Mryntu

Василь Петрович Польовий
Василь Польовий у художній майстерні. Львів, 1990 рік
Народження	22 квітня 1936(1936-04-22) (82 роки) Кривий Ріг, УРСР
Національність	українець
Громадянство	СРСР →  США
Жанр	монументальне мистецтво, мозаїка, живопис, графіка
Навчання	Леніградське вище художньо-промислове училище імени В. Мухіної
Діяльність	художник
Напрямок	сюрреалізм, модернізм
Роки творчості	від 1950 до сьогодні
Сайт	«Polevoy-art»

Васи́ль Петро́вич Польови́й (*22 квітня 1936, Кривий Ріг Дніпропетровської області, УРСР) — український художник і графік. Брат українського краєзнавця Рената Польового.

Працює в жанрах монументального мистецтва, мозаїки, живопису, стінного розпису, графіки (зокрема, ілюстрування книг). Найважливішою діяльністю вважає пошуки духовних цінностей. Джерела натхнення завжди ті самі: життя, національне коріння й творчість давніх майстрів.

Біографія і творчість |

Народився в сім'ї гірничого інженера Петра Родіоновича Польового і вчительки математики Олександри Павлівни Польової. З усіх їхніх шести синів і дочок — два кандидати наук, один член Спілки художників СРСР, один винахідник, краєзнавець і письменник. З липня 1941 року родина перебувала в евакуації — в селищі Воронцовський Рудник (Свердловська область, Росія).

Навчання |

1954 року Василь Польовий вступив до Єлецького (колишнє Орловське) художнього училища, де тоді викладали Берта Геллер (школа Ашбе, Мюнхен) і Віктор Сорокін (школа Сергія Герасимова). Після закриття училища за так званий формалізм усіх студентів розподілили по різних навчальних закладах, Василь потрапив у Ленінградське таврійське училище, а невдовзі вступив до Леніградського вищого художньо-промислового училища імени В. Мухіної на відділення інтер'єру. У ті часи його приятелями і знайомими були художники Олександр Харитонов, Дмитро Краснопевцев, Дмитро Плавінський, Михайло Шем'якін, Едуард Зеленін, Тетяна Кернер, Сергій Васильєв, Анатолій Звєрев, театральний художник Олег Целков, художник і поет Олег Григор'єв, письменник Сергій Довлатов.

Московський період |

Закінчивши ЛВХПУ ім. Мухіної, Василь Польовий перебрався в Москву — тодішній притулок вільнолюбних неформальних митців. Там познайомився з художницею Юлією Подоговою й одружився з нею. Подружжя почало разом працювати в КДОМ (Комбінаті декоративно-оформлювального мистецтва). Саме там Василь відчув усю непробивність радянської системи. Художникові належало виконувати тільки готові зразки героя, пейзажу, портрету. Соціалістичний реалізм заводив мистецтво в глухий кут.

На той час до Москви приїхав Сікейрос, огледівся, все зрозумів, назвав радянську художню школу «дрібнобуржуазним салоном у дусі 80-х років XIX століття» і запросив до себе учнів — учитися справжнього революційного мистецтва.

Підпільне художнє життя Москви сімдесятих років було насичене: домашні виставки, цікава інформація, нові знайомства. Боротьба інтелігенції давала свої плоди — влада була змушена попускати узи. Частина робіт Василя Польового потрапила за рубіж. Українець із Чехословаччини Арсен Погрібний, автор знаменитого альбому «Наївне мистецтво», влаштував у Братиславі виставку не визнаних у СРСР художників, у тому числі й Польового. Згодом цю виставку побачили в Італії, Австрії, Швейцарії, Німеччині, Франції й інших країнах. Після придушення революції в Чехословаччині 1968 р. сліди цієї виставки загублено. Окремі Василеві картини таємно вивозилися пізніше й потрапляли на виставки в Ізраїлі, Італії, Угорщині, Румунії та багатьох інших країнах. Його твори зберігаються в музеях і приватних колекціях у Франції, Німеччині й Росії.

Улітку 1965 року приїхавши в Україну, Василь надихнувся атмосферою батьківщини. Результатом став цикл картин на українські теми, написаних темперою на полотні. 1967 р. ці картини стали основою виставки в Москві. 3a ними ж митця прийняли до Спілки художників СРСР.

Львівський період |

Влітку 1972 року художник разом із дружиною та донькою Ганною переїхав до Львова, де познайомився з одним, що залишився в живих, бойчукістом — Охрімом Кравченком, з художниками Володимиром Патиком, Валерієм Шаленком, Михайлом Штейнбергом, Анатолієм Семагіним, Зиновієм Бобриком, Володимиром Пінігіним, видатними графіками Іваном Остафійчуком і Леопольдом Левицьким, визначними майстрами паризької школи фовізму Романом і Маргаритою Сельськими. Таке спілкування трохи компенсувало те, що загалом не було волі у творчості. Василь Польовий відмовився взяти участь у львівських виставках на задані теми — «Село», «Антирелігійна пропаганда» тощо.

За чотири перші роки життя у Львові він встиг виконати кілька монументальних робіт: стінний розпис «Дружба народів» у молдавському місті Рибниці; удвох із дружиною — мозаїку на тему моря в басейні табору «Юність» у Симферополі, а також кілька мозаїк на автопавільйонах Львівщини. Вів далі свої пошуки секретів енкаустики і згодом став успішно застосовувати цю технологію у творчості.

