Рачок Олександр Степанович Зміст Життєпис | Нагороди | Примітки | Посилання | Навігаційне менюперевіреназміни в шаблонах/файлахНазначили нового начальника внутренних войск в Западном регионе«Комсомольская правда в Украине»«Про присвоєння військових звань »«Про відзначення державними нагородами України військовослужбовців внутрішніх військ МВС України»«Про відзначення державними нагородами України військовослужбовців внутрішніх військ МВС України»Профіль військовикаОфіційний сайт Національної гвардії
Народились 24 січняНародились 1962Лицарі ордена Богдана Хмельницького III ступеняНагороджені медаллю «За бездоганну службу»Нагороджені медаллю «70 років Збройних Сил СРСР»Нагороджені медаллю «За бездоганну службу» (СРСР)Уродженці Любарського районуГенерал-майори (Україна)
24 січня1962МотовилівкаСРСРгенерал-майорЦентрального територіального управління Національної гвардії Україниордена Богдана Хмельницького III ступеняМотовилівціЖитомирщині1983Одеське вище артилерійське командне училище імені М. В. Фрунзе2002Національну академію оборони України20052012Навчального центру Внутрішніх військ МВС УкраїниЗолочеві2012Західного територіального командуванняВВ МВС УкраїниЦентрального ТрК ВВ МВС України2014Національної гвардії20 грудня2012генерал-майора
| Рачок Олександр Степанович | ||||||
|---|---|---|---|---|---|---|
Генерал-майор | ||||||
| Загальна інформація | ||||||
| Народження | 24 січня 1962(1962-01-24) (57 років) Мотовилівка, СРСР | |||||
| Військова служба | ||||||
| Приналежність |  СРСР →  Україна | |||||
| Вид ЗС |  МВС України | |||||
| Формування |  Національна гвардія | |||||
| Командування | ||||||
| ||||||
| Нагороди та відзнаки | ||||||
| ||||||
Олекса́ндр Степа́нович Рачо́к (нар. 24 січня 1962, Мотовилівка, СРСР) — радянський та український військовик, генерал-майор, начальник Центрального територіального управління Національної гвардії України. Лицар ордена Богдана Хмельницького III ступеня.
Зміст
1 Життєпис
2 Нагороди
3 Примітки
4 Посилання
Життєпис |
Олександр Рачок народився у Мотовилівці, що на Житомирщині. У 1983 році закінчив Одеське вище артилерійське командне училище імені М. В. Фрунзе. Служив на посадах командира взводу, командира протитанкової батареї, начальника розвідки штабу ракетних військ і артилерії, командира артилерійського дивізіону, начальника артилерії, першого заступника начальника штабу.
У 2002 році закінчив Національну академію оборони України.
З 2005 по 2012 рік обіймав посаду начальника Навчального центру Внутрішніх військ МВС України в Золочеві[1].
У 2012 році був призначений начальником правління Західного територіального командування ВВ МВС України, але у серпні того ж року Рачок обійняв посаду начальника управління Центрального ТрК ВВ МВС України, що навесні 2014 року стало структурним підрозділом Національної гвардії.
20 грудня 2012 року Олександру Рачку було присвоєно звання генерал-майора[2].
Нагороди |
Орден Богдана Хмельницького III ст. (24 березня 2009) — за вагомий особистий внесок у зміцнення законності та правопорядку, зразкове виконання військового і службового обов'язку щодо захисту конституційних прав і свобод громадян та з нагоди Дня внутрішніх військ МВС України[3]
Медаль «За бездоганну службу» III ст. (24 березня 2006) — за вагомий особистий внесок у зміцнення законності та правопорядку, зразкове виконання військового і службового обов'язку у захисті конституційних прав і свобод громадян[4]- Медаль «70 років Збройних Сил СРСР»
- Медаль «За бездоганну службу» III ст. (СРСР)
Примітки |
↑ Назначили нового начальника внутренних войск в Западном регионе (рос.). «Комсомольская правда в Украине». Процитовано 25 вересня 2014.
↑ Указ Президента України від 20 грудня 2012 року № 707/2012 «Про присвоєння військових звань »
↑ Указ Президента України від 24 березня 2009 року № 181/2009 «Про відзначення державними нагородами України військовослужбовців внутрішніх військ МВС України»
↑ Указ Президента України від 24 березня 2006 року № 258/2006 «Про відзначення державними нагородами України військовослужбовців внутрішніх військ МВС України»
Посилання |
Профіль військовика. Офіційний сайт Національної гвардії. Процитовано 25 вересня 2014.
