Центральний Військово-Революційний Комітет Донбасу Зміст Історія | Перший ЦВРКД (17 грудня 1917 — травень 1918) | Другий ЦВКРД (23 січня 1919 — 18 березень 1919) | Джерела | Див. також | Примітки | Навігаційне менюр
Новітня історія Донецької областіГромадянська війна на ДонбасіДонецько-Криворізька Радянська Республіка
більшовиківГрузман Шулим АйзиковичПономарьов Дем'ян ІвановичХильков Семен ОлексійовичХаречко Тарас ІвановичСирцов Сергій ІвановичТрифонов Євген АндрійовичЦентральний штаб Червоної гвардії ДонбасуДонецької губерніїВУЦВКВайнерОстрогорскийШкуроВаргановСухоруковТаранМанагаровРязанцевСергєєвЄсаваГрузман Шулим АйзиковичХильков Семен ОлексійовичПономарьов Дем'ян ІвановичХаречко Тарас ІвановичХаречко Тарас ІвановичМедне Едуард МартиновичСмоляков Лазар АбрамовичХильков Семен ОлексійовичКаменський Абрам ЗахаровичМарапулец Василь СеменовичХотимський Валентин ІвановичШишков Петро ІвановичПономарьов Дем'ян Іванович
Центральний Військово-Революційний Комітет Донбасу | ||||||
Тип | ||||||
---|---|---|---|---|---|---|
Голова ЦВРКД | Харечко Тарас Іванович (РСДРП(б)) з 17.12.1917- 05.1918 | |||||
Голова ЦВРКД | Васильченко Семен Пилипович (РСДРП(б)) з 23.01.1919 - 5.02.1919 | |||||
Останні вибори | квітень 1918 | |||||
Зала засідань |
Центральний Військово-Революційний Комітет Донбасу ЦВРКД — координаційний орган більшовицьких організацій і збройних угруповань, діяв і претендував на владу в окремих регіонах Катеринославської та Харківської губерній колишньої Російської імперії протягом 1917—1919 рр.[1]
Також носив назви:
- Центральне бюро військово-революційних комітетів Донбасу
Центральне бюро рудничних і гірничозаводських комітетів
Центральне бюро ревкомів (Центробюроревком)
Центральний ревком Донбасу (Центроревком ДБ)[2]
Зміст
1 Історія
1.1 Відновлення
2 Перший ЦВРКД (17 грудня 1917 — травень 1918)
2.1 Перший склад
2.2 Другий склад
2.3 Третій склад
2.4 Четвертий склад
3 Другий ЦВКРД (23 січня 1919 — 18 березень 1919)
3.1 Перший склад
3.2 Другий склад
4 Джерела
5 Див. також
6 Примітки
Історія |
4 (17) грудня 1917 р. з ініціативи районного комітету більшовиків на ст. Микитівка відбувся з'їзд підконтрольних більшовикам ревкомів Донецького басейну. На ньому було обрано координаційний орган більшовицьких збройних загонів — Бюро військово-революційних комітетів Донбасу[3]
До його складу увійшли 5 осіб: Грузман Шулим Айзикович, Пономарьов Дем'ян Іванович, Хильков Семен Олексійович, Харечко Тарас Іванович і Сирцов Сергій Іванович, якого незабаром змінив Трифонов Євген Андрійович.[4][5]
Крім цих людей за відомостями А. Фролова в ревком увійшли представники Макіївського району Митрофанов, Рябцев.[6]
5(18) січня 1918 за рішенням бюро військово-революційних комітетів Донбасу з представників петроградського, московського та місцевих червоногвардійських загонів утворений Центральний штаб Червоної гвардії Донбасу.[7]
28 січня 1918 р. конференція підконтрольних більшовикам ревкомів і рад Донбасу реорганізувала Бюро у Центральний військово-революційний комітет Донбасу.[8], якиц діяв до моменту зайняття України військами Німеччини та УНР.
1 квітня 1918 Центральний ревком Донбасу віддав наказ усім ревкомам приступити до евакуації майна у зв'язку з наступом німецьких військ.
