Отто-Ернст Ремер Зміст Особисте життя | Військова кар'єра | Повоєнна діяльність | У фільмах | Література | Посилання | Мультимедіа | Відео | Примітки | Див. також | Навігаційне менюперевіреназміни в шаблонах/файлахОтто-Ернст РемерValkyrie: A Tribute to Major RemerHitler & Major Otto Ernst Remer-Phone Scene Thomas Kretschmann Valkyrie20. Juli 1944Verschwörung und Verrat um Hitler: Urteil des FrontsoldatenKriegshetze gegen Deutschland: Lüge und Wahrheit über die Ursachen beider WeltkriegeDie Zeit… lügt!: Stellungnahme von vier Wissenschaftlern zu einer Serie der Wochenzeitung Die Zeit, Nr. 39, 18.9.1992, S. 104 und Nr. 40, 25.9.1992, S. 90: Gab es die Massenvernichtung jüdischer Menschen im Dritten Reich?Otto-Ernst Remer im Lexikon der WehrmachtGeneralmajor Otto-Ernst RemerOtto Ernst Remer // Biographisches Lexikon des RevisionismusГенерал Отто Эрнст РемерInterview mit Generalmajor Otto Ernst Remer (1990)Generalmajor Otto Ernst Remer-20.07.1944Otto Ernst RemerThe Forever Loyal and Honorable Otto Ernst RemerIn Memoriam Otto Ernst RemerInterview mit Otto Ernst Remer — Teil 01/19Interview mit Otto Ernst Remer — Teil 02/19 Interview mit Otto Ernst Remer — Teil 03/19Interview mit Otto Ernst Remer — Teil 04/19Otto-Ernst Remer im Lexikon der WehrmachtRemer // Deutsche biographische Enzyklopädie. S. 319.р
Народились 18 серпняНародились 1912Померли 4 жовтняПомерли 1997Померли в АндалусіїГенерал-майори ВермахтуКавалери Лицарського хреста Залізного хреста з Дубовим листямКавалери Золотого німецького хрестаКавалери Залізного хреста 1-го класуКавалери Залізного хреста 2-го класуНагороджені золотим нагрудним знаком «За поранення»Нагороджені медаллю «За зимову кампанію на Сході 1941/42»Політики НімеччиниРевізіоністи ГолокостуУчасники Другої світової війни з Німеччини
нім.18 серпня1912НойбранденбургМекленбург4 жовтня1997МарбельяМалагавермахтулипневої змовиСоціалістичної Імперської партії Німеччинипротестантськійюстиції1 квітня1933фанен-юнкеромПольську кампаніюСхідному фронтіХарковомЗалізного хрестаПолтавиЗалізного хрестаБерлінілипневої змовиГітлераРейхсміністерство народної освітирейхсміністрГеббельсгауляйтерБерлінадивізії«Großdeutschland»ГеббельсГітлерУнтер-ден-ЛінденоберстаБригадою супроводу фюреранім.Арденнській операції26 січня1945Бригада супроводу фюрерадивізіюгенерал-майориВермахтуЛаубанаЧервоної арміїдивізіяШпрембергомДрезденаамериканської арміїбританській арміїФарелінаціоналістичної1951Сполучених ШтатівНімеччинаШтауффенберганім.Липнева змова1953НасераСиріїукр.1989заперечення голокосту«Валькірія»кіноепопеї «Звільнення»ССТомас КречманнНДРГенріх КенВікісховище
Отто-Ернст Ремер | |||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|
нім. Otto-Ernst Remer | |||||||
Народження | 18 серпня 1912(1912-08-18) Нойбранденбург, Німеччина | ||||||
Смерть | 4 жовтня 1997(1997-10-04) (85 років) Малага, Андалусія, Іспанія | ||||||
Приналежність | Вермахт | ||||||
Рід військ | Сухопутні війська | ||||||
Роки служби | 1932–1945 | ||||||
Партія | Deutsche Rechtspartei[d] і Socialist Reich Party[d] | ||||||
Звання | Генерал-майор | ||||||
Командування | Бригада супроводження фюрера | ||||||
Війни / битви | Друга світова війна Польська кампанія (1939) Арденнська операція | ||||||
Нагороди | |||||||
Отто-Ернст Ремер у Вікісховищі? |
Отто-Ернст Ремер (нім. Otto-Ernst Remer, 18 серпня 1912, Нойбранденбург, Мекленбург — 4 жовтня 1997, близько Марбелья, Малага) — один з наймолодших генералів вермахту. Входив до числа керівників придушення липневої змови. Після війни був одним із засновників і другим головою Соціалістичної Імперської партії Німеччини.
