Заманський Володимир Петрович Зміст Біографія | Нагороди | Фільмографія (неповна) | Джерела | Навігаційне менюВолодимир Заманський у фільмі «Два капітани» (1976)Коротка біографіяВладимир ЗаманскийПомнить. Актёры — фронтовикиInternet Movie Database311361372
Народились 6 лютогоНародились 1926Випускники Школи-студії МХАТЗаслужені артисти РРФСРНародні артисти РРФСРУродженці КременчукаРадянські акториРосійські акториУчасники Другої світової війниЛауреати Державної премії СРСРКавалери ордена Пошани (Російська Федерація)Кавалери ордена Вітчизняної війни II ступеня
6 лютого1926КременчукУкраїнська РСРакторЗаслужений артист РРФСР1974Народний артист РРФСР19881942Ташкентського1943Червоної Арміїшколу-студію МХАТ«Современник»театру-студії кіноактораМурома
Заманський Володимир Петрович | ||||
---|---|---|---|---|
Ім'я при народженні | Заманский Владимир Петрович | |||
Народився | 6 лютого 1926(1926-02-06) (93 роки) Кременчук, УРСР | |||
Громадянство | Росія | |||
Діяльність | актор | |||
Alma mater | Школа-студія МХАТ | |||
Роки діяльності | 1960—1997 | |||
Дружина | актриса театру і кіно Наталя Клімова | |||
IMDb | ID 0952519 | |||
Нагороди та премії | ||||
Народний артист РРФСР (1988) Лауреат Державної премії СРСР (1988) |
Зовнішні зображення | |
---|---|
Володимир Заманський у фільмі «Два капітани» (1976) |
Володи́мир Петро́вич Зама́нський (* 6 лютого 1926, Кременчук, Українська РСР) — радянський, російський актор театру і кіно. Заслужений артист РРФСР (1974). Народний артист РРФСР (1988).
Зміст
1 Біографія
2 Нагороди
3 Фільмографія (неповна)
4 Джерела
Біографія |
Ріс без батька, а в 1941 році, коли до міста увійшли німці, залишився і без матері.
У 1944–1945 роках служив в армії. У 1942 році Заманський став курсантом Ташкентського політехнікуму зв'язку, а в 1943 р. його закликали до лав Червоної Армії. У червні 1944 року радистом самохідного полку № 1223 брав участь у прориві 2-го Білоруського фронту під Оршею. У складі цього полку з невеликою перервою через поранення прослужив до кінця війни. Після війни у складі Північної групи військ продовжив службу в лавах Радянської Армії.
У 1950 році за участь у побитті командира взводу був засуджений на дев'ять років таборів. Разом з іншими ув'язненими працював на будівництвах Харкова, будував Московський університет. За висотні, небезпечні для життя роботи термін було скорочено.
У 1958 році закінчив школу-студію МХАТ (курс Г. А. Герасимова).
У 1958–1966 — актор московського театру «Современник» (Сучасник).
У 1972–1980 роках — актор театру-студії кіноактора, далі працював за договорами.
Дебютував у кінематографі в 1959 році. Зіграв у кіно, телеспектаклях і серіалах понад вісімдесят ролей — переважно військових, партійних і виробничих працівників.
У 1998 році вирішив покинути світське суспільство, кинув кіно, переїхав до Мурома, де й досі живе, займаючись домашнім господарством.
