Оскар Дірлевангер Зміст Життєпис | Звання | Нагороди оберфюрера СС Дірлевангера | Образ Дірлевангера в масовій культурі | Література | Примітки | Навігаційне менюперевіреназміни в шаблонах/файлахМедіафайлиDie Einheit DirlewangerRecord #123490774
Народились 26 вересняНародились 1895Уродженці ВюрцбургаПомерли 7 червняПомерли 1945Померли в НімеччиніКавалери Лицарського хреста Залізного хрестаКавалери Залізного хреста 1-го класуКавалери Залізного хреста 2-го класуНагороджені Почесним хрестом ветерана війниКавалери Срібного Іспанського Хреста з мечамиКавалери Золотого німецького хрестаНагороджені медаллю «За вислугу років у НСДАП» в бронзіНагороджені золотим нагрудним знаком «За поранення»Члени НСДАПЗлочинці голокостуВаршавське повстання 1944 рокуВоєнні злочинціНагороджені медаллю «За військові заслуги» (Вюртемберг)Члени ФрайкоруОберфюрери ССКомандири дивізій ССНімецькі військовики Першої світової війниУчасники Громадянської війни в ІспаніїУчасники Другої світової війни з НімеччиниПедофіліяНагороджені Почесним кутом старих бійцівНагороджені Відзнакою для східних народівНагороджені нагрудним знаком «За боротьбу з партизанами»Нагороджені бронзовим нагрудним знаком ближнього боюПочесні громадяни міст Німеччини
нім.ВюрцбургАльтсгаузенвійськ ССоберфюрерССЛицарського хреста Залізного хреста36-ю гренадерською дивізією СС «Дірлевангер»СРСРХатиньвійськовим злочинцемротуФранціюБельгіюПершої світової війниЗахідному фронтілейтенантаЗалізним хрестомфрайкоруТюрингіїСаксоніїРуріВерхній СілезіїМангейміантисемітизмФранкфурті-на-Майнінім.НСДАПШтутгартіСАоберштурмфюрера
Оскар Дірлеванґер | ||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Народився | 26 вересня 1895(1895-09-26) Вюрцбург, Баварія, Німецька імперія[1] | |||||||||||||
Помер | 7 червня 1945(1945-06-07) (49 років) Альтсгаузен, Altshausen GVV[d], Равенсбург, Тюбінген, Німеччина[1] ·blunt trauma[d] | |||||||||||||
Громадянство (підданство) | Німеччина | |||||||||||||
Діяльність | офіцер | |||||||||||||
Учасник | Перша світова війна і Друга світова війна | |||||||||||||
Членство | СС і Deutschvölkischer Schutz und Trutzbund[d] | |||||||||||||
Військове звання | оберфюрер | |||||||||||||
Партія | Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини | |||||||||||||
Нагороди | ||||||||||||||
|
|фм?я при народженні=
Оскар Пауль Дірлеванґер (нім. Oskar Paul Dirlewanger; 26 вересня 1895, Вюрцбург — 7 червня 1945, Альтсгаузен) — офіцер військ СС, оберфюрер резерву СС. Доктор суспільно-політичних наук (1922). Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста.
Дірлевангер командував спеціальною командою СС «Дірлевангер», яка стала 36-ю гренадерською дивізією СС «Дірлевангер». Бійці Дірлевангера відрізнялись вкрай низькою дисципліною і патологічною жорстокістю. Згідно ряду свідчень, на окупованій території СРСР це формування знищило більше 200 сіл (наприклад, Хатинь) і близько 120 тисяч людей. Після війни оголошений військовим злочинцем.
Зміст
1 Життєпис
1.1 Ранні роки
1.2 Міжвоєнні роки
1.3 Друга світова війна
1.4 Смерть
2 Звання
3 Нагороди оберфюрера СС Дірлевангера
3.1 Перша світова війна
3.2 Міжвоєнний період
3.3 Друга світова війна
4 Образ Дірлевангера в масовій культурі
4.1 У відеоіграх
5 Література
6 Примітки
Життєпис |
Ранні роки |
Народився 26 вересня 1895 року у Вюрцбурзі в сім'ї дрібного продавця.
У 1913 році отримав атестат про середню освіту і 1 жовтня того ж року поступив на річну службу в кулеметну роту 123-го гренадерського полку, у складі якого взяв участь у вторгненні в Францію і Бельгію в ході Першої світової війни. Під час бойових дій на Західному фронті декілька разів дув поранений, дослужився до лейтенанта. За бойові закслуги нагороджений Залізним хрестом 1-го і 2-го класу. У 1918 році як командир кулеметної роти 121-го піхотного полку взяв участь в окупації України. Після підписання мирного договору полк Дірлевангера через Румунію повернувся в Німеччину.