Зміст
1 Особисте життя
2 Військова кар'єра
3 Повоєнна діяльність
3.1 Нагороди
4 У фільмах
4.1 Епізоди з фільмів
5 Література
5.1 Публікації Ремера
5.2 Література про Ремера
6 Посилання
7 Мультимедіа
8 Відео
9 Примітки
10 Див. також
Особисте життя |
Ремер виріс у протестантській сім'ї. Його батько був інспектором юстиції. У 13 років вступив до молодіжного руху.
Ремер був одружений два рази. Від свого першого шлюбу він мав двох синів і одну дочку.
Військова кар'єра |
1 квітня 1933 вступив фанен-юнкером до Вермахту. 1 квітня 1935 отримав звання лейтенанта 4-го піхотного полку. З 3 січня 1939 командував 15-й ротою 89-го піхотного полку. Польську кампанію почав командиром 13-ї роти 479-го піхотного полку. З 1 березня 1940 командував 701-ї мотопіхотної бойової ротою, з якою взяв участь в Західній і Балканській кампаніях. 1 квітня 1941 проведений в чин капітана. З 1941 року воював на Східному фронті. З 1 лютого 1942 командир I батальйону 10-го стрілецького полку, з 1 квітня по 30 листопада 1942 року — IV батальйону піхотного полку «Großdeutschland». 29 серпня 1942 за свою багаторазово доведену хоробрість був нагороджений Німецьким хрестом у золоті[1]. 1 січня 1943 був проведений в майори і призначений на посаду командира I-го батальйону, з яким особливо відзначився в березні 1943 року під Харковом. За це 18 травня 1943 Ремер був нагороджений Лицарським хрестом Залізного хреста[1]. 12 листопада 1943 року за бої на заході від Харкова і на північ від Полтави влітку 1943 року був нагороджений Дубовим листям до Лицарського хреста Залізного хреста[1].
1 травня 1944 був призначений командиром охоронного полку «Großdeutschland» в Берліні. Під час липневої змови керував боротьбою з бунтівниками. Змовники припускали, що після вбивства Гітлера Ремер підкориться наказам нового командування. Однак у Ремера виникли сумніви, що його неправильно інформують, тому він відправив д-ра Хагена зв'язковим у Рейхсміністерство народної освіти, так як рейхсміністр д-р Геббельс як гауляйтер Берліна був одночасно імперським комісаром оборони Берліна і протектором дивізії«Großdeutschland». Тим часом Ремер, який знаходився разом з змовником комендантом Берліна генералом Хазе, почув з його розмови, що Геббельс повинен бути арештований і виконати це завдання належить йому. Ремер відмовився це зробити, і Хазе не став наполягати. Незабаром зв'язковий офіцер повернувся від Геббельса і повідомив Ремера про військовий путч. Тоді Ремер відправився до Геббельса, який у присутності Ремера зв'язався по телефону з Гітлером, і Гітлер підтвердив Ремеру, що він живий, і наказав йому придушити заколот. Охоронний батальйон «Großdeutschland»взяв під контроль комендатуру на Унтер-ден-Лінден і заарештував змовників. За цей Ремер минаючи чин підполковника отримав чин оберста[1].
