Mryntu

Бернар-Анрі Леві
фр. Bernard-Henri Lévy
Народження	5 листопада 1948(1948-11-05)[1][2](70 років) Béni Saf[d], Béni Saf District[d], Айн-Темушент, Алжир
Громадянство (підданство)	Франція[3]
Національність	євреї
Знання мов	французька[4] і англійська
Діяльність	письменник, видавець, кінорежисер, сценарист, журналіст, романіст
Alma mater	Вища нормальна школа (1971), Lycée Pasteur[d], ліцей Людовика Великого і Інститут політичних досліджень
Літературний напрям	Континентальна філософія
Зазнав впливу	Андре Мальро, Жан-Поль Сартр і Емануель Левінас
Вчителі	Жак Дерріда і Луї Альтюссер
Конфесія	юдаїзм
Брати, сестри	Véronique Lévy[d]
У шлюбі з	Arielle Dombasle[d]
Діти	Justine Lévy[d] і Antonin Lévy[d]
Нагороди	Prix Interallié[d] премія Медічі (1984)
bernard-henri-levy.com
Бернар-Анрі Леві у Вікісховищі?
Висловлювання у Вікіцитатах

Бернар-Анрі Леві

Бернар-Анрі Леві (фр. Bernard-Henri Lévy, широко відомий як BHL; нар. 5 листопада 1948(19481105), Бені-Саф) — французький філософ, письменник, політичний журналіст. Співзасновник групи «Нові філософи»; регулярно пише огляди в щотижневику «Le Point», володіє часткою щоденної газети «Ліберасьйон». Співзасновник Агентства модернізації України.

Біографія |

Народився у Алжирському місті Бені-Саф у єврейській родині. Батько Бернара-Анрі був власником великої лісопромислової компанії «La Becob». 1954 року родина переїхала до Франції, у передмістя Парижа Нейї-сюр-Сен. 1968 року Бернар-Анрі вступив у Вищу нормальну школу.

Журналістську діяльність розпочав, працюючи у газеті «Combat». 1971 року їздив до Індії, висвітлюючи війну за незалежність Бангладеш від Пакистану. З 1973 року — редактор видавництва «Grasset», в якому згодом виходили його книги. Написав понад 20 книг, переважно на злободенні політичні теми.

У 1974 році одружився з моделлю Ізабель Дутрелуїнь (Isabelle Doutreluigne), яка народила йому двох дітей.

Леві відомий як один із засновників школи «Нової Філософії», критик сучасного марксизму (книга «Варварство з людським обличчям», 1977).

1984 року Леві брав участь у створенні громадської організації «SOS racisme» покликаної для того, щоб залучати голоси чорних і арабських виборців для Соціалістичної партії Франції та її лідера Франсуа Міттерана. 1986 року їздив до Ефіопії.

На початку 1990-х висвітлював конфлікт в колишній Югославії, виступаючи на захист боснійських мусульман. У 1991 році призначений директором державної кінокомісії (commission d'avances sur recettes), що розподіляє державні субсидії на кіно.

1993 року одружився з актрисою Аріель Домбаль. 1997 року зняв фільм «День і ніч» («Le Jour et la nuit») зі своєю дружиною і Аленом Делоном у головних ролях.

1999 року у своїх статтях виступив на боці «Армії Визволення Косова» та закликав до бомбардувань у Сербії.

Підтримував війну з тероризмом в Афганістані.

Леві — борець з мусульманським фундаменталізмом. 2005 року він разом з Салманом Рушді виступив із маніфестом «Разом проти нового тоталітаризму» в якому піддав критиці карикатурний скандал 2005-2006 років і спроби поширення мусульманського способу життя на Європу.

Під час війни в Південній Осетії в 2008 році вів репортажі з Грузії, брав інтерв'ю у президента Михайла Саакашвілі.

2008 року вийшла книга «Вороги суспільства» — листування Леві зі знаменитим французьким письменником Мішелем Уельбеком.

У травні 2010 року підписав петицію групи «JCall» до Європарламенту, що закликає, зокрема, чинити тиск на Ізраїль. Петиція викликала суперечливі відгуки в Ізраїлі, та в цілому по світу.

У березні 2011 року брав участь у переговорах з лівійськими повстанцями в Бенгазі і публічно просував міжнародне визнання недавно створеної Національної перехідної ради. Пізніше в тому ж місяці він разом з Ніколя Саркозі просував ініціативу по військовому втручанню в Лівії.

2013 рік — веде активну пропаганду проти уряду Сирії. 20 червня 2013 він випустив чергову статтю під назвою «Врятуйте Алеппо!» («Sauvez Alep!»), В якій закликає розпочати вторгнення в Сирію проти «кривавого режиму Башара Асада».

Ставлення до України |

9 лютого 2014 року відвідав Київ, де виступив на Майдані Незалежності з підтримкою вимог Євромайдану^[5]. Під час своєї промови заявив: «Я французький громадянин, я — європейський федераліст, але сьогодні на Майдані, який нагадав Європі про її першочергові покликання, я також українець».^[6]

11 лютого 2015 року разом з Президентом Порошенком прилетів підтримати українців у Краматорську ^[7].

20 лютого під час інтерв'ю Юрію Макарову сказав, що у Франції існує вираз: «Порошенко нас всіх скорив» ^[8].

