Саворський Петро Костянтинович Зміст Біографія | Наукова дiяльнiсть | Нагороди | Вшанування пам'яти | Література | Посилання | Навігаційне менюАсоціації «Комсомолець Кривбасу»»И. Соболев. От поколения к поколению. Человек и его работа.Патенты автора: Саворский Пётр Константинович.Постановление Кабинета Министров СССР от 18.06.1991 № 381
Народились 16 листопадаНародились 1927Уродженці Єланецького районуПомерли 26 листопадаПомерли 2001Померли у Кривому РозіПоховані на Троєкурівському цвинтаріВипускники Криворізького технічного університетуКавалери ордена ЛенінаКавалери ордена Жовтневої РеволюціїКавалери ордена Трудового Червоного ПрапораНагороджені медаллю «За доблесну працю (За військову доблесть)»Нагороджені медаллю «Ветеран праці»Нагороджені знаком «Шахтарська слава»Лауреати премії Ради Міністрів СРСРЗаслужені шахтарі УкраїниДіячі УРСРДепутати Верховної Ради УРСР 9-го скликанняДепутати Верховної Ради УРСР 10-го скликанняЧлени КПРСПерсоналії:Кривий РігРадянські шахтарі
16 листопада1927МаложенівкаЄланецького районуМиколаївської області26 листопада2001Кривий РігВерховної Ради УРСРКПРСАсоціації «Комсомолець Кривбасу»
| Саворський Петро Костянтинович | |||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | |||||||||||
| Народився | 16 листопада 1927(1927-11-16) Єланецький район, Миколаївська округа, Українська СРР, СРСР | ||||||||||
| Помер | 26 листопада 2001(2001-11-26) (74 роки) Кривий Ріг, Дніпропетровська область, Україна | ||||||||||
| Поховання | Троєкурівський цвинтар | ||||||||||
| Громадянство (підданство) |  СРСР Україна | ||||||||||
| Діяльність | гірничий інженер, державний діяч | ||||||||||
| Alma mater | Криворізький національний університет (1957) | ||||||||||
| Науковий ступінь | Кандидат технічних наук | ||||||||||
| Партія | КПРС | ||||||||||
| Нагороди |
 | ||||||||||
Петро Костянтинович Саворський (16 листопада 1927, село Маложенівка Єланецького району Миколаївської області — 26 листопада 2001, Кривий Ріг) — партiйний i державний діяч, директор рудоуправління імені Дзержинського виробничого об'єднання «Кривбасруда», начальник республiканського промислового об'єднання «Укрруда». Депутат Верховної Ради УРСР 9-10-го скликань (1975–1985). Заслужений шахтар Української РСР. Кандидат технічних наук.
Зміст
1 Біографія
2 Наукова дiяльнiсть
3 Нагороди
4 Вшанування пам'яти
5 Література
6 Посилання
Біографія |
- 1944 — 1946 — тракторист підсобного господарства по постачанню Криворізького рудоуправління «Більшовик»;
- 1946 — 1950 — учень Днiпропетровського індустріального технікуму по спеціальностi «Центральнi електричнi станції»;
- 1950 — 1952 — майстер електропідстанції Орсько-Халіловського металургійного комбінату Чкаловської області РРФСР;
- 1952 — 1957 — студент Криворізького гірничорудного інституту по спецiальностi «Розробка родовищ корисних копалин», квалiфiкацiя «Гiрничий iнженер». У 1955 — 1956 р. — секретар комітету ЛКСМУ Криворізького гірничорудного інституту;
- 1957 — 1961 — гірничий майстер, помічник начальника, начальник дільниці, секретар партбюро шахти «Гігант» Криворізького рудоуправління імені Дзержинського Дніпропетровської області;
- 1961 — 1963 — секретар партійного комітету Криворізького рудоуправління імені Дзержинського Дніпропетровської області;
- 1963 — 1969 — 1-й секретар Дзержинського районного комітету КПУ міста Кривого Рогу Дніпропетровської області;
- 1969 — 1983 — директор Криворізького рудоуправління імені Дзержинського виробничого об'єднання «Кривбасруда»;
- 1983 — 1992 — начальник республiканського промислового об'єднання «Укрруда». Працював головним інженером промислового об'єднання «Південруда».
Член КПРС з 1956 року. Депутат Верховної Ради УРСР 9-10-го скликань (1975–1985). Делегат XXIII з'iзду КПРС (1966), XXIV, XXV, XXVI з'iздiв КПУ (1971, 1976, 1981), XVII з'iзду ВЛКСМ (1974).
Член колегії Міністерства чорної металургії УРСР. Голова Криворізького мiського науково-технiчного товариства. Iнiцiатор, умiлий органiзатор впровадження нової технiки, нових технологiй видобутку руди, iї збагачення.
Помер 26 листопада 2001 року. Похований у Москві (Троєкурiвський цвинтар).
Наукова дiяльнiсть |
Кандидат технічних наук. Автор та спiвавтор бiльше 40 наукових праць, володар 15 авторських свiдоцтв та патентiв на винаходи.
Нагороди |
орден Леніна (1981);
орден Жовтневої Революції (1974);- два ордени Трудового Червоного Прапора (1966, 1971);
- лауреат Премії Ради Міністрів СРСР (1991);
- почесне звання «Заслужений шахтар Української РСР» (1977);
- Почесна грамота Президiї Верховної Ради УРСР (1985);
- кавалер знаку «Шахтарська слава» 1-3-го ст. (1987, 1982, 1977);
медаль «В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна» (1970);- медаль «Ветеран праці» (1984);
- медалi ВДНГ СРСР (1974, 1975, 1978, 1981);
- знак «За заслуги перед мiстом» (Кривий Рiг).
Вшанування пам'яти |
Почесний професійний нагрудний знак «В пам'ять про Петра Саворського» Асоціації «Комсомолець Кривбасу» – за досягнення в управлінській та інженерно-технічній діяльності (підземний виробуток).
Література |
- Саворський Петро Костянтинович // Енциклопедiя Криворiжжя. У 2-х томах. Т. 2. Л – Я. – Кривий Рiг: Явва, 2005. – С. 420.
- Депутати Верховної Ради УРСР. 9-е скликання — 1975 р.
- Депутати Верховної Ради УРСР. 10-е скликання – 1980 р.
- Іменні відзнаки Асоціації «Комсомолець Кривбасу» // Єднання поколінь. — 2012. — № 1 (9). — С. 10. (укр.)
Посилання |
- [1]
- И. Соболев. От поколения к поколению. Человек и его работа.
- Патенты автора: Саворский Пётр Константинович.
- Постановление Кабинета Министров СССР от 18.06.1991 № 381
