Mryntu

Калитюк Сергій Миколайович; ;
	; Молодший сержант;
Загальна інформація
Народження	; 1993(1993); Україна, Дніпро;
Військова служба
Роки служби	; з 2013
Приналежність	; Україна;
Вид ЗС	; ДШВ України;
Рід військ	; Десантні війська;
Формування	; 25 ОПДБр;
Війни / битви	; Війна на сході України; ; Визволення Слов'янська; ; Бої за Красний Лиман; ;
Нагороди та відзнаки
; ; ;	; ;
	; ;

У Вікіпедії є статті про інших людей з прізвищем Калитюк.

Сергі́й Микола́йович Калитю́к — український військовик, десантник, молодший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Зміст

1 Життєвий шлях

2 Нагороди

3 Примітки

4 Джерела

Життєвий шлях |

Народився у Дніпрі (на той час — Дніпропетровськ). З 2013 — на військовій службі за контрактом, служив на посаді командира гармати.

Командир відділення батареї артилерійської групи 25-ї окремої Дніпропетровської повітрянодесантної бригади ВДВ, військова частина А1126, смт Гвардійське.

Хотів вчитися, аби стати офіцером. Але у зв'язку з російською збройною агресією проти України, у березні 2014 в складі свого підрозділу відбув у Донецьку область на кордон з РФ, в район м. Амвросіївка. У квітні виконував завдання в районі Краматорська і Слов'янська, 4 червня десантники звільнили від терористів місто Лиман (на той час — Красний Лиман).

19 червня о 4:00 почалась військова операція, метою якої було висування в глибину території, знищення укріплень бойовиків в районі смт Ямпіль та звільнення населених пунктів. З Красного Лиману вирушили підрозділи десантників, яким було поставлене завдання взяти штурмом укріплений блокпост «Марс» російсько-терористичних угруповань, провести «зачистку» в передмісті Ямполя, захопити та утримувати ключові точки, зокрема міст через Сіверський Донець. На світанку сили зведеного штурмового загону десантників вийшли виконувати завдання за підтримки артилерії. Перший штурм був невдалим, — десантники потрапили у засідку. Терористи пропустили дві машини колони і підірвали на керованому фугасі третю — машину управління 1В119 «Реостат». В результаті вибуху командир батареї Роман Прищепа дістав поранення у шию, механіку-водію Антону Воленку відірвало руку, старший сержант Максим Коваль дістав осколкові поранення, інші — контузії. Молодший Сержант Калитюк зазнав контузії, але зістрибнув з машини в бік лісосмуги і почав вести бій. Повернувшись до машини, знайшов пораненого товариша Максима Коваля, зробив йому укол і покликав медика. Під час наступного обстрілу Максим загинув від кулі снайпера у голову, разом із санінструктором Андрієм Литвиненком, Калитюк дістав одну кулю у голову(пошкодившу череп), над лівим оком, та кілька кульових поранень у спину, відняло ноги. Чотири 9-міліметрові кулі пошкодили праву лопатку, пробили легеню, печінку, лімфовузол, ребра, зачепили хребет. У підбитому з гранатомету КамАЗі зенітників загинув начштабу дивізіону Андрій Клочко і ще один десантник. Було втрачено дві БМД-1. Після півторагодинного бою довелось відступити. На допомогу вилетіла пара Су-25. Перегрупувавшись, поповнивши боєкомплект, десантники знову пішли на штурм. Спільними зусиллями, блокпост був взятий^[1]^[2]^[3]. У бою загинули шість бійців 25-ї бригади: капітан Андрій Клочко, старший прапорщик Юрій Голополосов, прапорщик Микола Люшенко, старший сержант Максим Коваль, молодший сержант Віталій Мосьпан і солдат медроти Андрій Литвиненко, а також двоє десантників 95-ї бригади капітан Олексій Крементар і старший солдат Олексій Шевченко.

Звільнення населених пунктів Лиманського району (на той час — Краснолиманський район) і взяття під контроль мосту дозволило перекрити останній шлях постачання зброї та боєприпасів до угруповання російського терориста Гіркіна («Стрєлка») у Слов'янськ^[4].

Див. також: Бої за Красний Лиман

Калитюка на БМД вивезли з поля бою, далі евакуювали гелікоптером. Прокинувся в госпіталі весь перев'язаний, із трубкою в носі. Після термінової медичної допомоги прикутий до ліжка. В реанімації пробув 1 місяць і 10 днів. Лікувався у військовому госпіталі Львова, через три тижні вийняли третю кулю з-під лопатки — раніше не могли витягти через важкий стан Сергія. Згодом пересів в інвалідний візок, хребет травмований, але спинний мозок не ушкоджено, мають поставити титанові пластини.

Тамара, мама Сергія, зауважує, що небайдужі люди шлють грошові перекази на лікування звідусіль: з усієї України, Петербурга, заробітчани з Італії.

Почав грати у настільний теніс. В цьому Сергію допомагав Віктор Дідух — чемпіон світу з настільного тенісу серед паралімпійців. Завдяки допомозі людей купили машину, переробили її на ручне керування і Сергій вже самостійно їздив на тренування у Жовкву. Потім декілька місяців був на реабілітації у Запорізькій області. Повернувся до Львова, де почалося його нове життя, вирішив залишитись там жити. З державного бюджету виділяють кошти на придбання квартири, знайшлися спонсори, за допомогою котрих можна придбати більшу площу. Заручився з дівчиною-волонтером, та планував одружитися, але у 11-му місяці 2016-го року розійшлися. Має в планах навчання у Львівській політехніці.

Нагороди |

26 липня 2014 року — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, відзначений — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня^[5].

Примітки |

↑ «Коли штурмували „опорник“ бойовиків, усі офіцери були попереду» // Народна Армія, 17 березня 2016

↑ 25-а Окрема повітряно-десантна бригада. Перші бої в АТО // Тиждень, 28 квітня 2016

↑ Злочин і кара. Ямпільський казус // feldherrnhalle на livejournal, 1 січня 2017

↑ Слідами Стрєлкова: місця боїв під Краматорськом досі нагадують про 200 знищених бойовиків // «ДеПо. Донбас», 24 лютого 2016

↑ Указ Президента України від 26 липня 2014 року № 619/2014 «Про відзначення державними нагородами України»

Джерела |

Після боїв під Червоним Лиманом у десантників Сергія Калитюка та Романа Панченка відняло ноги

Сергій Калитюк — Героїчна стійкість

«Львівські чиновники нас звинувачують, що ми обкрадаємо місцевий бюджет», — учасник російсько-української війни // Вголос, 7 листопада 2016

Михайло Жирохов. Він загинув під Ямполем // Чeline, 3 квітня 2017.

[1] «Коли штурмували „опорник“ бойовиків, усі офіцери були попереду» // Народна Армія, 17 березня 2016

[2] 25-а Окрема повітряно-десантна бригада. Перші бої в АТО // Тиждень, 28 квітня 2016

[3] Злочин і кара. Ямпільський казус // feldherrnhalle на livejournal, 1 січня 2017

[4] Слідами Стрєлкова: місця боїв під Краматорськом досі нагадують про 200 знищених бойовиків // «ДеПо. Донбас», 24 лютого 2016

[5] Указ Президента України від 26 липня 2014 року № 619/2014 «Про відзначення державними нагородами України»

搜尋此網誌