Київське плато Зміст Географія | Геоморфологія | Геологія | Поверхневі води | Заповідні території | Історія | Навігаційне меню
Географія УкраїниПлато України
Придніпровської височиниДніпраВеликий БукринМиронівського районуКиївської областіДругої світової війниБукринський плацдармрівнем моряДніпроКиєваКаневаЧеркаської областіРосьпівночіпівденьерозійні форми рельєфуярибалкиденудаційне перенесеннягірських порідрічкоюДніпрорельєфуфлювіальнігляціальнізсувиобвалисила Коріолісаантропогенних форм рельєфукурганиКрасухаВитачівТрипілляЗмієвих ВалівУкраїнський кристалічний щиткорисні копалиниглинимергелівпіскугирла річокІрпіньЛибідьСтугнаРосьРосаваГорохуваткаГерманівкаурочищі «Калинове»Халеп'яКанівський Національний заповідникурочище КалиновеСвятополчУкраїніреліктові видирослинтваринЧервоної книги УкраїниКиївської РусіполянVIVIIIКиївV століттяВишгородВитичівБілогородкаIXВасильків988Трипілля1032Канів1080Святополч10961223Ржищів1151Київського князівстваКуявіяТрипільськоїзарубинецькоїчерняхівської культур
Київське плато — підвищена ділянка Придніпровської височини, яка лежить на крайньому[який?] правому березі Дніпра. Найвищою точкою Київського плато вважається висота, на якій лежить село Великий Букрин Миронівського району Київської області, відомий також в історії Другої світової війни як Букринський плацдарм — місце легендарної і водночас надзвичайно кровопролитної битви між радянськими та німецькими солдатами за цю стратегічну висоту. Висота Букринського плацдарму — 241 метр над рівнем моря.
Зміст
1 Географія
2 Геоморфологія
3 Геологія
4 Поверхневі води
5 Заповідні території
6 Історія
Географія |
Київське плато тягнеться вузькою смугою на правому березі річки Дніпро, від північно-західної частини Києва до Канева Черкаської області. Крайньою південною точкою Київського плато вважається гирло річки Рось. Загальна протяжність з півночі на південь становить близько 180 км.
Геоморфологія |
Переважають ерозійні форми рельєфу: яри і балки. Має місце денудаційне перенесення гірських порід річкою Дніпро. Найпоширенішими формами рельєфу є ті, що утворилися в результаті водної ерозії (флювіальні та гляціальні форми рельєфу, а також гравітаційні форми (зсуви та обвали — переважно на крайньому правому березі Дніпра), на формування яких впливає також і сила Коріоліса. Серед антропогенних форм рельєфу є типові середньовічні кургани (Красуха у селі Витачів та Дівич-Гора у селі Трипілля), а також залишки Змієвих Валів.
Геологія |
В основі тектонічної будови Київського плато лежить Український кристалічний щит. Ця структура є своєрідною його окраїною. Київське плато дуже бідне на промислово значимі корисні копалини. Є незначні поклади гончарної глини, мергелів та піску.
Поверхневі води |
Київське плато дуже посічене постійними водними потоками. Саме річки є головними рельєфоутворюючими факторами цієї місцевості. На Київському плато лежать гирла річок: Ірпінь, Либідь, Стугна, Красна, Бобриця, Сквирка, Леглич та Рось. Витоки річок: Росава, Росавка, Горохуватка. Найбільші озерні улоговини: озеро Кадьяк поблизу села Германівка, озеро Стрількове в урочищі «Калинове» біля селища Халеп'я та Великий Витачівський брід.
Заповідні території |
В межах Київського плато знаходиться Канівський Національний заповідник, урочище Калинове та городище древнього міста Святополч. Канівський заповідник вважається унікальною природоохоронною територією в Україні, де збереглися реліктові види рослин та понад 85 видів тварин, що занесені до Червоної книги України.
Історія |
Київське плато вважається історичною серцевиною Древньоруської держави — Київської Русі. Центр розселення полян в VI–VIII ст. Найдревніші полянські поселення в межах Київського плато: Київ (заснований близько V століття), Вишгород (засн. бл. V ст.), Витичів (засн. бл. V ст.), Білогородка (засн. бл. IX ст.), Васильків (засн. 988), Трипілля (засн. 1032), Канів (засн. бл. 1080), Святополч (засн. 1096, та зруйнований у 1223), Ржищів (засн. 1151), та ін. Традиційно ці землі належали до Київського князівства (див. також Куявія).
Виявлено залишки поселень часів Трипільської , зарубинецької, черняхівської культур.