Плятери Зміст Походження роду | Гілки | Відомості про представників роду | Див. також | Примітки | Посилання | Навігаційне менюПлятеры«А память осталась»Личные архивные фонды в государственных хранилищах СССРПлятер-Зиберги, графы (фамильный фонд)ПлятерыПлятер-Зиберги, графы (фамильный фонд)Гербы беларускай шляхты

Балтійська шляхтаПольська шляхтаШляхетські роди Німеччини


нім.ВестфаліїКостянтина ЛюдовикаГробініЛівонського орденуЖемайтіїДінабургськийТевтонського орденуЦесісПапиЛева XКурляндіїЕстляндіїобіту безшлюбностіКокнесеКраславиЛатгаліїРанневерсвіліРечі ПосполитаАвгуста IIКраславуОгинськихТракайМальтійський орденЗібергОлександр I









Плятери
Герб роду
ТитулГрафи

Commons-logo.svg Plater Nobility на Вікісховищі

Плятери (фон дем Броель, прозвані Плятер; нім. von dem Broele, genannt Plater) — графський рід. Походить з роду лицарів з Вестфалії. Перші згадки про Плятерів зустрічаються в хроніках з 1160. В одній з них, датованій 1210 роком, йдеться про Гумберта Плятера.


Станом на 2010 рік рід Плятерів налічує близько 80 чоловіків. Головою сімейства є Станіслав Плятер-Зіберг, його наступником є 23-річний Тадеуш. Граф Станіслав — нащадок графа Костянтина Людовика і княгині Августи в 7 поколінні від середнього сина Казимира Костянтина і графині Борх.[1]




Зміст





  • 1 Походження роду


  • 2 Гілки

    • 2.1 Гілка Йоганна Плятера


    • 2.2 Гілка Генріха Плятера



  • 3 Відомості про представників роду


  • 4 Див. також


  • 5 Примітки


  • 6 Посилання




Походження роду |


Лицарі фон дем Брюле-Плятер були учасниками хрестових походів. У 1430 Веннемар Плятер згадується вже як фогт (управитель) в Гробіні, потім як маршал Лівонського ордену в поході проти Жемайтії. Генріх Плятер з 1510 по 1525 рр. — Дінабургський комтур (намісник). Альберт Плятер — комтур Тевтонського ордену у Вендені (Цесіс). Фрідріх Плятер — комтур ордену і Ліфляндський ландмаршал, був послом Лівонії при престолі Папи Лева X (1517). Також відомий лицар Хартвік Плятер, який зброєю утверджував християнство в Курляндії і Естляндії.


Лицарі Лівонського ордену дотримувалися обіту безшлюбності, тому ніхто з перерахованих Плятерів не залишив нащадків, крім Фрідріха. Його єдиний син Роджер залишив після себе трьох синів. Старший Годарт поклав початок «німецькій» гілці Плятерів, яка повністю відмерла в 1712 році. Середній син Йоганн служив Тевтонському ордену, став маршалом, але помер бездітним. Молодший Фредерік оселився в Кокенгаузене (суч. Кокнесе) і став засновником «балтійської» лінії Плятерів.


У Фредеріка-молодшого було два сини: Іван — він став власником естонського наділу Вейссенс, і Генріх, який правив у Малій Індриці (неподалік Краслави).


В Латгалії тоді 2/3 земель належало великим власникам — литовським магнатам Ходкевичам, Сапегам, графам Борхам, баронам Корхам і Гільзен, а також Плятерам.


Серед Плятерів був Великий магістр Мальтійського ордена, державні діячі та вчені, учасники польсько-литовських повстань, письменники і реформатори, умілі організатори і мандрівники. Владислав Плятер заснував музей і бібліотеку в швейцарському місті Ранневерсвілі.



Гілки |



Гілка Йоганна Плятера |


Гілка Йоганна містить в 11 поколіннях 51 представника, останній з них помер у 1908 році.



Гілка Генріха Плятера |


Нащадки Генріха Плятера, ополячені німці, а потім онімечені поляки зуміли нажити величезні статки — тільки земельні володіння цього роду займали більшу частину Латгалії, частину Литви і Білорусі. На Плятерів в Латгалії працювало понад 13 тисяч кріпаків.