Міжвоєнні роки |
В 1919 році Дірлевангер приєднався до фрайкору і в 1920—1921 роках брав участь в жорстоких вуличних боях в ході придушення прокомуністичних заворушень в Тюрингії, Саксонії, Рурі и Верхній Сілезії. Паралельно навчався у висщій комерційній школі в Мангеймі, але був відрахований з неї за антисемітизм.У 1922 році в університеті у Франкфурті-на-Майні він захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора суспільно-політичних наук (нім. Staatswissenschaften). Дисертація була присвячена питанням планування народного господарства на випадок майбутньої війни. 1 листопада 1922 року вступив в НСДАП, але був виключений за порушення закону про роззброєння. Вдруге вступив у партію в 1926 році, втретє — 1 березня 932 року (партійний квиток № 1 098 716) У 1922—1928 рр. був волонтером і службовцем різних банків в Штутгарті. В 1928—1931 рр. працював управителем на текстильній фабриці в Ерфурті. З 1932 по липень 1933 року був податковим радником. Роботу в банках Дирлевангеру довелося залишити в силу звинувачень в розтраті, з текстильної фабрики він був звільнений через фінансові махінації, уклавши з власником мирова угода та відшкодувавши йому збитки.
Після приходу до влади націонал-соціалістів у 1933 році «старий боєць» Дірлевангер тут же отримав призначення в управління праці та зайнятості населення міста Хайльброна, в якому він працював спочатку завідуючим відділом, а потім начальником. На цій посаді він першим у Німеччині рапортував про працевлаштування всіх підлеглих йому членів СА. Але і тут Дірлевангер швидко загруз у корупції та інтригах. У 1934 році він був засуджений на два роки за звинуваченням у сексуальних зв'язках з 13-річною дівчинкою з Союзу німецьких дівчат. З цим вироком Дірлевангер позбувся наукового ступеня, військового звання і нагород, членства в партії і роботи. Під час тюремного ув'язнення в Людвігсбурзі він безуспішно намагався оскаржити вирок у верховному імперському суді.
За порадою свого однополчанина і близького друга Готтлоба Бергера, який був начальником штабу рейхсфюрера СС, вийшовши з в'язниці, Дірлевангер записався добровольцем в Іспанський іноземний легіон, а там набрав легіон «Кондор», німецьке добровольческое бойове з'єднання, яка брала участь у громадянській війні в Іспанії на боці генерала Франко. З квітня 1937 по травень 1939 року він служив у танковій частині «Бджоляр».
Нагороджений Іспанським хрестом, Дірлевангер домігся перегляду справи в Земельному суді в Штутгарті. 30 квітня 1940 року він був виправданий за браком доказів. Однак виправдувальний вирок звучав настільки непереконливо, що університет у Франкфурті-на-Майні спочатку відмовився повернути йому докторське звання. В результаті Дірлеванґер все ж знову став доктором, а також був відновлений в НСДАП.
Друга світова війна |
4 червня 1940 року Готтлоб Бергер запропонував Гіммлеру призначити Дірлевангера командиром спеціального підрозділу СС, сформованого з засуджених браконьєрів. В чині оберштурмфюрера Дірлеванґер був прийнятий у війська СС (службове посвідчення № 357 268) і отримав завдання провести військову підготовку серед браконьєрів, які відбували ув'язнення в концентраційному таборі Заксенхаузен під Берліном.
Штрафний підрозділ отримало назву «Команда браконьєрів Ораниенбург», з 1 вересня 1940 року воно називалося «Особливий батальйон СС Дірлевангер». В 1943 році воно досягло чисельності полку і стало називатися «Особлива команда СС Дірлеванґер». Після того як Гіммлер був призначений командувачем армією резерву, влітку 1944 року воно було збільшено до бригади («Особлива бригада СС Дірлеванґер»).
У наказі Гіммлера від 29 січня 1942 року спеціальна команда Дірлеванґер була оголошена добровольчим формуванням військ СС і підпорядкована головному управлінню СС. Начальник управління Gottlob Бергер особисто курирував підрозділ і захищав свого друга Дірлеванґера від нападок і скарг.
У лютому 1943 року військовослужбовці підрозділу отримали спеціальні петлиці із зображенням двох схрещених карабінів і ручної гранати під ними.