Після заняття німцями Ростова-на-Дону військовий відділ і частина членів ЦВРКД не припинили свою роботу а разом з 5-ю армією РСЧА евакуювалися в Царицин. 3 -го липня 1918 року Центральна Штаб Червоної Гвардії Донбасу і частина членів ЦВРКД прибутку в Царицин після чого згадки про ЦВРКД і ЦШКГД зникають.[9]
Відновлення |
В оперативному звіті який отримав Вацетіс 20 грудня 1918 роки вже згадується що в Донбасі діє Обласний революційний комітет і його військовий орган Оперативний штаб який керує місцевими повстанцями. Оперативний штаб діяв в союзі з частинами Махно очищав регіон від частин Армії УНР та Донської армії і відновлює радянську владу.[10]
У грудні 1918 року Ревком було відновлено більшовиками з метою захоплення влади в умовах евакуації німецьких військ та антигетьманського повстання. Деякий час ревком працював у підпіллі, після захоплення більшовиками Донбасу та створення ними Донецької губернії 5 лютого він працював легально-на ст. Яма. Став органом управління Донецької губернії.[11]
За іншими відомостями відомим їх газети «Известия ЦВК» від 26 січня 1919 року стало відомо що 23 січня на станції Яма був утворений Центальний Військово Революційний комітет Донецького басейну. Президія складався з трьох чоловік ініціатора колишнього наркома ДКР Васильченко Семена, колишнього голови ЦВРКД в 1917—1918 році Харечко Тараса і деякого Ясного. Функціонувало 7 відділів.
При цьому український уряд в Харкові (ВУЦВК) на створення ревкому відреагувало з подивом тому що не хто не давав розпорядження на створення цієї структури в Донбасі. Негативно на створення ЦВРКД відреагував Донське бюро РКБ, член РКБ Френкель писав до Харкова:
"Безсумнівно, що ця затія на станції Яма або авантюра або фантастична затія, абсолютно не викликається об'єктивними веліннями революції.
Безсумнівно також і те, що буде, ймовірно, повторюватися, історія лютого — травня 1918 і слідом за станцією Яма, на цілому ряді інших станцій будуть організовані «республіки» «центрально-військово революційні комітети» і всякі інші і всякими дозвільними суб'єктами і шукачами пригод . "[12]
При цьому Донське бюро РКП виступало проти відновлення Донецько-Криворізької республіки. Бажаючи попередити відродження Донецько Криворізької республіки Донське бюро 28 січня зажадало щоб до Харкова і на станцію Яма відправити члена ЦК для обстеження нової організації і для прийняття потрібних заходів. Шляхом посередництва Ворошилова 5 лютого конфлікт був врегульований шляхом створення другої Донецької губернії а ще до цього 1 лютого ЦВРКД був легалезірованн як губернський орган влади.[13]
Перший ЦВРКД (17 грудня 1917 — травень 1918) |
Перший склад |
З 4 грудня 1917 — 4 січня 1918
Харечко Тарас Іванович — голова.
Грузман Шулим Айзикович — голова.
Пономарьов Дем'ян Іванович — військовий відділ.
Сирцов Сергій Іванович — фінансовий відділ.- Хильков Семен Олексійович
Крім того, активну роботу вели за дорученням бюро — Фролов, Дубові (батько і син), Малахов, Вайнер, Острогорский, Лапін, Кліпів, Шишковський, Коробкін, Шкуро. Подільський, Варганов, Сухоруков, Таран, Манагаров, Рязанцев, Сергєєв, та ін.
Другий склад |
4 січня 1918 — 28 січня 1918
Харечко Тарас Іванович — голова.- Грузман Шулим Айзикович
Пономарьов Дем'ян Іванович — військовий відділ.- Хильков Семен Олексійович
- Трифонов Євген Андрійович
Третій склад |
28 січня 1918 — 1 березня 1918
Харечко Тарас Іванович — голова.- Грузман Шулим Айзикович
Пономарьов Дем'ян Іванович — військовий відділ.- Хильков Семен Олексійович
- Трифонов Євген Андрійович
- Пашина — застрелилася через нез'ясовані особисті мотиви і померла в лікарні Ртутного рудника в лютому 1918 р
Четвертий склад |
1 березня 1918 — була проведена реорганізація шляхом об'єднання колегії ЦВРКД і ЦШЧГДБ
Колегія ЦВРКД
- Харечко Тарас Іванович
- Вербицький
- Михайлов
- Фіногенов Ілля
- Пєліхов Семен Григорович
- Грузман Шулим Айзикович
- Пономарьов Дем'ян Іванович
- Хильков Семен Олексійович
У першій половині березня в колегію ЦВРКД біли включені члени розформованого Штабу 8-ї армії, Баранов, Геккер, до 8 квітня, Крусер.
Голови відділів
Відділ мобілізації — Соколов
Відділ формування і навчання — Пєліхов Семен Григорович
Відділ постачання — Фіногенов
Відділ зв'язку — Михайлов
Організаційно — агітаційний відділ — Вербицький
Оперативна колегія — Пономарьов, Соколов, Фіногенов.
Медико-санітарний відділ — Семашко А. незабаром його замінила Єсава.