Під час влади Речі Посполита в Латгалії, онуки Генріха Плятера підтримали єзуїтів, які користувалися в той час величезним впливом, тим самим забезпечивши собі почесті і титули. Найвідомішим з них був Ян Людовик, що заслужив титул «Патріарха Лівонії». Він був Дінабургським старостою, Інфляндським воєводою, неодноразово послом польського Сейму, дуже впливовою фігурою при дворі короля Августа II.


В 1729 Ян Людовик Пітер купив у Яна Чапського за 14 000 талерів Краславу (40 дворів і чотири кам'яних будівлі) і згодом перетворив її в економічний, духовний і культурний центр Латгалії.


Його єдиний син Костянтина Людвик Плятер (1722–1778) уклав шлюб з Августою Огинською з князівського роду Огинських.


У Костянтина Людвика Плятера було кілька дітей. Старші діти були управлінцями в Троках (Тракай). Обидва вступили в Мальтійський орден і досягли в ньому високого становища. Середній брат Казимир Костянтина одружився на одній з найбагатших наречених Латгалії баронесі Ізабеллі Людвіг Борх. Молодший син Август Гіацинт завершив будівництво замку Плятерів у Краславі.




Поєднаний герб графів Плятер-Зіберг


У 1803 році відбувся династичний шлюб двох старовинних багатих і могутніх родів. Йоганн Тадеуш фон Зіберг видав заміж за графа Михайла Броель-Плятера з Краслави (1777–1863) свою дочку і останню представницю роду Зібергів Ізабеллу-Хелену (1785–1849). Укладення цього шлюбу супроводжувалося схваленням німецьким і російським імператорськими дворами. Імператор Олександр I 10 липня 1803 дозволив Михайлу Казимировичу Плятеру прийняти прізвище та герб свого тестя і іменуватися графом Плятер-Зібергом. Рід Плятер-Зіберг внесений до V ч. род. кн. губ. Віленської, Ковенської і Вітебської і в дворянський матрикул Курляндської губернії. Дворянська гілка роду Плятер внесена до дворянського матрикулу Ліфляндської губернії.


У Михайла Плятер-Зіберга було 9 дітей (три сини, решта дочки), а у його сина Хенріха — 14 дітей. Молодший син Станіслав, народився 6 грудня 1823, став майором інженерних військ російської армії. З 1858 року він — провідник польського дворянства Дінабурга, з 1860 року — інспектор Дінабурзької гімназії, з 1895 згадується як один із власників газети «Нива» та засновник видання «Слово». У 1860 році на березі Калупського озера за наказом Станіслава був створений великий парк, а коли дерева підросли, в 1882 році почалося будівництво палацу і великого костьолу в готичному стилі. Бебренський маєток належав одному з Плятер-Зібергів — Йозефу Маріану. Він розташовувалося за 16 км від Даугавпілса.[2]


Найвідоміші діти Августа Гіацинта:


  • Адам, який успадкував у 1806 році Краславу. Він найперший з польської аристократії отримав від російського царя Олександра I офіційне підтвердження своїх прав, а його прізвище було внесено в «Гербовник Российских дворянских родов»

  • Йосиф, успадкував Кумбулі (10 км від Краслави). Його син Леон був учасником польського повстання 1863–1864 рр. Діти і внуки Леона продовжували краславську гілку, яка обірвалась зі смертю священика, доктора теології Леона Плятера в 1980 році.


Відомості про представників роду |


Броель-Плятери, Плятери[3]


  • Ян Андрій (1626–1696) — ліфляндський воєвода (1695–1696);

  • Фердинанд Вільгельм (пом. 1739) — надвірний маршалок Великого князівства Литовського (1739), син Ян Андрія;

  • Казимир Костянтин (1748–1807) — підканцлер Великого князівства Литовського, публіцист, історик.

  • Вільгельм Ян Плятер — ліфляндський воєвода (1767–1784). Польський король Станіслав Август у 1767 році дарує Вільгельм Ян Плятеру маєтки Сакстигале, Осельмуйжа і урочища Смукуль, Гілеєва, Бушбишки (з кріпаками, в Інфлянтському воєводстві).[4]

  • Зіберг Ян (1739–1806) — воєвода ліфляндський;

  • Плятер-Зіберг Михаїл (1777–1863) — генерал, зять Зіберг Яна;


  • Емілія Плятер (1806–1831) — учасниця польського повстання 1830–1831 рр.;

  • Леон (1836–1863) — учасник польського повстання 1863–1864 рр.;

  • Казимир (пом. 1863) — учасник польського повстання 1863–1864 рр.;

  • Філіпп Антонович (1818–1824) — волинський віце-губернатор; його предки і нащадки були поміщиками у Волинській і Подільській губерніях;

  • Даніель Плятер — інфлянтський земський писар (згадується 1717 р.);[4]

  • Самуїл і Вальтер Плятер-Зіберги (згадується 1566–1786 рр.);[4]

  • і інші — поміщики у Віленській, Вітебській і Курляндській губерніях.


