Mryntu

Мармарош-Сигіт; рум. Sighetu Marmaţiei; ; ;
	;
	; Герб Мармарош-Сигіту ;
	; ; Брама Сигіту ;
	; ;
	; Основні дані;
	; 47°55′ пн. ш. 23°53′ сх. д. / 47.917° пн. ш. 23.883° сх. д. / 47.917; 23.883Координати: 47°55′ пн. ш. 23°53′ сх. д. / 47.917° пн. ш. 23.883° сх. д. / 47.917; 23.883;
; Країна;	; Румунія;
Регіон;	; Марамуреш;
Адмінцентр	; Sighetu Marmației[d];
Столиця для	; Марамароська жупа (Комітат);
Засновано	; 1326;
Площа	; 111 км²
Населення	; 37 640 тис. осіб (2011)
; Висота НРМ;	; 274 м
Міста-побратими	; Олава — Польща; Коломия — Україна;
Часовий пояс	; UTC+2;
GeoNames	; 8334962;
OSM	; пошук у Nominatim;
Поштові індекси	; 435500
	; Міська влада;
Мер міста;	; Овідіу Ґеорґе Немеш (рум. Ovidiu Gheorghe Nemeș), з 2012
Веб-сторінка	; primaria-sighet.ro;
	; Мапа;
	; ;
	;
	;
	; Мармарош-Сигіт на Вікісховищі;

Мармарош-Сигіт (Сигіт-Мармароський, Мармарош, Сигіт Сігету-Мармацієй; рум. Sighetu Marmaţiei, угор. Máramarossziget) — місто в Румунії, розміщене в Мармароській котловині над горішньою Тисою на укр.-рум. етногр. прикордонні; 37 640 меш. (2011), з них 1226 українців, решта — румуни, угорці й євреї. Друге за розміром місто в жудці Мармарош. Історичний центр Південної Мармарощини. Будівельна, текстильна, деревообробна і харчова промисловість. Поблизу міста розташований пункт контролю на кордоні з Україною «Сігету Мармацієй»—Солотвино.

Зміст

1 Історія

2 Українство

3 Люди

4 Міста-побратими

5 Галерея

6 Примітки

7 Лдерела і література

Історія |

Мармарош-Сигіт відомий з XIII ст., з 1394 — головне місто Мармароського комітату.

У 19 — 20 ст. в ньому діяли греко-католицька церква і «руська» (тобто українська) гімназія, в 1950-60 pp. — українські відділи при гімназії й педагогічній школі. Наразі у місті працює єдиний в Румунії український ліцей (дир. Федір Попович)

На поч. XX ст. в Мармарош-Сигіті відбулися два судових процеси проти закарпатських селян, які перейшли на православ'я; угорський уряд обвинувачував їх у зв'язках з Росією. В 1904 — 1906 засуджено на різні терміни ув'язнення 9 селян з Мармарош-Сигіта, а у 1913 — 14 — 96 осіб з різних сіл на чолі зі священиком П. Кибалюком. Процеси мали розголос у Західній Європі і звернули увагу міжнародної думки.

18 грудня 1918 року у Мармароші Сигітському відбувся з'їзд делегатів українців Мармарощини, який висловився за приєднання Закарпаття до України. На з'їзді мали слово: Клочурак Степан та Климпуш Василь — Ясіня, Штефан Августин, Бращайко Михайло — Рахів, Йосипчук Василь — Великий Бичків.^[1] 16 січня 1919 р. місто визволили війська Гуцульської республіки (входив загін Української Галицької армії) від угорських військ та адміністрації. Наступного дня вони зазнали поразки від дій переважних чисельно окупантів (румунська дивізія).

У період між війнами місто знаходилось на кордоні між ЧСР та Румунією. Через місто проїжджали транскордонні потяги, зокрема швидкий потяг Прага-Ясіня, який з'єднував Рахівщину з рештою республіки. Наприкінці 1944 р. місцеві українці утворили народний комітет, який ухвалив приєднання міста з навколишніми українськими селами до України, однак реалізоване це не було. За комуністичного режиму тут ув'язнювали політичних дисидентів, яким нині присвячені пам'ятники та музей. У січні 2007 тут за участі президентів В. Ющенка та Т. Басеску знову відкритий історичний міст через Тису та міжнародний прикордонний перехід до українського селища Солотвино.

Українство |

На міському православному кладовищі поховано багато українців. Зокрема Василь Пензеш — сігетський український парох.

Українці становлять 1.226 осіб (2,97 %) міста.(2010). В околицях міста — українські села (див. Мармарощина).

В місті діє Український ліцей імені Тараса Шевченка^[2]

Люди |

Глюк Гаврило Мартинович — український живописець.

Елі Візель — письменник, народився та жив у Мармарош-Сигіті до 1944 (коли всі євреї міста були відправлені до Аушвіц), лауреат Нобелівської премії миру 1986 р.

Крістіан Орош — румунський футболіст

Міста-побратими |

Міста побратими	Країна
Олава	Польща
Коломия	Україна

Галерея |

Центр Сигіта. Будинок вправо - український ліцей.

Румунський Православний Собор

Примітки |

↑ Литвин М., Науменко К. Історія ЗУНР. — Львів : Інститут українознавства НАНУ; видавнича фірма «Олір», 1995. — С. 71. — ISBN 5-7707-7867-9.

↑ Ірина Ткачук (2016-08-29). Діалог столиць: Київ-Бухарест. Жінка-УКРАЇНКА.

Лдерела і література |

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Мармарош-Сигіт

Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж ; Нью-Йорк : Молоде життя ; Львів ; Київ : Глобус, 1955—2003.

Стражник Л. Добра нагода згуртувати гуцулів з обох берегів Тиси // Голос України. — 2018. — № 4 (7010) (9 січня). — С. 14. — (Суспільство).

Це незавершена стаття з географії Румунії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.

[1] Литвин М., Науменко К. Історія ЗУНР. — Львів : Інститут українознавства НАНУ; видавнича фірма «Олір», 1995. — С. 71. — ISBN 5-7707-7867-9.

[zu16-2] Ірина Ткачук (2016-08-29). Діалог столиць: Київ-Бухарест. Жінка-УКРАЇНКА.

搜尋此網誌