Mryntu

Стрибки у воду в природних умовах

Кліфф-дайвінг — це стрибки у водойму зі скель у природних умовах. Цей вид екстримального спорту придумали гавайські вожді для підтримки бойового духу своїх воїнів. Початок масовому дайвінгу, як виду розваги й спорту поклав Жак-Ів Кусто. Саме йому і його другові французькому інженерові Ганьяну ми зобов'язані створенням акваланга. А людей, що займаються дайвінгом, стали називати дайверами або анквалангістами. Втім, до винаходу акваланга, людство теж прагнуло досліджувати морські глибини. Першим був дайвінг із затримкою подиху, відомий також як фрі-дайвінг або скін-дайвінг. Ці форми дайвінгу дотепер використовуються як для спортивних, так і для комерційних цілей (до таких дайверів можна віднести пірнальників Японії й Кореї або ловців перлів). При скін-дайвінгу повітряні порожнини пірнальника протягом усього занурення стискаються зростаючим тиском води. Кожне таке занурення обмежується кількома факторами, серед яких найголовнішими є час затримки подиху й недостача кисню. Будь-яка людина може затримати подих приблизно на 1 хвилину. Але, за допомогою спеціальних тренувань можна довести цей час до п'яти й більше хвилин. На сьогоднішній день рекорд занурення вглиб перевищив 100 метрів, а рекорд по затримці подиху — більше ніж 8 хвилин. Різновидом фрі-дайвингу, є Ганьбі-дайвінг і Кліфф-дайвінг. У цьому спорті щорічно наважуються змагатися приблизно 15-20 сміливців в усьому світі.

Історія |

В 1770 році у селищі Кануола вождь племені мауї Кахекілі, який прославився своєю майстерністю в «леле кава» — стрибках у воду з високих скель, почав змушувати своїх солдатів стрибати разом з ним, щоб довести свою відданість і безстрашність. Мауї стрибали з виступу «солдатиком», ногами долілиць, намагаючись увійти у воду з мінімумом бризок. Поколінням пізніше, за Камехамехи I, гавайці перетворили «леле кава» у спортивне змагання. Судді стежили за бризками й стилем стрибка. Згодом традиція стрибків зі скель була надовго забута, і лише наприкінці XX століття інтерес до Ганьбі-дайвінгу почав відроджуватися в Європі. Спортсмени, що займаються класичними стрибками у воду, стали розважати публіку в різних парках і цирках. Вони підіймали вишки усе вище й вище, стрибки ставали все видовищнішими, і тоді стало зрозуміло, що змагання з Ганьбі-дайвінгу залучать масу глядачів. В результаті у 1996 році утворилася Всесвітня федерація Ганьбі-дайвінгу зі штаб-квартирою у Швейцарії. Отак через 200 років, у серпні 2000 року, Кліфф-дайвінг повернувся в Каунолу, на виступ Кахекілі.

Сучасність |

Сьогодні чітко розрізняють Кліф- і Ганьбі-дайвінг. У Ганьбі-дайвингу спортсмени стрибають зі спеціально побудованих конструкцій. Це може бути будівельне риштування в порту або вишка над басейном. Тоді як Кліф-дайвінг — це стрибки у водойму зі скель у природних умовах. Ці змагання проводяться в найекзотичніших куточках світу і з боку виглядають абсолютним божевіллям. Помилка на старті, несподіваний порив вітру, найменша затримка в польоті може відкинути спортсмена на тверді скелі або на мілину. Та все одно армія аматорів дайвінгу поповнюється з року в рік. Головним спонсором цих змагань є компанія Ред Булл, тому чемпіонат світу з Кліф-дайвінгу офіційно називається Ред Булл Кліф-дайвінг.

Ред Булл Кліф-дайвінг 2011 |

Кваліфікаційний відбір відбувся у Астралії 16 січня 2011 року. Там було відібрано 13 найкращих атлетів. До трійки лідерів увійшли два українці.

Далі в 7 етапах, що відбувались в різних країнах світу перша трійка виглядала так:

Підсумок виглядав так:

В'ячеслав Поліщук програв чехові 12 балів і посів 4 місце, Олександр Куценко з 43 балами на 7 місці, Андрій Ігнатенко через травми, отримані в попередньому сезоні, не зміг виступити на жодному етапі (окрім кваліфікації)

Українські кліффдайвери |

Україна на цих змаганнях має найчисленніше представництво — 3 спортсмени.

Посилання |

• [1]


• [2]


• [3]