Бернару-Анрі Леві належать слова:

Якби я був українцем, то захоплювався б сміливістю ваших військових, захоплювався б воїнами в Дебальцевому, які довго перебували під шквальним вогнем противника, які не відступили доти, доки не отримали наказу. Якби я був українцем, то відчував би вдячність до керівництва країни. Ви маєте хорошого президента, він не був готовий до керівництва держави під час війни, але зараз він добре справляється.... А простим українцям я б порадив набратись терпіння і сміливості, але ви і так наділені цими рисами! [9]

Агентство модернізації України |

3 березня 2015 року Бернар-Анрі Леві став одним із трьох засновників Агентства модернізації України^[10] разом із членом Палати лордів Великої Британії лордом Річардом Різбі та депутатом німецького парламенту і головою Німецько-української парламентської групи Карлом-Георгом Вельманом^[11].

В ході презентації агенції, співзасновник Агентства модернізації України Бернар-Анрі Леві зазначив, що президент Франції Франсуа Олланд бачить в проекті план Маршала «нашого часу»^[12].

«Президент Олланд – президент Франції сказав мені: „Я вас підтримую і даю вам можливість розкрити потенціал“», – сказав Бернар-Анрі Леві в ході презентації Агентства у Відні^[13].

Твори |

• 
  Bangla Desh, Nationalisme dans la révolution, 1973 (réédité sous le titre Les Indes rouges 1985)


• Варварство з людським обличчям / La Barbarie à visage humain, Grasset, 1977, ISBN 2-246-00498-5
  


• Заповіт Бога / Le Testament de Dieu, 1979
  


• 
  L'Idéologie française, 1981
  


• 
  Questions de principe I, 1983
  


• Диявол в голові / Le Diable en tête, 1984
  


• 
  Impressions d'Asie, 1985
  


• 
  Questions de principe II, 1986
  


• 
  Éloge des intellectuels, 1988
  


• Останні дні Шарля Бодлера / Les Derniers Jours de Charles Baudelaire, 1988
  


• 
  Questions de principe III, la suite dans les idées, 1990
  


• 
  Frank Stella, les années 80, 1990
  


• 
  Les Aventures de la liberté, une histoire subjective des intellectuels, 1991
  


• Цезар, той, хто був надто веселим / César, celui qui était trop gai, 1991
  


• 
  Le Jugement dernier, 1992
  


• 
  Questions de principe IV, Idées fixes, 1992
  


• 
  L'Art de Piero della Francesca et de Mondrian, 1992
  


• 
  Les Hommes et les Femmes (avec Françoise Giroud), 1993
  


• 
  La Pureté dangereuse, 1994
  


• 
  Questions de principe V, Blocs-notes, 1995
  


• 
  Le Lys et la Cendre, 1996
  


• 
  Comédie, 1997
  


• 
  Questions de principe VI avec Salman Rushdie 1998
  


• 
  Questions de principe VII, Mémoire vive, 2001
  


• Століття Сартра / Le Siècle de Sartre, 2000
  


• Роздуми про війну, про зло і про кінець історії / Réflexions sur la Guerre, le Mal et la fin de l’Histoire, 2002
  


• 
  Rapport au Président de la République et au Premier Ministre sur la participation de la France à la reconstruction de l’Afghanistan, 2002
  


• 
  Qui a tué Daniel Pearl ?, 2003 - Prix Livres et Droits de l'Homme de la Ville de Nancy 2003^[14]


• 
  Questions de principe VIII, jours de colère 2004
  


• 
  Questions de principe IX Récidives, 2004
  


• 
  American Vertigo, 2006
  


• 
  Questions de principe X, Ici et ailleurs, 2007
  


• 
  Ce grand cadavre à la renverse, 2007
  


• Пам'ять, забуття та самотність Ізраїлю / La Mémoire, l'Oubli, Solitude d'Israël, 2007 (Enregistrement du débat public à Jérusalem, avec Benny Lévy et Alain Finkielkraut, sur CD audio - запис публічних дебатів миж Бернаром-Анрі Леві та Аленом Фінкелькраутом)


• Публічні вороги / Ennemis publics, 2008. (Correspondance entre Michel Houellebecq et BHL - листування з Мішелем Уельбеком)


• Про війну у філософії / De la guerre en philosophie, 2010 978-2246767213 Prix Botul 2010


• Навколо Камю / Autour de Camus, 2010 (Table ronde à l'Auditorium du Monde, avec Jean Daniel et Michel Onfray, sur CD audio)


• 
  Pièces d’identité, 2010 978-2-246-76791-6 - Prix Saint-Simon 2010^[15]


• 
  La Guerre sans l'aimer, 2011, Éditions Grasset


• 
  Les aventures de la vérité. Peinture et philosophie, un récit, 2013, Éditions Grasset


• 
  La résistible ascension d'Arturo Poutine. — Кар’єра Артуро Путіна, яку можна було спинити. — (лекція в НАУКМА, травень 2014)

Примітки |

Посилання |

Вікіцитати містять висловлювання від або про: Бернар-Анрі Леві

• Офіційний сайт


• Виступ на Майдані (відео)


• Виступ на Майдані. 09.02.2014 (відео)


• Бернар-Анри Леви: "На самом деле Путин слаб, как и все без исключения фашисты"