З 1 серпня командував Бригадою супроводу фюрера (нім. Führer-Begleit-Brigade), з якої взяв участь в Арденнській операції. 26 січня 1945 р. Бригада супроводу фюрера була розгорнута в дивізію.
31 січня Ремер був підвищений у генерал-майори Вермахту. На початку березня Дивізія супроводу фюрера брала участь у звільненні Лаубана від Червоної армії. Згодом дивізія була оточена під Шпрембергом, і 22 квітня Ремер дав наказ прориватися на південний захід до Дрездена. Небагатьом вдалося прорватися на захід, де потрапили в полон до американської армії. Згодом Ремер був переданий британській армії.
Повоєнна діяльність |
Після того, як Ремер у 1947 році був відпущений з британського полону, він вивчився професії каменяра і оселився у Фарелі[2]. Ремер був видним учасником різних партій націоналістичної спрямованості, зокрема він був одним із засновників і другим головою Соціалістичної Імперської партії (нім. Sozialistische Reichs-Partei, скор. SRP), заснованої у жовтні 1949 року і забороненої як «неонацистського» у жовтні 1952 року .
У 1951 році вийшла невелика книга Ремера «20. Juli 1944» (Гамбург, Verlag Deutsche Opposition). Книга складається з передмови і двох частин. У першій частині Ремер коротко виклав свою роль в подіях 20 липня 1944 року в Берліні. У другій частині, текст якої озаглавлений як «Німецька політика і проблема ремілітаризації», Ремер виклав погляди SRP на політику Німеччини. Він висловив свої побоювання щодо ремілітаризації Німеччини в інтересах і на умовах Сполучених Штатів, що почалася в 1950 році, так як вона, на його думку, могла послужити причиною превентивного нападу Радянського Союзу на сили Західного блоку, в який все більше втягувалася Німеччина.
Після того, як в березні 1952 року на процесі Ремер охарактеризував змовника Штауффенберга як державного зрадника і запроданця Батьківщини (нім. Hoch-und Landesverräter), він був засуджений до тримісячного арешту[2]. Керований Фріцем Бауером судовий процес подбав про те, щоб Липнева змова укорінилася в історичній пам'яті Федеративної Республіки[2].
У 1953 році Ремер виїхав з Німеччини і довгий час працював військовим радником преззидента Насера в Єгипті, паралельно займаючись організацією постачань озброєнь до Сирії.
У 1983 році Ремер заснував організацію Die Deutsche Freiheitsbewegung (укр. Німецький визвольний рух), головою якої він був до 1989 року, після чого став її почесним головою. Земельні суди різних земель Німеччини в 1986, 1992, 1993 і 1994 роках засуджували його до різних видів покарання за заперечення голокосту. Тому в 1994 році він емігрував до Іспанії, уникнувши таким чином 22-х-місячного арешту. У 1996 році уряд Іспанії відмовив Німеччини у видачі Ремера[2].
