Mryntu

	; Катерина I;
;	; Російська імператриця;
	; Російська імператриця;
; 28 січня (8 лютого) 1725 — 6 (17) травня 1727;
Коронація:;	; 7 (18) травня 1724;
Попередник:;	; Петро I;
Наступник:;	; Петро II;
;	; Московська цариця;
	; Московська цариця;
19 лютого 1712 — 20 жовтня 1721;
Попередник:;	; Євдокія Лопухіна;
Наступник:;	титул скасований;
	;
Народження:;	; 15 квітня 1684(1684-04-15); Дерпт, Лівонія;
Смерть:;	; 17 травня 1727(1727-05-17) (43 роки); Санкт-Петербург, Російська імперія;
Похована:;	; Петропавлівський собор;
Релігія:;	; Православ'я;
; Династія:;	; Романови;
Батько:;	; Самуїл Скавронський;
Мати:;	; Доротея Ган;
Чоловік:;	; Петро I;
Діти:;	; Анна, Єлизавета, Наталія, Петро (помер у дитинстві);
Автограф:;	; ;
	; ;
	; Медіафайли на Вікісховищі; ;

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Катерина.

Катери́на I (рос. Екатерина I; 5 (15) квітня 1682 — 6 (17) травня 1727) — остання московська цариця (1712—1721), перша російська імператриця (1725—1727). Друга дружина московського царя Петра I (з 1712). Народилася в Дерпті, (Тарту) Лівонія. Донька лівонського селянина Самуїла Скавронського - Марта-Гелена Скавронська, потім вдова шведського драгуна-трубача Іоганна Крузе - Марта-Гелена Крузе. Потрапила до московського полону під час Північної війни. Була наложницею московських полководців Бориса Шереметьєва і Олександра Меншикова; з 1703 року передана на потіху Петру І і стала другою дружиною останнього (1712). Перейшла з лютеранства у православ'я, при цьому отримала ім'я Катерина Олексіївна (рос. Екатерина Алексеевна). 1724 року коронована царицею. Матір московських царівн Анни та Єлизавети. Після смерті чоловіка, за підтримки Олександра Меншикова та частини московського дворянства стала російською імператрицею. Керувала державою номінально; фактична влада належала Меншикову. Перед смертю заповіла трон онукові Петру II. Померла у Санкт-Петербурзі, Росія. На честь цариці засновано московський Орден святої Катерини (1713), названо московське місто Єкатеринбург (1732). Похована у Петропавлівському соборі.

Зміст

1 Біографія

2 Сім'я

3 Портрети

4 Цікавинки

5 Примітки

6 Джерела

7 Посилання

Біографія |

Катерина I

Дочка селянина Самуїла Скавронського у Великому князівстві Литовському (Мінського воєводства), який переселився у Маргенбург (нині Алуксне у Латвії)^[1]. До прийняття православ'я носила ім'я Марта Гелена. Під час перебування у Маргенбурзі була служницею у пастора Глюка. На початку Північної війни 1700–1721 потрапила до російського воєначальника Бориса Шереметьєва, а згодом — до Олександра Меншикова, у яких перебувала на становищі напівслужниці-напівналожниці. З осені 1703 — фактична дружина царя Петра I. Офіційний церковний шлюб оформлено 12 лютого 1712. Від шлюбу народилися дві дочки — Анна та Єлизавета. 1724-го Катерина I була урочисто коронована Петром I.

Після смерті Петра I група прихильників петровських реформ на чолі з О. Меншиковим та П. Толстим, за підтримкою гвардійських полків проголосили Катерину I російською імператрицею. Сама Катерина I державними справами і політичною діяльністю не займалася, фактичне управління імперією було в руках О. Меншикова та Верховної Таємної Ради, створеної 8.2.1726 з числа аристократичної верхівки.

За правління Катерини I російський уряд продовжував створення централізованої держави, зокрема на землях сучасної України. Саме це стало причиною невдоволення і конфліктів з місцевою українською верхівкою — козацькою старшиною, яка не бажала втрачати владу і старі вільності. У зв'язку з військовою загрозою з боку Османської імперії (до складу якої в ті часи входило Кримське ханство) і потребою у козацьких загонах імперський уряд пішов на певні поступки, зокрема розпустив на певний час Малоросійську колегію) та відновив посаду гетьмана. (гетьманом став Д. Апостол). Незадовго до смерті Катерина I підписала заповіт про передачу престолу онуку Петра I — Петру II Олексійовичу.

