Галкін Дмитро Прохорович Біографія | Нагороди | Посилання | Навігаційне менюр
Народились 17 березняНародились 1926Померли 20 грудняПомерли 2014Герої Соціалістичної ПраціМіністри УРСРДепутати Верховної Ради СРСР 8-го скликанняЧлени КПРСУродженці Свердловської областіПомерли в Челябінській областіКавалери ордена ЛенінаКавалери ордена Трудового Червоного ПрапораЛауреати Державної премії СРСРДепутати Верховної Ради СРСР 9-го скликанняДепутати Верховної Ради СРСР 10-го скликанняДепутати Верховної Ради СРСР 11-го скликання
ТуринськСвердловської областіРосійська Федерація20 грудня2014МагнітогорськРосійська ФедераціяЦК КПУВерховної Ради СРСРЦК КПРСКПРС1949
Дмитро Прохорович Галкін (нар. 17 березня 1926(19260317), місто Туринськ Уральської області, тепер Свердловської області, Російська Федерація — пом. 20 грудня 2014, місто Магнітогорськ, Російська Федерація) — український радянський діяч, директор металургійного комбінату, міністр чорної металургії УРСР. Член ЦК КПУ у 1986 — 1990 р. Депутат Верховної Ради СРСР 8-11-го скликань. Член ЦК КПРС у 1976 — 1981 р. Член Центральної Ревізійної Комісії КПРС у 1981 — 1990 р. Герой Соціалістичної Праці.
Біографія |
Народився у родині службовця. У 1943 році закінчив Магнітогорське ремісниче училище № 1 та Магнітогорську школу робітничої молоді.
З 1943 — електрик листопрокатного цеху Магнітогорського металургійного комбінату.
У 1948 — 1969 р. — начальник зміни відділення цеху, заступник секретаря партійного комітету, начальник прокатного відділення цеху, заступник начальника цеху, начальник 3-го листопрокатного цеху, головний прокатник, начальник виробничого відділу Магнітогорського металургійного комбінату Челябінської області РРФСР.
Член ВКП(б) з 1949 року.
У 1950 році закінчив вечірнє відділення Магнітогорського гірничо-металургійного інституту.
У грудні 1969 — серпні 1970 р. — секретар партійного комітету, у серпні 1970 — липні 1973 р. — головний інженер Магнітогорського металургійного комбінату імені Леніна.
У липні 1973 — 1979 р. — директор Магнітогорського металургійного комбінату імені Леніна.
У 1979 — 1981 р. — 1-й заступник міністра чорної металургії СРСР.
25 листопада 1981 — 9 вересня 1987 р. — міністр чорної металургії Української РСР.
У 1988 — 1990 р. — керівник групи радянських спеціалістів в Алжирській Народній Демократичній Республіці (на експлуатації Аннабського металургійного заводу в місті Ель-Хаджар).
З 1990 р. — на пенсії у Магнітогорську. Був радником генерального директора Магнітогорського металургійного комбінату.
Нагороди |
Герой Соціалістичної Праці (5.03.1976)- три ордени Леніна (1971, 5.03.1976, 14.03.1986)
орден Трудового Червоного Прапора (1966)
орден Жовтневої Революції (1986)- лауреат двох Державних премій СРСР у галузі техніки (1974, 1982)
- медалі
- заслужений винахідник РРФСР
- почесний громадянин міста Магнітогорськ (2002)
Посилання |
- [1]
|