Йорген Бренлунд Біографія | Посилання | Навігаційне менюМедіафайлиMemorial to Ludvig Mylius-Erichsen (1872—1907), Niels Peter Høeg Hagen (1877—1907) and Jørgen Brønlund (1877—1907)0000 0000 2685 5710n8411658207265208X40778692
Multi tool use
Народились 14 грудняНародились 1877Померли 1907Персоналії:ГренландіяДанські мандрівники-дослідникиДослідники ҐренландіїДослідники АрктикиМандрівникиІлуліссат
дан.14 грудня1877ЯкобсхавнГренландіялистопадгрудень1907Земля ЛамбертаКнудом РасмуссеномЛюдвіга Мюліус-ЕріксенаГотхобеЯкобсхавніУпернавіказатоку МелвіллаКрістіана ЦартманнаГренландіїДанмарксгавнЗемлі кронпринца КрістіанаЗемлю Ламбертаострів Говґардапротоку НерсакартиінуктитутеКоролівській бібліотеці ДаніїЗемлі ПіріТегер Ларсен
| Йорген Бренлунд | |
|---|---|
 | |
| Народився | 14 грудня 1877(1877-12-14) Ілуліссат, Ґренландія, Королівство Данія |
| Помер | листопад 1907 (29 років) |
| Громадянство (підданство) |  Данія |
| Діяльність | мандрівник-дослідник |
| |
Йорген Бренлунд (дан. Jørgen Brønlund; нар. 14 грудня 1877, Якобсхавн, Гренландія — пом. листопад-грудень 1907, Земля Ламберта[de], північно-східна Гренландія) — гренландський педагог, перекладач і полярний дослідник. Учасник двох експедицій під керівництвом Людвіга Мюліус-Еріксена.
Біографія |
В дитинстві товаришував з Кнудом Расмуссеном, сином священика і в майбутньому — найвідомішим з данських полярних дослідників.
1902 року приєднався до «літературної» експедиції Людвіга Мюліус-Еріксена, як перекладач і погонич собак. Дослідники з Готхобе, на човнах і собачих упряжках, вирушили на північ і першу зиму провели в Якобсхавні. У березні 1903 року вони дійшли до Упернавіка і продовжили шлях на північ через затоку Мелвілла[en]. Кінцевим пунктом стала земля ескімосів племені Ця, де експедиція провела детальне вивчення побуту, звичаїв і культури цього маловідомого народу.
Результати експедиції в Данії оцінили настільки значними, що вона отримала офіційне визнання і данський уряд взяв на себе оплату всіх боргів, а також ініціював проведення низки реформ.
Йорген Бренлунд, разом з іншими учасниками експедиції, також приїхав до Данії. Відвідував уроки живопису Крістіана Цартманна[en] і викладав у середній школі.
Метою другої експедиції Мюліус-Еріксена було дослідження північно-східної області Гренландії між мисами Бісмарк і Вікоф. У бухті Данмарксгавн[en], де була облаштована експедиційна база, з якої протягом наступних двох років різні партії проводили передбачені програмою дослідження (сумарно учасники експедиції подолали в санних поїздках більше 4000 миль).
Основна подорож почалася 28 березня 1907 року. На 80-му градусі північної широти четверо членів експедиції повернули назад, а шестеро — продовжили шлях до Землі кронпринца Крістіана[en], принагідно відкривши Землю Ламберта[de] і острів Говґарда[en]. На 81°30' північної широти 18° західної довготи партії розділилися — Кох, Габріельсен і Бертельсен вирушили далі на північ, а Мюліус-Еріксен, Хег-Хаген і Бренлунд пішли на захід до Індепенденс-фіорду.
27 травня групи Коха і Еріксона випадково зустрілися біля гирла знову відкритого Данської фіорду, та провели його картографування. Далі, Бренлунд з товаришами вирушили на захід, щоб завершити дослідження Індепенденс-фіорду і «протоки Пірі», що нібито з'єднує фіорд і протоку Нерса. Партія Коха, в свою чергу, вирушила назад, і 23 червня благополучно повернулася на базу. Партія Людвіга Мюліус-Еріксена до початку зими на базу так і не повернулася.
Перша спроба пошуку зниклих була зроблена 23 вересня. Пошукова партія Тострупа змогла досягти лише Маллемук-фіорду на північ від острова Говґард, подальшому просуванню завадила відкрита вода.
Другу спробу вдалося зробити лише наступного року. 10 березня вирушила пошукова партія, очолювана Йоханом Кохом. Менш ніж в 200 милях від бази він знайшов розкрите депо, а в сотні метрів від нього невелику снігову печеру, всередині якої перебувало тіло Йоргена Бренлунда. При ньому був його щоденник і карти Хег-Хагена.
Як випливало з щоденника Бренлунда, який він вів на інуктитуте, а також пізніше знайдених записів Еріксена, партія дійшла до узголів'я «протоки Індепенденс» (довівши, що це фіорд), принагідно відкривши і картографував Хаген-фіорд, а також льодовики Академії і Неві-кліфф. 4 червня дослідники повернули назад, але із-за танення льоду не змогли перетнути Датський фіорд, і були змушені розбити табір на його західному березі в очікуванні, поки лід знову не стане.
Весь цей час мандрівники були вкрай обмежені в харчуванні і паливі, до кінця серпня харчуючись практично лише м'ясом власних собак і рідкісної здобиччю від полювання. До 19 жовтня, поповнивши запаси з двох раніше закладених депо, партія досягла північного узбережжя Маллемук-фіорду (приблизно в цей же час на південному березі знаходилася партія Тострупа, але їх розділяла відкрита вода), але вже не змогла подолати цю перешкоду. 15 листопада помер Хег-Хаген, а через 10 днів Мюліус-Еріксен. Бренланд зміг, зрештою, дійти до складу, залишеного Тострупом кількома тижнями раніше, але сил йти далі в нього вже не було. Останній запис у його щоденнику був:
| « | ... не можу йти далі через обмороження ніг і повну темряву... Тіла решти ... приблизно у двох з половиною лігах звідси. Хаген помер 15 листопада, Мюліус приблизно десять днів тому. | » |
Щоденник Бренлунда зберігається в Королівській бібліотеці Данії. Його ім'ям названий фіорд в Землі Пірі. Данський поет початку 20 століття Тегер Ларсен[da] написав вірш «Йорген Бренлунд».
Посилання |
Memorial to Ludvig Mylius-Erichsen (1872—1907), Niels Peter Høeg Hagen (1877—1907) and Jørgen Brønlund (1877—1907) (англ.)
|
tHH,xxm Gf5ZSXE,HmTfzs 8xfYg2TEdYxrLvY0w2sbh3b2ey,1