Сім'я |

Монограма імператриці Катерини І.

Батько: Самуїл Скавронський (?—?) — лівонський селянин.

Матір: Доротея Ган^[2]

1-й чоловік: Крузе — лівонський селянин.

2-й чоловік: Борис Шереметьєва

3-й чоловік: Олександр Меншиков

4-й чоловік: Петро І — московський цар.

Діти:
- Анна
- Єлизавета
- Наталія — померла у дитинстві.
- Петро — помер у дитинстві.

Портрети |

Цікавинки |

За словами тобольського селянина Якова Солнишкова, сказаними 1723 року, які часто цитують історики, вела розпусний спосіб життя:

Рід царський пішов несамовитий… государ… Петро такий же розпусник, зжився з блудницею, простою шведкою, блудним гріхом, її за зебе взяв, і ми за такого государя Богу не молимося…^[3]

Примітки |

↑ «Великі» білоруси, «Відомі люди, наші співвітчизники» офіційний сайт ВСБ

↑ Хоруженко О. И. О происхождении императрицы Екатерины I // Европейские монархии в прошлом и настоящем. — М.: Алетейя, 2001. — С. 146.

↑ Іван Гавриш. Цар, що «зігнив живцем» / Історія.— Львів, № 2 (15), лютий 2015.— С. 18.

Джерела |

Арсеньев К. И. Царствование Екатерины I.Тип. Императорской Российской Академии. СПб., 1856//http://www.runivers.ru/lib/book9894/484861/

Вильбоа Н. П. Записки Вильбоа, современника Петра Великого. (Материалы для русской истории) / Пересказ Г. Благосветлова // Общезанимательный вестник, 1858. — Т. 2. — № 4. — С. 186—194.

Екатерина I Алексеевна // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос.)

Записка о кончине государыни императрицы Екатерины Алексеевны и о вступлении на престол государя императора Петра II Алексеевича. — Изд. 2-е. — Спб., 1913. — 4 с.

Кантемир А. Д. Заметки кн. Кантемира в его календаре 1728 г. // Кантемир А. Д. Сочинения, письма и избранные переводы. — Т.2. — Спб.: И. И. Глазунов, 1868. — С. 344—349.

Ключевский. Курс русской истории. Лекция 70

Фитцджеймс, Якоб, Записки герцога де-Лирия-Бервика, бывшего Испанским послом при Российском дворе, с 1727 по 1731 год / Сообщ. И. П. Сахаров // Сын отечества, 1839. — Т. 12. — Отд. 3. — С. 71-125.

Описание о браке между её высочеством Анною Петровною цесаревною Всероссийскою и его королевским высочеством Карлом Фридрихом герцогом Голштейноготторпским / Изд. 2-е // Сын отечества, 1839. — Т. 8. — Отд. 3. — С. 265—272.

Письма к малороссийскому гетману, Ивану Ильичу Скоропадскому, от царевен Екатерины и Елисаветы Петровен, и царицы Екатерины Алексеевны // Чтения в Императорском обществе истории и древностей российских, 1848. — Кн. 1. — Отд. 5. — С. 105—108.

Соловьев С. М. «История России с древнейших времен», т.18, гл.4

Софроний Лихуда. Слово похвалительное на преславное венчание благочестивейшия великая государыни нашея Императрицы Екатерины Алексеевны / Публ. и коммент. В. М. Ундольского // Русский архив, 1863. — Вып. 10/11. — Стб. 761—776.

Хоруженко О. И. О происхождении Екатерины I. Европейские монархии в прошлом и настоящем. XVIII—XX вв. СПб. 2001, с. 142—146.

Посилання |

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Катерина I

[1] «Великі» білоруси, «Відомі люди, наші співвітчизники» офіційний сайт ВСБ

[2] Хоруженко О. И. О происхождении императрицы Екатерины I // Европейские монархии в прошлом и настоящем. — М.: Алетейя, 2001. — С. 146.

[3] Іван Гавриш. Цар, що «зігнив живцем» / Історія.— Львів, № 2 (15), лютий 2015.— С. 18.

搜尋此網誌