Нагороди |
- Медаль «За відвагу» (1945)
Орден Вітчизняної війни II ступеня (1985)- Лауреат Державної премії СРСР (1988 — за роль Олександра Лазарєва у фільмі «Перевірка на дорогах»)
Орден Пошани (2009)- Почесний громадянин Мурома (2013)
Фільмографія (неповна) |
«Коток і скрипка» (1960, к/м, Сергій)
«На семи вітрах» (1962, Володимир Васильєв, старший лейтенант)
«Три доби після безсмертя» (1963, кіностудія Довженка, капітан-лейтенант)
«Поки жива людина» (1963, Павло Широков)
«Будується міст» (1965, парторг будівництва Перов)
«Не найвдаліший день» (1966, Митя Степанов)
«Людина без паспорта» (1966, «Білий», він же Олександр Матвійович Рябич)
«Прощавай» (1966, Одеська кіностудія, новий комдив)
«Першоросіяни» (1967, Василь)
«Вихід» (1967, чекіст)
«Карантин» (1968, Київська кіностудія, врач Махов)
«Випадок зі слідчої практики» (1968, Одеська кіностудія, Семен Сухарєв)
«Місія в Кабулі» (1970, Олексій Рєпін, воєн. радник)
«Біг» (1970, товариш Баєв)
«Інспектор карного розшуку» (1971, кіностудія Довженка, «Кріт», грабіжник-рецидивіст)
«Перевірка на дорогах» (1971, Олександр Лазарєв)
«Соляріс» (1972, Кріс Кельвін — озвучування ролі Донатаса Баніоніса)
«Точка, точка, кома...» (1972, Каретников, тато Жені)
«Віра, Надія, Любов» (1972, кіностудія Довженка, Матвій Філімонов, революціонер)
«Тут наш дім» (1973, Олексій Чешков)
«Виліт затримується» (1974, Бакченін Сергій Петрович, офіцер-розвідник)
«Небо зі мною» (1974, Дмитро Грибов)
«Киш і Двапортфеля» (1974, завуч Пал Палич)
«Повітроплавець» (1975, Лев Мацієвич)
«Єдина» (1975, Григорій Валер'янович Татаринцев)
«Два капітани» (1976, доктор Іван Іванович)
«Довга, довга справа...» (1976, Федір Гаврилович, заступник прокурора)
«Друга спроба Віктора Крохіна» (1977, Станіслав Олександрович)
«У зоні особливої уваги» (1977, полковник, командир полку «Південних»)
«Пил під сонцем» (1977, есер Шитов)
«Чужа» (1978, Олексій Путятін)
«Незручна людина» (1978, кіностудія Довженка, Григорій Верстов)
«Циган» (1979, Одеська кіностудія, Привалов)
«Алегро з вогнем» (1979, Одеська кіностудія, Іванков)
«Сімейне коло» (1979, кіностудія Довженка, Медведєв)
«Сталкер» (1979, телефонний співрозмовник Професора (голос)
«Канікули Кроша» (1980, вітчим Костя)
«Ми смерті дивилися в обличчя» (1980, полковий комісар)
«Не стріляйте в білих лебедів» (1980, Михайло Матвійович, турист)
«Остання втеча» (1980, Горбатов)
«Мелодія на два голоси» (1980)
«Очікування полковника Шалигіна» (1981, Одеська кіностудія, Георгій Валеріанович — озвучування ролі Віктора Плюта)
«Грибний дощ» (1981, Михал Михалич)
«День командира дивізії» (1983, командир полку Засмолін)
«Берег» (1984, Зикін)
«Сніг у липні» (1984, Одеська кіностудія, Возников)
«Поживемо — побачимо» (1985, Одеська кіностудія, Яков Степанович)
«Скорботна бездушність» (1986, Мадзіні)
«Розмах крил» (1986, Васильков, штурман)
«Міф» (1986, Єгор)
«Там, де нас нема» (1986, Олександр Михайлович)
«Завтра була війна» (1987, Люберецький)
«Гражданин убегающий» (рос.) (1989, к/м, Павло)
«Дні затемнення» (1988, Снеговой)
«Корабель» (1988, Льоня)
«Сто днів до наказу» (1990, невідомий)
«Ботанічний сад» (1997, Петро Миколайович) та ін.
Джерела |
Коротка біографія (рос.)
Владимир Заманский (рос.)
Помнить. Актёры — фронтовики (рос.)
|