Mryntu

Роздільна;
;	;
; Герб Роздільної;	; Прапор Роздільної;
	; ; Стела біля "Круга" (2014 рік);
Основні дані;
; Країна;	; Україна;
; Регіон;	; Одеська область;
; Район;	; Роздільнянський район;
Код КОАТУУ;	5123910100;
Засноване;	; 1863;
Статус міста;	з 1957 року;
; Населення;	; ▼17913 (01.01.2018)
; Площа;	7,2 км²;
; Густота населення;	2490 осіб/км²;
; Поштові індекси;	67400;
; Телефонний код;	+380-4853;
; Координати;	; 46°51′07″ пн. ш. 30°04′28″ сх. д. / 46.852028° пн. ш. 30.074472° сх. д. / 46.852028; 30.074472Координати: 46°51′07″ пн. ш. 30°04′28″ сх. д. / 46.852028° пн. ш. 30.074472° сх. д. / 46.852028; 30.074472;
; Висота над рівнем моря;	134 м;
Відстань;
Найближча залізнична станція;	; Роздільна I;
До обл./респ. центру;
- залізницею;	72 км;
- автошляхами;	78,7 км;
До Києва;
- залізницею;	582 км;
- автошляхами;	440 км;
Міська влада;
Адреса;	67400, Одеська обл., Роздільнянський р-н, м. Роздільна, вул. Муніципальна, 17;
; Веб-сторінка;	; http://rozdilna.odessa.gov.ua;
; Міський голова;	Шовкалюк Валерій Олександрович;
Карта;
	; ; ; ; Роздільна; ; ;
	; ; ; ; ; Роздільна; ; ; ;
	; ;

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Роздільна (значення).

Розді́льна — місто у західній частині Причорноморської низовини, районний центр Роздільнянського району Одеської області; 17913 меш. (2018). Відстань до облцентру становить близько 87 км і проходить автошляхами Т 1618 та E95.

Зміст

1 Історія

2 Топоніміка

3 Умовний поділ міста

4 Пам'ятки

5 Населення

6 Персоналії

7 Примітки

8 Література

9 Посилання

Історія |

Заснована у 1863 p. у зв'язку з прокладенням залізниці, з 1890-их pp. значний залізничний вузол. Хлібний, маслоробний, виноробний завод, промисловий і харчовий комбінати.

Станція Роздільна — один із найбільших і найважливіших у стратегічному плані залізничних вузлів України — завжди являла собою економічний інтерес держави, як один із найпотужніших транспортних коридорів до країн Європи.

Як населений пункт Роздільна виникла у період будівництва залізниці Одеса-Балта (1863–1865 рр).

В 1896 році на залізничній станції Роздільна та селищах (Гроссул-Толстого, Федорова, Платонова, Костіна) Розаліївської волості Тираспольського повіту Херсонської губернії, було 20 дворів, в яких мешкало 179 людей (78 чоловік і 101 жінка). В населеному пункті була поштово-телеграфна контора, метеорологічна станція, аптека, лавка, винний погріб, трактир, 2 буфета, 2 корчми, чайна, заїжджий двір^[2].

На 1913-1914 рік в Роздільній діяла поштово-телеграфна установа, поштово-телеграфним конторним начальником був — надвірний радник Леонід Михайлович Дилевський, помічником його був — губернський секретар Фома Миколайович Фенюк. Також існував в селищі приймальний покій, лікарем якого був Михайло-Болеслав Іванович Денбовський. В Роздільній працювала аптека дружин провізора Ковнер^[3]^[4].

У 1926 році Роздільна Одеської округи стала центром селищної ради^[5].

Рішенням виконавчого комітету Одеської обласної ради від 8 травня 1957 р. смт Роздільна віднесено до категорії міст районного підпорядкування.

Станом на 1 травня 1967 року у місті знаходився господарський центр розсадницького радгоспу "Роздільнянський"^[6].

Топоніміка |

Залізничний вокзал станції Роздільна на початку XX ст.

За однією з версій, станція отримала таку назву у зв'язку з тим, що тут залізнична магістраль РОЗДІЛяється на Одесу і Тирасполь.

Згідно з іншою версією, біля залізничної станції було озеро, яке в посушливі роки пересихало і утворювалося два басейни РОЗДІЛених лінією суші. На цьому місці була побудована водокачка, яка давала воду для паровозів^[7].

Умовний поділ міста |

Серед місцевого населення існує умовний поділ населенного пункту на мікрорайони:

Центр (розташовані основні громадські споруди);

Та сторона (відносно залізниці, яка розділяє місто майже на дві однакові частини);

Воєнбуд (перші квартали вулиць та провулків від колишньої військової будівельної частини);

Мехколона (забудова домівок працівників механізованої колони № 61);

Друга Роздільна (місцевість колишньої приміської залізничної станції "Роздільна II");

Гарем;

Бугаї.

