Ісраель Ельдад Біографія | Джерела | Навігаційне менюперевіреназміни в шаблонах/файлахІсраель Ельдадд-р Исраэль Эльдад, День Независимости, Отрывок из книги воспоминаний «Первое десятилетие», 1950 г.Д-р Исраэль Эльдад, Простые слова о еврейской моралиК ГОДОВЩИНЕ ГИБЕЛИ ЭЛИЯЃУ БЕЙТ-ЦУРИ И ЭЛИЯЃУ ХАКИМА, Исраэль Эльдад (Шайб), 29.03.2004 (журнал «Сулам», 1962 год)Исраэль Эльдад, Искусство видения в Элладе и слышания в ИзраилеSave IsraelИсраэль и Арье Эльдад. Задача — Иерусалим
Народились 11 листопадаНародились 1910Уродженці ПідволочиськаПомерли 22 січняПомерли 1996Померли в ЄрусалиміПоховані на цвинтарі Оливкової гориВипускники Віденського університету
Літературна премія імені БяликаTchernichovsky PrizeYakir Yerushalayimівр.ПідволочиськГаличинаАвстро-Угорщина22 січня1996ЄрусалимІзраїльЛехіпубліцистісторикфілософВіденському університетідоктора філософіївіленськійБейтараДругій Речі ПосполитійДругої Світової війниТель-АвівіЕцельТретього РейхуЛатруніЛехіЦахаломФольке Бернадота, графа ВісборзькогоООНШестиденної війни
Ісраель Ельдад | ||||
---|---|---|---|---|
Народився | 11 листопада 1910(1910-11-11) Підволочиськ, Україна | |||
Помер | 22 січня 1996(1996-01-22) (85 років) Єрусалим, Ізраїль | |||
Поховання | Єврейське кладовище на Оливковій горі | |||
Громадянство (підданство) | Ізраїль | |||
Діяльність | філософ, історик, публіцист, педагог, викладач університету, журналіст, перекладач, вихователь, письменник | |||
Сфера роботи | сіонізм | |||
Alma mater | Віденський університет | |||
Конфесія | юдаїзм | |||
Діти | Aryeh Eldad[d] | |||
Нагороди | Літературна премія імені Бялика[d] Tchernichovsky Prize[d] Yakir Yerushalayim[d] | |||
Ісраель Ельдад у Вікісховищі? |
Ісраель Ельдад (івр. ישראל אלדד; уроджений Шайб; 11 листопада 1910(19101111), Підволочиськ, Галичина, Австро-Угорщина — 22 січня 1996, Єрусалим, Ізраїль) — один із керівників руху опору Лехі, публіцист, історик, філософ.
Біографія |
Навчався у Віденському університеті, здобув там ступінь доктора філософії. Після навчання викладав Танах у віленській Учительській семінарії. Паралельно був одним з керівників Бейтара в Другій Речі Посполитій.
Після початку Другої Світової війни та розділу Польщі по підробленим документам перебрався в майбутній Ізраїль. Працював вчителем середньої школи в Тель-Авіві. Вступив в Ецель, але незабаром був позбавлений членства в організації за антибританські погляди.
У 1941—1942 допомагав редагувати газету «Бамахтерет» («У підпіллі»), яка закликала до боротьби з англійцями, працював над коментарями до «Принципів Відродження» Яїра. У лютому 1942 став членом Лехі. Був головним ідеологом організації, автором її листівок. З 1943 року був редактором підпільних часописів: щомісячника «Ха-Хазіт», щотижневика «Ха-Маас» — а також радіостанції «Голос єврейського підпілля».
У своїх статтях Ельдад висловлював думку, що єврейський національний рух не відрізняється від національних рухів інших народів, а палестинські араби не є нацією. Виступав проти участі ізраїльського єврейства у війні проти Третього Рейху.
У квітні 1944 року Ельдад при спробі втечі від поліції випав з вікна четвертого поверху тель-авівської гімназії «Бен-Єгуда». Отримав травму хребта, 24 переломи та тріщини. Арештований був розміщений у тюрмі на Руському кварталі. У вересні його перевели у табір у Латруні. Перебуваючи в ув'язненні він міняє своє тодішнє підпільне прізвисько Самбатіон, котре стало відомим британцям, на Ельдад, що згодом перетворилось на справжнє прізвище.
У 1946 році Лехі викрадає Ельдада з клініки доктора Троя в Єрусалимі. Звільнений Ельдад продовжує керувати підпільною організацією до кінця британського мандата.
Згодом керівництво Лехі вирішує об'єднатися з Цахалом і 29 травня 1948 року проводиться перший загальний збір бійців організації.
У червні 1948 року, після потоплення Цахалом корабля «Альталена», що належав організації Ецель, Ельдад пропонує командиру Ецеля об'єднати сили їхніх організації та звільнити Єрусалим. Але отримує відмову через загрозу початку громадянської війни.
Після створення держави Ізраїль Ельдад утворює з правого крила Лехі рух Хазіт ха-моледет. Після вбивства 17 вересня 1948 року Фольке Бернадота, графа Вісборзького, представника ООН, рух був оголошений незаконним, а його члени арештовані. Ельдаду ж вдалося сховатися.
Після Шестиденної війни став одним із засновників «Руху за неподільний Ізраїль». На виборах 1969 року рух не подолав електоральний бар'єр.
Джерела |
д-р Исраэль Эльдад, День Независимости, Отрывок из книги воспоминаний «Первое десятилетие», 1950 г., Опубликовано в газете «Вести» — «Окна», 11.06.2009
Д-р Исраэль Эльдад, Простые слова о еврейской морали, «Вести» — «Окна», 19.10.2006- К ГОДОВЩИНЕ ГИБЕЛИ ЭЛИЯЃУ БЕЙТ-ЦУРИ И ЭЛИЯЃУ ХАКИМА, Исраэль Эльдад (Шайб), 29.03.2004 (журнал «Сулам», 1962 год)
- Исраэль Эльдад, Искусство видения в Элладе и слышания в Израиле
- Israel Eldad, The Jewish Revolution: Jewish Statehood (Israel: Gefen Publishing House, 2007), ISBN 978-965-229-414-2
- Israel Eldad, Maaser Rishon. Originally published in 1950 in Hebrew. English translation: The First Tithe (Tel Aviv: Jabotinsky Institute, 2008), ISBN 978-965-416-015-5
- Israel Eldad, Israel: The Road to Full Redemption (New York: Futuro Press, 1961)
- Публикации А. Эльдада на сайте Save Israel (англ.)
Исраэль и Арье Эльдад. Задача — Иерусалим Фрагменты из книги- Ada Amichal Yevin, Sambatyon (Israel: Bet El, 1995) (Hebrew)
- Zev Golan, Free Jerusalem: Heroes, Heroines and Rogues Who Created the State of Israel (Israel: Devora, 2003), ISBN 1-930143-54-0
- Zev Golan, God, Man and Nietzsche: A Startling Dialogue between Judaism and Modern Philosophers (New York: iUniverse, 2007), ISBN 0-595-42700-6