи |

• «Порівняльна міфологія» (1856),


• «Стружки з німецької майстерні» (1867–1875),


• «Вступ у науку про релігію» (1873),


• «Природна релігія» (1889),


• «Фізична релігія» (1891),


• «Антропологічна релігія» (1892),


• «Теософія, або психологічна релігія» (1897),


• «Шість систем індійської філософії» (1899).

Див. також |

• Біогенетичний закон

Джерела |

• «Філософія і Релігієзнавство» — перший релігієзнавчо-філософський науковий портал

Це незавершена стаття про особу. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.