Пам'ятки |

Свято-Миколаївська церква, збудована у 1901 році.

Будинок відпочинку машиністів (більше 100 років).

Населення |

Таблиця зміни чисельності населення
1959	1970	1979	1989	2001	2009	2010	2011	2012	2013	2014	2015	2016	2017	2018
9572	13 909	15 928	17 995	17 754	17 815	17 832	17 931	17 894	17 904	17 930	17 995	18 015	17 954	17 913

Мовний склад населення (2001)
українська мова	російська	молдовська
66,675%	31,68%	0,69%

Персоналії |

Бербеко Олександр Тихонович — військовий.

Артеменко Степан Єлизарович — військовий.

Кудрявцев Ничипор Лаврентійович — військовий.

Тітенко Валерій Григорович — український політик.

Гриневецький Сергій Рафаїлович — український політик.

Жаловага Анатолій Степанович — релігійний діяч.

Зайцев Олег Дмитрович — український театральний діяч.

Іщенко Сергій Михайлович (1975—2015) — військовий, «кіборг»^[8].

Нудний Сергій Вікторович — молдовський футболіст українського походження.

Примітки |

Роздільна у сестринських Вікіпроектах
	Портал «Одещина»
	Інформація у Вікіданих^?
	Означення у Вікісловнику^?
	Проект «Одещина»
	Проект «Населені пункти України»
	Роздільна у Вікісховищі^?

↑ Статистичний збірник Чисельність наявного населення України на 1 січня 2018 року — Офіційна сторінка Всеукраїнського перепису населення

↑ Список населенныхъ мѣст Херсонской губерніи. Статистическія данныя о каждомъ поселеніи. — Херсонъ: Типографія Губернскаго Правленія, 1896. — С. 384.

↑ Памятная книжна Херсонской губерніи на 1913 годъ. — Херсонъ: Губернская Типографія, 1913. — С. 445-447.

↑ Памятная книжна Херсонской губерніи на 1914 годъ. — Херсонъ: Губернская Типографія, 1914. — С. 415-417.

↑ Постанова ВУЦВК й РНК УСРР № 15 (166) від 24 лютого 1926 р. «Про встановлення точного реєстру селищних рад на терені Української Соціялістичної Радянської Республіки»

↑ Одеська область: адміністративно-територіальний поділ (на 1 травня 1967 р.) / Виконавчий комітет Одеської обл. Ради депутатів трудящих; М. Брагін (ред.). — Одеса : Маяк, 1967. — С. 113.

↑ М. П. Янко Топонімічний словник України. – К.: «Знання», 1998. — С. 301–302.

↑ Відлуння Донецького аеропорту…

Література |

Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж ; Нью-Йорк : Молоде життя ; Львів ; Київ : Глобус, 1955—2003.

Історія міст і сіл Української РСР. Одеська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1969. — 911 с.

Посилання |

Офіційний сайт Роздільнянскої міської ради

Роздільнянська міська рада

Облікова картка міста на сайті Верховної Ради

Роздільна ІНФО

Роздільнянська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 3 Роздільнянської районної ради Одеської області

Роздільнянська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 4

Раздельная криминальная

Роздільна — Інформаційно-пізнавальний сайт | Одеська область у складі УРСР

Cities & towns of Ukraine

Банк даних Державної служби статистики України

Це незавершена стаття з географії Одеської області.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.

[1] Статистичний збірник Чисельність наявного населення України на 1 січня 2018 року — Офіційна сторінка Всеукраїнського перепису населення

[2] Список населенныхъ мѣст Херсонской губерніи. Статистическія данныя о каждомъ поселеніи. — Херсонъ: Типографія Губернскаго Правленія, 1896. — С. 384.

[3] Памятная книжна Херсонской губерніи на 1913 годъ. — Херсонъ: Губернская Типографія, 1913. — С. 445-447.

[4] Памятная книжна Херсонской губерніи на 1914 годъ. — Херсонъ: Губернская Типографія, 1914. — С. 415-417.

[5] Постанова ВУЦВК й РНК УСРР № 15 (166) від 24 лютого 1926 р. «Про встановлення точного реєстру селищних рад на терені Української Соціялістичної Радянської Республіки»

[6] Одеська область: адміністративно-територіальний поділ (на 1 травня 1967 р.) / Виконавчий комітет Одеської обл. Ради депутатів трудящих; М. Брагін (ред.). — Одеса : Маяк, 1967. — С. 113.

[7] М. П. Янко Топонімічний словник України. – К.: «Знання», 1998. — С. 301–302.

[8] Відлуння Донецького аеропорту…

搜尋此網誌