Видавничий відділ — Грузман Шулим Айзикович
Фінансовий відділ — Хильков Семен Олексійович
Начальник ЦШЧГД — Пономарьов Дем'ян Іванович
Голова ЦВРКД і ЦШЧГД — Харечко Тарас Іванович
Секретар ЦШЧГД — Осташенков.[14]
Другий ЦВКРД (23 січня 1919 — 18 березень 1919) |
Перший склад |
Після прибуття Васильченко Семена який хотів відродити ДКР і Харечко Тараса до повстанців на станцію Яма перший і другий 23 січня відродили ЦВРКД бажаючи закріпити свою владу в регіоні при цьому частина слена ЦПР взяли участь в роботі ЦВРКД.
ЦВРКД складався з 10 осіб.
Президія:
- Васильченко Семен Пилипович
- Харечко Тарас Іванович
- Ясний
Другий склад |
Після проголошення Донецької губернії в лютому 1919 зі складу ЦВРКД були призначені нові члени ЦВРКД:
Харечко Тарас Іванович
Медне Едуард Мартинович
Смоляков Лазар Абрамович
Хильков Семен Олексійович
Каменський Абрам Захарович[15]
Марапулец Василь Семенович
Хотимський Валентин Іванович
Шишков Петро Іванович
Пономарьов Дем'ян Іванович[16]
- Першак, Д. А. Хроника великих дней / Д. А. Першак. Донецк: Донбас, 1977.
- Антонов-Овсеенко В. А. Записки о гражданской войне: Том 3. — М.-Л.: Госвоениздат, 1932. — 350 с. — Тираж 5000 экз.;
- Прокофьева Л. Т. Не смолкнет слава . Историко-краеведческий очерк о периоде гражданской войны в Донбассе (1917—1920 гг.) Донецк: Донбас, 1978. 160 с.
- Борьба за Октябрь на Артемовщине. Сборник воспоминаний и статей. 1929 г. Острогорский М. (сост.) Издательство: Издательство «Пролетарий»
- История рабочих Донбасса Том 1 Рабочие Донбасса в эпоху капитализма и в переходный период от капитализма к социализму. 1981 Издательство: «Наукова думка». Киев.
- «Летопись революции» 1927. № 5-6 (26-27) Історичний журнал. До 1929 був друкованим органом Істпарту ЦК КП(б)У, потім — друкованим органом Інституту історії партії і Жовтневої революції на Україні при ЦК КП(б)У. 1922—1933
- Борьба за власть Советов на Дону 1917—1920 гг.: Сборник документов. Ростов-на-Дону, 1957.
- Донецько-Криворізька радянська республіка
- Донецька губернія
- Донбас (1917-1918)
- Протести в Юзівці 20 березня 1918 року
- Слов'янське повстання
- Повстання в Маріуполі
↑ http://ukrssr.com/doneck/okupatsiya-donetskoy-oblasti
↑ Літопис Революціі 5-6,1927 год. стр 130—162, статья Т.Харечко.
↑ Першак, Д. А. Хроника великих дней / Д. А. Першак. Донецк: Донбас, 1977. С. 200
↑ ПРОКОФЬЕВА Л. Т. Не смолкнет слава: Ист. краев. очерк о периоде гражданской войны в Донбассе (1917—1920 гг.). — Донецк: Донбас, 1978. стр 19
↑ Першак, Д. А. Хроника великих дней / Д. А. Першак. Донецк: Донбас, 1977. С. 220
↑ Пролетарская революция на Дону. Сб. 2. [Ростов-на-Дону], 1922. Сьо 70
↑ Першак, Д. А. Хроника великих дней / Д. А. Першак. Донецк: Донбас, 1977.С. 232, 240.
↑ Великий Жовтень і громадянська війна на Україні: Енциклопедичний довідник / відповід. ред. І. Ф. Курас. — Київ: Головна редакція УРЕ, 1987. — С. 75-76.
↑ http://1937god.info/node/66
↑ Антонов-Овсеенко В. А. Записки о гражданской войне: Том 3. Стр 60.
↑ Борьба за Октябрь на Артемовщине. 1929 г. Острогорский М. стр 264
↑ Доклад Донбюро в ЦК РКП (б) о недопустимости местнических тенденций в строительстве советской власти в освобожденных районах. 29 января 1919.
↑ Борьба за власть Советов на Дону 1917—1920 гг.: Сборник документов. Ростов-на-Дону, 1957. Стр 410
↑ Літопис Революціі 5-6,1927 год. Стр.148
↑ Борьба за Октябрь на Артемовщине. Сборник воспоминаний и статей. 1929 г. Острогорский М. Стр 264
↑ https://yadocent.livejournal.com/986470.html
Джерела |
Див. також |
Примітки |
|