У 1976 р. Василь Польовий, прийнявши хрещення, почав відвідувати нелегальну тоді церкву баптистів-п'ятдесятників, і «за поширення євангелістської пропаганди» його виключили із Спілки художників СРСР. Відтак у художньому комбінаті подружжю Польових взагалі перестали давати роботу. Наступні 10 років Василь робив розписи церков під Львовом, писав ікони на замовлення, радо брався й за некваліфіковану випадкову працю — наприклад, корчувати пеньки. Василя Польового не приймали ні на які роботи і не давали художніх об'єктів у Спілці, він був у «чорному списку» КДБ. Кожне відвідування церкви загрожувало арештом, родина голодувала, і в грудні 1989 року довелось еміґрувати. Не дозволено вивезти картини, навіть свої власні. Частину Василь Польовий роздарував, розпродав музеям, а решту купили приватні колекціонери.

У травні 1990 р. він із сім'єю прибув у США, а у вересні 1994-го остаточно поселився в Ґринвіллі (Південна Кароліна). Довелося спершу фарбувати дахи, потім працювати прибиральником у шпиталі, але з часом усе налагодилося. Відбулося п'ять персональних виставок Василя Польового в Атланті, виставка в художньому музеї міста Ґринвілл та кілька виставок в Гендерсонвіллі й Ашвіллі (Північна Кароліна). Його картини розходяться у США і країнах Європи.

Перелік деяких монументальних робіт |

• Художні розписи ресторану в Теміртау (Казахстан);


• Графіті (різьблення на кольоровому багатошаровому тиньку) в Клубі протиповітряної оборони, 5 х 6 метрів, 1970 рік, Москва;


• Ресторан «Черьомушки», 3 х 20 метрів, розпис «Російські свята», темпера, 1971 рік, Москва;


• Розпис «Дитинство» в художній школі, 1971 рік, Москва;


• Розпис «Російські зодчі» в центральному фойє Головного управління архітектури, 4 х 8 метрів, 1973 рік, Москва;


• Мозаїка «Дитинство і юність» у школі Ядерного центру, 6 х 10 метрів, 1974 рік, Перм;


• Панно «Російські казки» в посольстві Колумбії в Москві (лакова темпера), 2 х 3 метри, Москва;


• Театральна завіса «Природа Далекого Сходу», Благовещенськ-на-Амурі, 25 х 20 метрів, 1974 рік;


• Мозаїка «Мистецтво» в будівлі міської ради, 20 х 30 метрів, 1975 рік, Караганда, Казахстан;


• Мозаїка «Мир» у Клубі шахтарів, 5 х 20 метрів, Шахтинськ, Казахстан;


• Стінний розпис «Російський і казахський фольклор» в дитячому літньому таборі, 2 панелі, 4 х 8 метрів кожна, 1976 рік, Кар-Каралінськ, Казахстан;


• Два стінні розписи «Спорт» у вестибюлі готелю, 1976 рік, Казахстан;


• Мозаїка «Праця» в Рівенському хімічному комбінаті, 10 х 25 метрів, Рівне, Україна;


• Розпис «Дружба народів» в Палаці сільськогосподарських працівників, 4 х 15 метрів, 1978 рік, Рибниця, Молдавія;


• Стінний розпис «Наука і прогрес» у фойє Управління Південно-Західної залізниці, 4 х 6 метрів, 1978 рік, Львів, Україна;


• Мозаїка «Море» в молодіжному літньому таборі, 20 квадратних метрів, 1974 рік, Алушта, Україна;


• Стінний розпис «Космос» у Фізико-механічному інституті, темпера, 6 х 10 метрів, 1979 рік, Львів, Україна;


• Стінний розпис «Історія шкіряного виробництва» в клубі шкіряного заводу, 3 х 30 метрів, 1980 рік, Львів, Україна;


• Фрески «Усесвітня медицина» в Львівській аптеці-музеї, сумарна площа 10 квадратних метрів, 1981 рік, Львів, Україна (вони в дуже поганому стані);


• Розписи Палацу культури в Арзамасі (закрите військове місто на Волзі);


• Мозаїка «Хрещення Христа» в Нейплз баптіст черч (Naples Baptist Church). Травень 1993 р. (Гендерсонвілл, США).


• Мозаїка «Природа Північної Кароліни» на головній вулиці Гендерсонвілла. Листопад 1993 р. (США).

Репродукції творів |

• 
  

  

  
  

  
  

  Перед грозою
  

  
  

  
  


• 
  

  

  
  

  
  

  Веселий шабаш
  

  
  

  
  


• 
  

  

  
  

  
  

  Портрет Андреа Бочеллі
  

  
  

  
  


• 
  

  

  
  

  
  

  Природа Півн. Кароліни
  

  
  

  
  


• 
  

  

  
  

  
  

  Теплий вертеп
  

  
  

  
  


• 
  

  

  
  

  
  

  Холодний вертеп
  

  
  

  
  


• 
  

  

  
  

  
  

  Троє пішоходців
  

  
  

  
  


• 
  

  

  
  

  
  

  Погляд на дощ
  

  
  

  
  


• 
  

  

  
  

  
  

  Купальниця
  

  
  

  
  


• 
  

  

  
  

  
  

  Митці-трудівники
  

  
  

  
  


• 
  

  

  
  

  
  

  Новий малюнок
  

  
  

  
  


• 
  

  

  
  

  
  

  Проти сонця
  

  
  

  
  

Джерела |

• Сайт Василя Польового


• Лист із Відня