Нагороди |
Німецький хрест в золоті
Залізний хрест 1-й і 2-го класу- Лицарський хрест з Дубовим листям
- Нагрудний знак «За поранення» у золоті
- Нагрудний знак «За ближній бій»
Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»- Лицарський хрест (18 травня 1943)
- Дубове листя (12 листопада 1943)
У фільмах |
Командир охоронного батальйону Ремер — один з героїв фільмів «Валькірія» і 3-ї серії кіноепопеї «Звільнення». У «Валькірії» Ремер виконує накази генерала Ольбріхта, заарештовуючи функціонерів СС. Отримавши одночасно два накази — один від Ольбріхта з наказом заарештувати рейхсміністра пропаганди доктора Геббельса та інший зі ставки Гітлера в Растенбурзі з наказом заарештувати Штауффенберга, Ремер здогадується, що відбувається путч, але він не знає на чий стороні виступає. Доктор Геббельс, побачивши що до будівлі рейхсміністерства пропаганди під'їжджають солдати, просить зв'язати його з Гітлером і передає трубку Ремеру, який увійшов в кабінет. Отримавши особистий наказ від Гітлера «Взяти живими змовників» атакує штаб-квартиру змовників і бере їх у полон. Роль Ремера виконує німецький актор Томас Кречманн. У «Звільненні» роль Ремера — лише епізодична. Почувши як Ремер каже секретарці, що він прийшов заарештувати доктора Геббельса, останній виходить в приймальню і дає Ремеру поговорити по телефону з Гітлером. Гітлер безпосередньо по телефону призводить Ремера у полковники і передає наказ придушити заколот. Роль Ремера виконує актор з НДР Генріх Кен
Епізоди з фільмів |
Valkyrie: A Tribute to Major Remer Епізод з фільму «Валькірія» за участю Отто-Ернста Ремера
Hitler & Major Otto Ernst Remer-Phone Scene Thomas Kretschmann Valkyrie Епізод з фільму «Валькірія» за участю Отто-Ернста Ремера
Література |
Публікації Ремера |
20. Juli 1944 (1951,
Verschwörung und Verrat um Hitler: Urteil des Frontsoldaten (1981, укр. Злочинна змова і зрада навколо Гітлера: Вирок фронтовиків)
Kriegshetze gegen Deutschland: Lüge und Wahrheit über die Ursachen beider Weltkriege (1989, укр. Підбурювання до війни проти Німеччини: Брехня і правда про причини обох Світових воєн)
Die Zeit… lügt!: Stellungnahme von vier Wissenschaftlern zu einer Serie der Wochenzeitung Die Zeit, Nr. 39, 18.9.1992, S. 104 und Nr. 40, 25.9.1992, S. 90: Gab es die Massenvernichtung jüdischer Menschen im Dritten Reich? (1992, в співавторстві, (укр. Die Zeit... бреше! Відкликання чотирьох вчених з приводу серії статей у щотижневій газеті «Die Zeit», № 39 від 18.9.1992, с. 104 і № 40, 25.9.1992, с. 90. Чи було масове знищення євреїв у Третьому рейху?)
Література про Ремера |
Claudia Fröhlich. Wider die Tabuisierung des Ungehorsams: Fritz Bauers Widerstandsbegriff und die Aufarbeitung von NS-Verbrechen. — Frankfurt am Main: Campus Verlag, 2006. ISBN 978-3-593-37874-9
Ralph Tegethoff. Generalmajor Otto Ernst Remer: Kommandeur der Führer-Begleit-Division. — DS-Verlag, 2006. ISBN 978-3-935102-03-2
Посилання |
Otto-Ernst Remer im Lexikon der Wehrmacht (нім.)
Generalmajor Otto-Ernst Remer (англ.)
Otto Ernst Remer // Biographisches Lexikon des Revisionismus (нім.)
Генерал Отто Эрнст Ремер (рос.)
Interview mit Generalmajor Otto Ernst Remer (1990) (Video, 104 Min.) (нім.)
Мультимедіа |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Отто-Ернст Ремер
Відео |
- Generalmajor Otto Ernst Remer-20.07.1944
- Otto Ernst Remer
- The Forever Loyal and Honorable Otto Ernst Remer
- In Memoriam Otto Ernst Remer
- Interview mit Otto Ernst Remer — Teil 01/19
- Interview mit Otto Ernst Remer — Teil 02/19
- Interview mit Otto Ernst Remer — Teil 03/19
- Interview mit Otto Ernst Remer — Teil 04/19
Примітки |
↑ абвг Otto-Ernst Remer im Lexikon der Wehrmacht (нім.)
↑ абвг Remer // Deutsche biographische Enzyklopädie. S. 319. (нім.)
Див. також |
- Ревізіонізм Голокосту
- Хайо Херрманн
- Леон Дегрель
|