Mryntu

Жан Расін
Jean-Baptiste Racine
	; ; Жан Расін;
Ім'я при народженні	; Жан Батист Расін ; Jean-Baptiste Racine
Народився	; 21 грудня 1639(1639-12-21); Ла-Ферте-Мілон, графство Валуа, Франція;
Помер	; 21 квітня 1699(1699-04-21) (59 років); Париж, Франція; ·рак печінки[d];
Поховання	; Церква Сент-Етьєн-дю-Мон;
Громадянство	; Франція;
Національність	; француз;
Діяльність	; драматург;
Alma mater	; Lycée Saint-Louis[d];
Мова творів	; французька;
Напрямок	; класицизм;
Жанр	; трагедія;
Magnum opus	; Андромаха (Расін), Федра (Расін), Athalie[d], La Thébaïde[d], Alexandre le Grand[d], Les Plaideurs[d], Britannicus[d], Berenice[d], Bajazet[d], Mithridate[d], Iphigénie[d] і Esther[d];
Членство	; Французька академія і Академія надписів та красного письменства;
Діти	; Jean-Baptiste Racine[d] і Louis Racine[d];
Автограф	; ;
	;
	; Жан Расін у Вікісховищі?
	; Висловлювання у Вікіцитатах;
	; Роботи у Вікіджерелах;

~~|Ukrcenter=~~ ~~|Примітки=~~

Жан Бати́ст Расі́н (фр. Jean-Baptiste Racine; 21 грудня 1639 — 21 квітня 1699) — французький драматург, один із «Великої Трійці» драматургів Франції XVII століття поруч з Корнелем та Мольєром.

Зміст

1 Біографія

2 Творчість
- 2.1 П'єси

3 Особливості творчого методу Ж. Расіна

4 Див. також

5 Примітки

6 Джерела і посилання

Біографія |

Жан Расін народився 21 грудня 1639 року (був охрещений 22 грудня 1639 року) в місті Ла-Ферте-Мілон, графство Валуа (нині департамент Ен), у родині чиновника податкової служби Жана Расіна (1615–1643). У 1641 році під час пологів другої дитини (сестри майбутнього поета Марі) померла його мати. Батько одружився вдруге, але за два роки також помер у 28-річному віці. Дітей виховувала бабуся.

1649 року Жан-Батист вступив до школи в Бове при монастирі Пор-Рояль. У 1655 році його прийняли учнем у саме́ абатство. Три роки, що Расін провів там, мали значний вплив на розвиток його літературного дарування, адже навчався він у чотирьох тогочасних видатних філологів-класиків (П'єр Ніколь, Клод Лансло, Антуан Ле Местре, Жан Хамон), завдяки чому він став добре обізнаним з класичною античною літературою.

Після навчання у паризькому Коллеж д'Аркур (фр. Collège d'Harcourt) 1660 року Расін познайомився з Лафонтеном, Мольєром, Буало; написав придворну оду «Німфа Сени» (за яку отримав пенсію від короля Людовика XIV), а також дві п'єси, що дотепер не збереглися.

У 1661 році Расін перебрався до дядька, колишнього священика, для переговорів про отримання від церкви бенефіції, що дало б йому можливість повністю віддатись літературній творчості. Однак церква відмовила йому, й 1662 року (або наступного, 1663-го) він повернувся до Парижа. Вважається, що його перші п'єси, що дійшли до нас, «Фіваїда, або Брати-вороги» (фр. La thebaïde, ou les frères ennemis), та «Александр Великий» (фр. Alexandre le grand), були написані за порадою Мольєра, що поставив їх у 1664 та 1665роках, відповідно.

У наступні після постановки «Александра Великого» два роки (1665—67) Расін зміцнив зв'язки з двором, що відкрили йому шлях до особистих приязних стосунків з королем Людовиком XIV. Драматург діяв відповідно до тогочасних моральних устоїв стану, в якому опинився — здобув заступництво королівської коханки мадам де Монтеспан (її в образі пихатої Вастії автор пізніше зобразив у п'єсі «Есфір», 1689), свою коханку, відому актрису Терезу Дюпарк, змусив полишити трупу Мольєра й перейти до театру «Бургундський готель», де 1667 року вона зіграла головну роль в «Андромасі», яку вважають однією з найкращих у доробку Расіна. Оригінальність трагедії полягає в тому, що Расін виявив у ній велике вміння зобразити душу сучасної йому людину, в якій під нальотом культури вирують справжні тваринні пристрасті, і оце протистояння обов'язку та почуттів здатне призвести до суцільного руйнування особистості.

Єдину комедію Расіна «Позивачі» (Les Plaideurs) було поставлено 1668 року. 1669 року з помірним успіхом пройшла трагедія «Британік» (Britannicus), а наступного, 1670-го, на сцені з'явилась «Береніка» (Bérénice), що викликали немало суперечок з приводу виведених у ній персонажів.