Однак підрозділ Дірлеванґера не вважалося повноцінною частиною військ СС. Його солдати стояли на тому ж рівні, що і латиські, хорватські та інші чужинецькі члени військ СС. Цим пояснюється і той факт, що наказом від 19 лютого 1945 року Гіммлер перейменував «Ударну бригаду СС Дірлевангер» в «36-ту гренадерську дивізію військ СС».
З моменту формування в червні 1940 року і до закінчення служби в генерал-губернаторстві в лютому 1942 року підрозділ складалося виключно з засуджених браконьєрів. У ході боротьби проти партизанів у Білорусі його чисельність помітно скоротилася. У березні 1942 року йшлося про необхідність поповнення в кількості 250 чоловік. У вересні 1942 року Дірлеванґер отримав з Оранієнбурга ще 115 браконьєрів.
Влітку 1942 року, коли стало формування брати активну участь в акціях проти партизанів і місцевого населення, Дірлевангер створив роту українських і батальйон російських добровольців. У лютому 1943 року загальна чисельність підрозділу досягла 700 осіб. Воно складалося з двох рот німців і двох рот «іноземців» (етнічних німців, росіян та українців). Під час антипартизанських операцій кожній роті були додані 5-6 осіб з апарату СД.
Пізніше в підрозділ також набиралися злочинці, засуджені військовослужбовці вермахту і члени СС, а з осені 1944 року — політичні в'язні. Однак частка політичних в'язнів була невелика. Переважна більшість складали так звані асоціальні елементи і професійні злочинці. При цьому Дірлевангер завжди міг покластися на старослуживих браконьєрів, які отримали підвищення по службі і в окремих випадках навіть незаконно носили форму СС.
У вересні 1944 року бригада Дірлевангера поряд з бригадою Камінського брала участь у жорстокому придушенні повстання у Варшаві. В жовтні 1944 року бригада була перекинута на придушення повстання в Словаччині. З 12 лютого 1945 року вона була задіяна в Губень (Бранденбург). Отримавши поранення, Дірлевангер був відправлений на лікування в тил. У квітні 1945 року радянські війська прорвали німецьку оборону на Одері. 27 квітня 1945 року основні частини формування потрапили в оточення в районі Halbe і 29 квітня взяті в полон.
Смерть |
7 травня 1945 року Оскар Дірлеванґер був заарештований французькими солдатами в місті Альтсгаузен, Баден-Вюртемберг і доставлений в місцеву в'язницю, яку охороняли польські солдати зі складу французького окупаційного корпусу. В ніч з 4 на 5 червня 1945 року його неодноразово били. За даними міста Альстхаузена, Дірлевангер помер 7 червня 1945 року.
Проте, раз у раз виникали чутки про те, що він живий, і що його бачили в різних частинах світу. У своєму документальному романі «Карателі», виданому в 1981 році, Алесь Адамович помилково написав: «Уже в наші дні прах благополучно померлого в Латинській Америці Дірлеванера Оскара Пауля дбайливо перевезений у ФРН і похований у Вюрцбурзькій землі». В жовтні 1960 року за розпорядженням прокуратури Равенсбурга останки Дірлевангера були ексгумовані. У ході судово-медичної експертизи від 24 жовтня 1960 року було встановлено, що вони однозначно належали Дирлевангеру.
