Mryntu

Грінберг Абрам Йосипович (2 вересня 1889(18890902), м. Київ — 1960, м. Київ) — архівіст, історик, архівознавець, археограф, педагог вищої школи.

Життєпис |

Походив із купецької єврейської родини. Закінчив 1-е київське комерційне училище (1910), юридичний факультет Паризького університету (1914) із званням бакалавра юридичних наук. Слухав лекції у Сорбонському університеті з історії та філософії. Закінчив курси архівознавства при Київському центральному історичному архіві (КЦІА). Кандидат історичних наук (1941).

Напередодні жовтневих подій 1917 p. повернувся на Батьківщину і займався приватною педагогічною практикою. Працював у КЦІА (1923—1938, з 1932 p. — обласний архів), обіймаючи посади вченого-архівіста, завідувача історико-
революційного відділу, заступника директора з наукової роботи. Член комісії з досліджень революційного руху в Україні. За історико-революційним відділом були закріплені фонди або структурні частини з переважною тематикою щодо історії революційних подій, тому тут зосереджувалася основна робота з дослідження документів 1883 p. — початку XX ст. Розбирав архіви київських губернських комісарів, староств, військово-революційного комітету (1917—1918), складав до них описи. На основі розібраних архівів створено фонд Київської ради робітничих і селянських депутатів, впорядковано таємну частину фонду Канцелярії київського губернатора за 1915—1916 pp., місцевої поштово-телеграфної округи за 1915—1916 pp., політичні справи штабу Київської політичної округи тощо. Брав участь в організації збирання документів до історії революційних подій на Київщині кінця XIX — початку XX ст. Для цієї акції відділ розробив текст спеціальної анкети, яку розсилали і музеї, державні установи, організації та приватним особам із проханням передати на архівне зберігання документи нелегальних організацій і груп, підпільні видання брошур, прокламацій, листівок та інших видань.

Співпрацював у Комісії АН УРСР та історико-археографічному інституті АН УРСР (з 1934 p.). Читав курси лекцій з архівознавства та історії архівної справи на республіканських і обласних архівних курсах та семінарах (1932—1950). У 1938—1950 pp. працював у Архівному управлінні МВС УРСР (1938 р. — ЦАУ УРСР, з 1939 р. по 1941 р.  — Архівний відділ НКВС УРСР) на посадах ученого-консультанта, наукового працівника і завідувача архівним відділом.

1941 p. захистив кандидатську дисертацію за темою: «Чигиринська справа».

У роки Другої світової війни був евакуйований до м. Харкова, опісля — до м. Златоуста Челябінської області, де перебував протягом 1941—1944 pp. У травні 1944 p. повернувся до м. Києва, де працював на посадах наукового співробітника, завідувача відділу комплектування та експертизи Архівного управління МВС УРСР, займаючись питаннями комплектування держархів УРСР, розподіляючи документальні матеріали між архівними установами різного рівня.

У 1944—1950 pp. читав лекції з архівознавства на республіканських архівних курсах. В 1944—1959 pp. працював на посадах старшого викладача й доцента (з 1952 p.) кафедри архівознавства Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка. Читав лекційний курс з історії архівної справи в СРСР і УРСР, методики і техніки архівної роботи в Росії, теорії і практики архівної справи в країнах Західної й Східної Європи.

В останні роки життя А. Г. підготував курс лекцій з історії державних установ передреволюційного періоду та дореволюційне діловодство. Тексти лекцій не публікувалися.

Нагороди |

• Медаль «За доблестный труд в Великой Отечественной войне 1941—1945»

Джерела |

• Литвак Б. Г. Крестьянское движение в России в 1775—1904 гг.: История и методика изучения источников. — М., 1989;


• Едиційна археографія в Україні у ХІХ—ХХ ст.: Плани, проекти, програми видань. — К., 1993. — Вип. 1.

На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка, скористайтеся підказкою та розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій.