Mryntu

Хімічна структура сечовини

Уремія (от дав.-грец. οὖρον — сеча та αἷμα — кров) — гостре або хронічне самоотруєння організму, зумовлене нирковою недостатністю; накопиченням в крові головним чином токсичних продуктів азотного обміну (азотемія), порушенням кислотно-основного і осмотичного балансу. Уремію слід вважати також клінічним синдромом. У випадку розвитку гострої уремії це розглядають також як невідкладний стан. Уремія не є самостійною хворобою, вона завжди виникає на тлі якоїсь хвороби як ускладнюючий її фактор.

Оскільки затримка і накопичення азотистих продуктів є постійними ознаками уремії, то її називають азотемічною (справжня уремія). Також накопичуються ортофосфатна, сірчана (сульфатна) та щавлева кислоти^[1].

Зміст

1 Клінічні ознаки

2 Етіологія

3 Діагностика
- 3.1 Аналіз крові
- 3.2 Аналізи сечі

4 Лікування

5 Профілактика

6 Відомі люди, які хворіли на уремію

7 Примітки

8 Посилання

Клінічні ознаки |

На ранніх етапах виникає анорексія і млявість, пізніше страждають мнестичні функції, наростання веде до утворення коми. Інші прояви уремії — втома, нудота, блювання, ломота в тілі, свербіж, задишка і судоми. Уремія може також призвести до уремічного перикардиту. Уремія супроводжується також порушеннями центральної нервової системи (ЦНС): хворий відчуває апатію, слабкість, швидко стомлюється. Температура тіла у хворих на уремію, як правило, не піднімається вище 35 °C. Уремія може також призвести до зниження периферичної конверсії тироксину (Т4) в трийодтиронін (Т3), спричинюючи функціональний гіпотиреоїдний стан.

Уремія в більшості випадків є наслідком ниркової недостатності, її ознаки і симптоми часто виникають одночасно з іншими ознаками та симптомами ниркової недостатності, наприклад, артеріальною гіпертензією чи анемією^[2].

Етіологія |

порушення ниркової гемодинаміки (шок, колапс, тощо);

різні екзогенні інтоксикації (отруєння сулемою, чотирьоххлористим вуглецем, дихлоретаном, сполуками вісмута, миш'яка, отруйними грибами; укуси змій, тощо);

алергійно-токсичні впливи (сульфаніламіди, антибіотики, рентгенконтрастні речовини, тощо);

деякі інфекційні захворювання (геморагічна гарячка з нирковим синдромом, лептоспіроз, тощо);

гострі захворювання нирок;

обструкція сечових шляхів;

ускладнення еклампсії та інших захворювань.

Виділяють дві основні клінічні форми уремії: гостру та хронічну. Причиною гострої уремії, може бути гостра ниркова недостатність через порушення у системі кровообігу, шок, травми, а також внаслідок тяжких опіків, отруєнь. Гостра ниркова недостатність є умовно виліковною. Хронічна ниркова недостатність розвивається повільно і є наслідком незворотних процесів згасання функцій паренхіматозної тканини нирок. Крім того, уремія може виникнути на фоні хронічного нефриту, непрохідності сечовивідних шляхів, закупорки судин нирок.

Діагностика |

Детальні та точні тести дозволять визначити тип уремії: гостра чи хронічна. У випадках гострої уремії, причини можуть бути знайдені та усунені, що може призвести до відновлення нормальної функції нирок.

Аналіз крові |

Головним методом обстеження при діагностиці уремії є біохімічний аналіз крові, під час якого визначають рівень азотовмісних продуктів обміну, остаточного азоту крові, сечовини, креатиніну і сечової кислоти, а також концентрація основних електролітів (натрію, калію, магнію, кальцію). Для визначення розладів обміну органічних речовин досліджують вміст білків і їх фракції, ліпідів і глюкози.

Аналізи сечі |

Використовують 24 годинний збір сечі для визначення кліренсу креатиніну. Зміни в складі сечі при уремії мало характерні. При деяких хронічних ниркових захворюваннях, що спричинили уремію, сеча є світло-жовтою з малою кількістю сечовини і пігментів. При хронічному пієлонефриті часто визначають серйозні зміни — значна лейкоцитурія^[3], підвищена кількість різних циліндрів^[4], зміни питомої ваги сечі, тощо.

Лікування |

При недостатності, що розвивається, основним методом лікування є гемодіаліз. При встановленні діагнозу хронічного ураження нирок досить ефективною визнають ниркова трансплантація, а вчасно призначений гемодіаліз створює необхідні умови для вдалого проведення операції^[5].

Профілактика |

Профілактикою уремії є своєчасне лікування хвороб нирок і сечопровідних шляхів, інтоксикацій і гострих інфекцій. Істотним є пошук маркерів гетерозиготного носійства патології, а також антенатальна діагностика вад розвитку органів сечової системи^[6].

Відомі люди, які хворіли на уремію |

Тихо Браге

Стефан Баторій

Петро I

Жан-Жак Руссо

Михайло Булгаков

Джек Лондон

Луї Пастер

Дейл Карнегі

Джин Харлоу

Сара Бернар

Юрій Андропов

Примітки |

↑ Медицинская энциклопедия / Энциклопедия заболеваний / Заболевания / Уремия

↑ Meyer, T. W.; Hostetter, T. H. (2007). «Uremia». New England Journal of Medicine 357 (13): 1316—1325

↑ Підвищення кількості лейкоцитів у сечі більше за 10 клітин в полі зору.

↑ Підвищення виділення з сечею кількості клітин циліндричної форми.

↑ Детская нефрология / Игнатова М. С., Вельтищев Ю. Е. — 2-е изд., перераб. и доп. — Л.: Медицина, 1989)

↑ Детская нефрология / Игнатова М. С., Вельтищев Ю. Е. — 2-е изд., перераб. и доп. — Л.: Медицина, 1989)

Посилання |

Уремія

Це незавершена стаття про хворобу, синдром або розлад.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.

[1] Медицинская энциклопедия / Энциклопедия заболеваний / Заболевания / Уремия

[2] Meyer, T. W.; Hostetter, T. H. (2007). «Uremia». New England Journal of Medicine 357 (13): 1316—1325

[3] Підвищення кількості лейкоцитів у сечі більше за 10 клітин в полі зору.

[4] Підвищення виділення з сечею кількості клітин циліндричної форми.

[5] Детская нефрология / Игнатова М. С., Вельтищев Ю. Е. — 2-е изд., перераб. и доп. — Л.: Медицина, 1989)

[6] Детская нефрология / Игнатова М. С., Вельтищев Ю. Е. — 2-е изд., перераб. и доп. — Л.: Медицина, 1989)

搜尋此網誌