Див. також |


  • Краслава

  • Субате


Примітки |




  1. Голубев Е. Плятеры, 2010 (рос.)


  2. Голубев Е. «А память осталась» «СейЧас» № 32 (401) — 10 августа 2006 года (рос.)


  3. Личные архивные фонды в государственных хранилищах СССР (рос.)


  4. абв Плятер-Зиберги, графы (фамильный фонд) (рос.)



Посилання |



  • Платер // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907.(рос.)


  • Голубев Е. Плятеры, 2010 (рос.)


  • Плятер-Зиберги, графы (фамильный фонд) — документы за период 1519–1875 гг. (рос.)


  • Долгоруков П. В. Российская родословная книга. — СПб. : Типография Э. Веймара, 1856. — Т. 3. — 216 с. (рос.)


  • Гербы беларускай шляхты (біл.)


Popular posts from this blog

Best approach to update all entries in a list that is paginated?Best way to add items to a paginated listChoose Your Country: Best Usability approachUpdate list when a user is viewing the list without annoying themWhen would the best day to update your webpage be?What should happen when I add a Row to a paginated, sorted listShould I adopt infinite scrolling or classical pagination?How to show user that page objects automatically updateWhat is the best location to locate the comments section in a list pageBest way to combine filtering and selecting items in a listWhen one of two inputs must be updated to satisfy a consistency criteria, which should you update (if at all)?

Тонконіг бульбистий Зміст Опис | Поширення | Екологія | Господарське значення | Примітки | Див. також | Література | Джерела | Посилання | Навігаційне меню1114601320038-241116202404kew-435458Poa bulbosaЭлектронный каталог сосудистых растений Азиатской России [Електронний каталог судинних рослин Азіатської Росії]Малышев Л. Л. Дикие родичи культурных растений. Poa bulbosa L. - Мятлик луковичный. [Малишев Л. Л. Дикі родичи культурних рослин. Poa bulbosa L. - Тонконіг бульбистий.]Мятлик (POA) Сем. Злаки (Мятликовые) [Тонконіг (POA) Род. Злаки (Тонконогові)]Poa bulbosa Linnaeus, Sp. Pl. 1: 70. 1753. 鳞茎早熟禾 lin jing zao shu he (Description from Flora of China) [Poa bulbosa Linnaeus, Sp. Pl. 1: 70. 1753. 鳞茎早熟禾 lin jing zao shu he (Опис від Флора Китаю)]Poa bulbosa L. – lipnice cibulkatá / lipnica cibulkatáPoa bulbosa в базі даних Poa bulbosa на сайті Poa bulbosa в базі даних «Global Biodiversity Information Facility» (GBIF)Poa bulbosa в базі даних «Euro + Med PlantBase» — інформаційному ресурсі для Євро-середземноморського розмаїття рослинPoa bulbosa L. на сайті «Плантариум»

If a poisoned arrow's piercing damage is reduced to 0, do you still get poisoned? The 2019 Stack Overflow Developer Survey Results Are InDoes a zero-damage attack still count as a hit?Damage reduction and damage resistance: how to calculate?If a monk reduces damage to 0 using Deflect Missiles, does the attack still hit?Do damage resistance and temp hit points from False Life and the Heavy Armor Master feat stack?When does Armor of Agathys take effect?Should the damage from an unarmed strike be reduced by Heavy Armor Master?What's the duration of these wild feats?Does the Heavy Armor Master feat reduce damage twice against a mixed damage attack?Are Erinyes' Hellish Weapons poisonous in a PC's hands?How can I gain resistance to piercing, bludgeoning, and slashing damage while in heavy armor?Damage reduction and damage resistance: how to calculate?Can Mage Hand Legerdemain load a hand crossbow? What about two hand crossbows?Does the Polearm Master attack work with poison?