Мармарош-Сигіт Зміст Історія | Українство | Люди | Міста-побратими | Галерея | Примітки | Лдерела і література | Навігаційне меню47°55′ пн. ш. 23°53′ сх. д. / 47.917° пн. ш. 23.883° сх. д. / 47.917; 23.88347°55′ пн. ш. 23°53′ сх. д. / 47.917° пн. ш. 23.883° сх. д. / 47.917; 23.8838334962пошук у Nominatimprimaria-sighet.roДіалог столиць: Київ-БухарестМармарош-СигітДобра нагода згуртувати гуцулів з обох берегів Тисивиправивши або дописавши їїр
Multi tool use
Міста МарамурешуМіста РумуніїМармарощинаПівденна Мармарощина
рум.угор.РумуніїМармароській котловиніТисоюМармарошПівденної МармарощиниУкраїноюСолотвиноXIII ст.1394Мармароського комітатуXX ст.Кибалюком1918Мармароші СигітськомуКлочурак СтепанКлимпуш ВасильЯсіняШтефан АвгустинБращайко МихайлоРахівЙосипчук ВасильВеликий Бичків1919Гуцульської республікиУкраїнської Галицької арміїЧСРВ. ЮщенкаТ. БасескуТисуСолотвиноВасиль ПензешМармарощинаУкраїнський ліцей імені Тараса Шевченка
| Мармарош-Сигіт рум. Sighetu Marmaţiei | ||||
|---|---|---|---|---|
| ||||
 Брама Сигіту | ||||
 | ||||
Основні дані | ||||
47°55′ пн. ш. 23°53′ сх. д. / 47.917° пн. ш. 23.883° сх. д. / 47.917; 23.883Координати: 47°55′ пн. ш. 23°53′ сх. д. / 47.917° пн. ш. 23.883° сх. д. / 47.917; 23.883 | ||||
Країна |  Румунія | |||
| Регіон |  Марамуреш | |||
| Адмінцентр | Sighetu Marmației[d] | |||
| Столиця для | Марамароська жупа (Комітат) | |||
| Засновано | 1326 | |||
| Площа | 111 км² | |||
| Населення | 37 640 тис. осіб (2011) | |||
Висота НРМ | 274 м | |||
| Міста-побратими | Олава —  ПольщаКоломия —  Україна | |||
| Часовий пояс | UTC+2 | |||
| GeoNames | 8334962 | |||
| OSM | пошук у Nominatim | |||
| Поштові індекси | 435500 | |||
Міська влада | ||||
| Мер міста | Овідіу Ґеорґе Немеш (рум. Ovidiu Gheorghe Nemeș), з 2012 | |||
| Веб-сторінка | primaria-sighet.ro | |||
Мапа | ||||
 Мармарош-Сигіт на Вікісховищі | ||||
Мармарош-Сигіт (Сигіт-Мармароський, Мармарош, Сигіт Сігету-Мармацієй; рум. Sighetu Marmaţiei, угор. Máramarossziget) — місто в Румунії, розміщене в Мармароській котловині над горішньою Тисою на укр.-рум. етногр. прикордонні; 37 640 меш. (2011), з них 1226 українців, решта — румуни, угорці й євреї. Друге за розміром місто в жудці Мармарош. Історичний центр Південної Мармарощини. Будівельна, текстильна, деревообробна і харчова промисловість. Поблизу міста розташований пункт контролю на кордоні з Україною «Сігету Мармацієй»—Солотвино.
Зміст
1 Історія
2 Українство
3 Люди
4 Міста-побратими
5 Галерея
6 Примітки
7 Лдерела і література
Історія |
Мармарош-Сигіт відомий з XIII ст., з 1394 — головне місто Мармароського комітату.
У 19 — 20 ст. в ньому діяли греко-католицька церква і «руська» (тобто українська) гімназія, в 1950-60 pp. — українські відділи при гімназії й педагогічній школі. Наразі у місті працює єдиний в Румунії український ліцей (дир. Федір Попович)
На поч. XX ст. в Мармарош-Сигіті відбулися два судових процеси проти закарпатських селян, які перейшли на православ'я; угорський уряд обвинувачував їх у зв'язках з Росією. В 1904 — 1906 засуджено на різні терміни ув'язнення 9 селян з Мармарош-Сигіта, а у 1913 — 14 — 96 осіб з різних сіл на чолі зі священиком П. Кибалюком. Процеси мали розголос у Західній Європі і звернули увагу міжнародної думки.
18 грудня 1918 року у Мармароші Сигітському відбувся з'їзд делегатів українців Мармарощини, який висловився за приєднання Закарпаття до України. На з'їзді мали слово: Клочурак Степан та Климпуш Василь — Ясіня, Штефан Августин, Бращайко Михайло — Рахів, Йосипчук Василь — Великий Бичків.[1] 16 січня 1919 р. місто визволили війська Гуцульської республіки (входив загін Української Галицької армії) від угорських військ та адміністрації. Наступного дня вони зазнали поразки від дій переважних чисельно окупантів (румунська дивізія).
У період між війнами місто знаходилось на кордоні між ЧСР та Румунією. Через місто проїжджали транскордонні потяги, зокрема швидкий потяг Прага-Ясіня, який з'єднував Рахівщину з рештою республіки. Наприкінці 1944 р. місцеві українці утворили народний комітет, який ухвалив приєднання міста з навколишніми українськими селами до України, однак реалізоване це не було. За комуністичного режиму тут ув'язнювали політичних дисидентів, яким нині присвячені пам'ятники та музей. У січні 2007 тут за участі президентів В. Ющенка та Т. Басеску знову відкритий історичний міст через Тису та міжнародний прикордонний перехід до українського селища Солотвино.
Українство |
На міському православному кладовищі поховано багато українців. Зокрема Василь Пензеш — сігетський український парох.
Українці становлять 1.226 осіб (2,97 %) міста.(2010). В околицях міста — українські села (див. Мармарощина).
В місті діє Український ліцей імені Тараса Шевченка[2]
Люди |
Глюк Гаврило Мартинович — український живописець.
Елі Візель — письменник, народився та жив у Мармарош-Сигіті до 1944 (коли всі євреї міста були відправлені до Аушвіц), лауреат Нобелівської премії миру 1986 р.
Крістіан Орош — румунський футболіст
Міста-побратими |
| Міста побратими | Країна |
|---|---|
| Олава | Польща |
| Коломия | Україна |
Галерея |
Центр Сигіта. Будинок вправо - український ліцей.
Румунський Православний Собор
Примітки |
↑ Литвин М., Науменко К. Історія ЗУНР. — Львів : Інститут українознавства НАНУ; видавнича фірма «Олір», 1995. — С. 71. — ISBN 5-7707-7867-9.
↑ Ірина Ткачук (2016-08-29). Діалог столиць: Київ-Бухарест. Жінка-УКРАЇНКА.
Лдерела і література |
 | Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Мармарош-Сигіт |
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж ; Нью-Йорк : Молоде життя ; Львів ; Київ : Глобус, 1955—2003.
Стражник Л. Добра нагода згуртувати гуцулів з обох берегів Тиси // Голос України. — 2018. — № 4 (7010) (9 січня). — С. 14. — (Суспільство).
 | Це незавершена стаття з географії Румунії. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
| |||||
z0bEbhHFOoI 1SKq9O0FcQ03dx682JeDfV