За «Беренікою» були «Баязет» (Bajazet, [1672]), «Мітридат» (Mithridate, 1673), «Іфігенія» (Iphigénie, 1674) та «Федра» (Phèdre, 1677). Остання трагедія, на думку багатьох літературознавців, є вершиною драматургії Расіна, перевищуючи решту творів автора красою віршів та глибиною проникнення у людську психологію. Вона ж, як це і буває з гострими творами, була неприязно сприйнята при дворі.

Відтак, Расін не став брати участь у великій полеміці, яку породила «Федра» — він одружився з набожною й господарною Катрін де Романе, яка подарувала чоловікові сімох дітей, та обійняв посаду королівського історіографа разом із Н. Буало. У цей період драматургом були створені лише п'єси «Есфір» та «Аталія» (Athalie) — їх він створив на прохання мадам де Ментенон, щоб їх поставили у 1689—91 роки у заснованій нею школі в Сен-Сіре.

Жан Расін помер 21 квітня 1699 року. Його поховано на паризькому цвинтарі біля Церкви Сент-Етьєн-дю-Монт.

Творчість |

1660 — (фр. Amasie)

1660 — (фр. Les amours d’Ovide)

1660 — «Ода на видужання короля» (фр. Ode sur la convalescence du roi)

1660 — «Німфа Сени» (фр. La Nymphe de la Seine)

1685 — «Ідилія миру» (фр. Idylle sur la paix)

1693 — «Коротка історія Пор-Рояля» (фр. Abrégé de l’histoire de Port-Royal)

1694 — «Духовні пісні» (фр. Cantiques spirituels)

П'єси |

1663 — «Слава музам» (фр. La Renommée aux Muses)

1664 — «Фіваїда, або Брати-вороги» (фр. La thebaïde, ou les frères ennemis)

1665 — «Александр Великий» (фр. Alexandre le grand)

1667 — «Андромаха»

1668 — «Позивачі» (фр. Les Plaideurs)

1669 — «Британік»

1670 — «Береніка»

1672 — «Баязет» (фр. Bajazet)

1673 — «Мітридат» (фр. Mithridate)

1674 — «Іфігенія»

1677 — «Федра» (переклав Максим Рильський)

1689 — «Есфір» (фр. Esther)

1691 — «Аталія» (фр. Athalie)

Особливості творчого методу Ж. Расіна |

критика вишуканої літератури сучасності з її «досконалими героями»;

намагання повернути літературу до життя, до реальних людей, до реальних людських стосунків;

утвердження права митця зображувати слабкості людської натури (зображення так званої «середньостатистичної людини»);

література і театр покликані морально виховувати читача;

правдоподібність сценічної дії;

обґрунтовування обов'язковості давніх сюжетів для трагедії;

показував людей такими, якими вони є, а не якими вони повинні бути;

створення не героїчних, сповнених пафосу трагедії, а трагедії любовно-психологічні, що відображали безсилля розуму перед пристрастю;

страждання кохання, душевна боротьба, внутрішні протиріччя психології людини складають основний

Див. також |

11051 Расін — астероїд, який було названо на честь драматурга^[3]

Примітки |

↑ http://www.tombes-sepultures.com/crbst_997.html

↑ ^а^б ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.

d:Track:Q54837d:Track:Q19938912

↑ База даних малих космічних тіл JPL: Жан Расін (англ.).

Джерела і посилання |

Мокульский С. С. Расин: К 300-летию со дня рождения. — Л.: 1940 (рос.)

Шафаренко И. Жан Расин. // Писатели Франции / Составитель. Е. Эткинд. — М.: «Просвещение», 1964 (рос.)

Расин Ж. Сочинения. — М.: 1984 Т. 1-2 (рос.)

Кадышев В. С. Расин. — М.: 1990 (рос.)

Жан Расін. На честь милосердя (укр.)

Фінкельштейн І. Л Жан Расін на www.feb-web.ru («Фундаментальна електронна бібліотека») // Краткая литературная энциклопедия, Т. 6. (1971) (рос.)

Жан Расін на www.hrono.ru (рос.)

Твори Жана Расіна в електронній Бібліотеці Мошкова (рос.)

[[http://www.tombes-sepultures.com/crbst_997.html_http://www.tombes-sepultures.com/crbst_997.html]<span_class="wef_low_priority_links"></span><div_style="display:none;"></div>-1] ttp://www.tombes-sepultures.com/crbst_997.html

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q36524_citetype_Q7094076_citetype_Q27031827"_data-entity-id="Q19938912">[http://data.bnf.fr/ark:/12148/cb120076761_ідентифікатор_BNF]:_платформа_відкритих_даних<span_class="wef_low_priority_links">_—_2011.</span></span><div_style="display:none;">[[d:Track:Q54837]][[d:Track:Q19938912]]</div>-2] а^б ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.

d:Track:Q54837d:Track:Q19938912

[3] База даних малих космічних тіл JPL: Жан Расін (англ.).

搜尋此網誌