Звання |
- Доброволець (1 жовтня 1913)
Унтер-офіцер (27 липня 1914)
Віце-фельдфебель (24 грудня 1914)
Лейтенант резерву (14 квітня 1915)
Обер-лейтенант резерву (30 грудня 1918)
Шарфюрер СА (2 серпня 1933)
Труппфюрер СА (4 серпня 1933)
Штурмфюрер СА (9 листопада 1933)
Манн СС (24 червня 1940)
Оберштурмфюрер резерву військ СС (1 липня1940)
Гауптштурмфюрер резерву військ СС (1 серпня 1940)
Штурмбаннфюрер резерву військ СС (9 листопада 1941)
Оберштурмбаннфюрер резерву військ СС (12 квітня 1943)
Штандартенфюрер резерву військ СС (19 березня1944)
Оберфюрер резерву військ СС (12 серпня 1944)
Нагороди оберфюрера СС Дірлевангера |
Перша світова війна |
Залізний хрест 2-го класу (28 серпня 1914)
Золота Вюртемберзька медаль «За військові заслуги» (4 жовтня 1915)
Залізний хрест 1-го класу (13 липня 1916)- Нагрудний знак «За поранення» в сріблі (1918)
Міжвоєнний період |
- Почесний громадянин Зангергаузена
Почесний хрест ветерана війни с мечами (1934)
Медаль «За вислугу років в NSDAP» в бронзі (10 років)
Медаль «За Іспанську кампанію» (Іспанія)
Іспанський хрест у сріблі з мечами (1939)- Почесний кут старих бійців
Друга світова війна |
Застібка до Залізного хреста- 2-го класу (24 травня1942)
- 1-го класу (16 вересня 1942)
Відзнака для східних народів- 2-го класу у сріблі з мечами (9 жовтня 1942)
- 1-го класу у сріблі з мечами (10 листопада 1942)
Штурмовий піхотний знак у сріблі (6 червня 1943)
Німецький хрест в золоті (5 грудня 1943)
Нагрудний знак ближнього бою в бронзі (19 березня 1944)- Нагрудний знак «За поранення» в золоті (9 липня 1943)
Нагрудний знак «За боротьбу з партизанами» в сріблі (1944)
Лицарський хрест Залізного хреста (30 вересня 1944)
Орден Хреста Перемоги 1-го класу, нашийний знак (Словаччина, 1944) — за активну участь штурмової бригади СС О. Дірлевангера в придушенні повстання на території Словацької республіки осінню 1944 року.
Образ Дірлевангера в масовій культурі |
У відеоіграх |
Velvet Assassin — згідно з сюжетом гри, Оскар Дірлевангер і його бригада були перекинуті у Францію для знищення села, мешканці якого переховували головну героїню гри, британського агента Віолетту Саммер. Віолетті довелось вступити в бій з бійцями Дірлевангера, однак це не врятувало село від знищення.
Література |
Залесский К. А. СС. Охранные отряды НСДАП. — М.: Эксмо, 2005. — 672 с. — 5000 экз. — ISBN 5-699-09780-5.
Залесский К. А. Кто был кто в Третьем рейхе. — М.: АСТ, 2002. — 944 с. — 5000 экз. — ISBN 5-271-05091-2.
Залесский К. А. Войска СС. Военная элита Третьего Рейха. — М.: Яуза-пресс, 2009. — с.110, 275—276
Hellmuth Auerbach. Vierteljahrshefte für Zeitgeschichte // Die Einheit Dirlewanger. — Stuttgart: Deutsche Verlags-Anstalt GmbH, 1962. — С. 250—264. (нем.)
French L. MacLean. The Cruel Hunters. SS-Sonder-Kommando Dirlewanger, Hitler's Most Notorious Anti-Partisan Unit. — Atglen: Schiffer, 1998. — 303 с. — ISBN 0-7643-0483-6. (англ.)
Knut Stang. Karrieren der Gewalt. Nationalsozialistische Täterbiographien // Dr. Oskar Dirlewanger — Protagonist der Terrorkriegsführung. — Darmstadt: Wissenschaftliche Buchgesellschaft, 2004. — 282 с. — ISBN 3-534-16654-X. (нем.)
Rolf Michaelis. Die SS-Sturmbrigade «Dirlewanger». Vom Warschauer Aufstand bis zum Kessel von Halbe. — Dresden: Winkelried-Verlag, 2006. — 134 с. — ISBN 3-938392-21-5. (нем.)
Пишенков А. А. Штрафники СС. Зондеркоманда «Дирлевангер». — М.: Яуза-Пресс, 2009. — 320 с. — ISBN 978-5-9955-0050-6. (рус.)
Жуков Д. А., Ковтун И. И. Охотники за партизанами. Бригада Дирлевангера. — М.: Вече, 2013. — 448 с.: ил. — (Военные тайны XX века) — ISBN 978-5-4444-1257-2- FELLGIEBEL, W.P., Elite of theThird Reich, Helion & Company Limited, Solihull, 2003.
- PATZWALL, K. & SCHERZER, V., Das Deutsche Kreuz 1941—1945, Verlag Klaus D. Patzwall, Norderstedt, 2001.
- Williamson, G., The Waffen-SS (4) — 24. to 38. Divisions, & Volunteer Legions, Osprey Publishing Ltd., Great Britain, 2004
- Michaelis, R., Die SS-Sturmbrigade «Dirlewanger» — Vom Warschauer Aufstand bis zum Kessel von Halbe — Winkelried-Verlag, Dresden, Deutschland, 2006
Примітки |
↑ аб Національна бібліотека Німеччини, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #123490774 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
d:Track:Q27302d:Track:Q304037d:Track:Q256507d:Track:Q170109d:Track:Q36578