Абдул Кадір Біографія | Примітки | Навігаційне менюqadir-abdul-sir; isaar UNESCO Archives Access-to-Memory Catalogue (фр.)виправивши або дописавши їївиправивши або дописавши її
Народились 1878Померли 1950Лицарі-Командори ордена Британської імперіїПолітики Пакистану
англ.урдуБританської ІндіїПакистануурдуЛудхіянапенджабськогоЛахорі18951904урдуукр.ІндіїІкбал19041907Лондоні1920Лайяллпур1919192319251926Ліги Націй1927лицарі Британської імперії1929ЮНЕСКОЕллен ГледичМартіном Пріманісом Бедржихом Грозним1935Британської Індії1941«Мусульманська ліга»урду Назіра АхмадаШіблі НуманіяІкбала
Абдул Кадір Abdul Qadir عبد القادر | |
| | |
| Партія: | Мусульманська ліга |
|---|---|
| Освіта: | юрист |
| Народження: | 1878(1878) Лудхіяна, Пенджаб, Британська Індія  |
| Смерть: | 1950(1950) Лахор, Домініон Пакистан  |
Національність: | пенджабець |
Громадянство: |  Індія |
| Релігія: | іслам |
| Нагороди: |  |
Абдул Кадір (англ. Abdul Qadir, урду عبد القادر) — громадський і політичний діяч Британської Індії і Пакистану, журналіст і літературний критик, який писав на урду.
Біографія |
Народився у місті Лудхіяна у знатній і заможній сім'ї пенджабського шейха Фатхаддіна де Касура[1]. Отримав середню освіту в християнському коледжі в Лахорі. У період між 1895 і 1904 роками був головним редактором мусульманської газети «The Observer», що виходила в Лахорі англійською мовою. У 1901 році заснував літературний журнал «Махзан» (урду مخزن, укр. Скарбниця), що став дуже популярним[2]. У ньому друкувалися багато поетів і прозаїків Індії (Халі, Ікбал, Акбар тощо). У 1904—1907 роках жив у Лондоні, де вивчав юриспруденцію. Отримавши право на зайняття адвокатською діяльністю, повернувся в Індію. Працював адвокатом, а потім до 1920 року генеральним прокурором в місті Лайяллпур. У 1919 році йому присвоєно титул Бахадур-хана[1].
У 1923 році став членом Законодавчої ради Пенджабу в Лахорі, через рік став заступником голови. З січня по вересень 1925 року був головою Законодавчої ради, а опісля призначений міністром освіти[1]. У 1926 році обраний повноважним делегатом, який представляв Британську Індію на VII Асамблеї Ліги Націй. У 1927 році зведений в лицарі Британської імперії. У січні 1929 року призначений членом Міжнародної комісії з інтелектуальної співпраці Ліги Націй (попередниці ЮНЕСКО) — разом з норвезьким радіохіміком Еллен Гледич, латвійським хіміком Мартіном Пріманісом і чехословацьким сходознавцем Бедржихом Грозним. Термін його повноважень закінчився з припиненням діяльності Комісії під час Другої світової війни[1].
У 1935 році став членом урядової ради Британської Індії. У 1941 році очолив асоціацію «Анджуман-і-Хамайат-і-Іслам» (На службі ісламу). Був активним діячем партії «Мусульманська ліга».
Як літературний критик написав ряд досліджень про творчість письменників урду — Галіба, Халі, Акбара, Назіра Ахмада, Шіблі Нуманія, Ікбала[2].
Примітки |
↑ абвг qadir-abdul-sir; isaar UNESCO Archives Access-to-Memory Catalogue (фр.)
↑ аб [http: / /feb-web.ru/feb/kle/kle-abc/ke1/ke1-0293.htm?cmd=2&istext=1 «Краткая литературная энциклопедия», т.1, М., 1962]
 | Це незавершена стаття про особу Індії. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
 | Це незавершена стаття про особу Пакистану. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
