Mryntu

Сальвадор Альєнде
	; ісп. Salvador Guillermo Allende Gossens;
	; ;
; 29-й президент Чилі; ;
Час на посаді:
	; 3 листопада 1970 — 11 вересня 1973;
Попередник	Едуардо Фрей Монтальва
Наступник	Августо Піночет
; 56-й президент сенату Чилі; ;
Час на посаді:
	; 1966 — 1969;
Попередник	Томас Реєс Вікунья
Наступник	Томас Пабло Елорса
Народився	; 26 червня 1908(1908-06-26); Вальпараїсо, Чилі;
Помер	; 11 вересня 1973(1973-09-11) (65 років); Сантьяго, Чилі;
Громадянство	Чилі
Національність	чилієць
Політична партія	; Соціаліст;
	; Медіафайли у Вікісховищі; ;

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Сальвадор (значення).

Сальвадор Альєнде Ґоссенс (ісп. Salvador Guillermo Allende Gossens, 26 червня 1908, Вальпараїсо, Чилі — 11 вересня 1973, Сантьяго, Чилі) — чилійський політик і президент Чилі з 1970 року до своєї смерті під час перевороту 11 вересня 1973 року.

Кар'єра Альєнде в чилійському уряді тривала близько 40 років. Він був співзасновником (у 1933 році) та сенатором, депутатом, міністром, кандидатом в президенти Чилі в 1952, 1958, 1964 роках, та остаточно був обраний президентом 1970 року. Він був першим марксистським главою держави у світі, що отримав владу шляхом демократичних виборів^[1].

Зміст

1 Раннє життя

2 Вибори 1970 року

3 Президенство

4 Примітки

5 Література
- 5.1 Твори Альєнде
- 5.2 Про нього

6 Посилання

Раннє життя |

Народився 26 червня 1908 у Вальпараїсо^[2]. Він був сином Сальвадора Альєнде Кастро і Лаури Ґоссенс Урібе. Сім'я Альєнде належала до верхніх шарів чилійського суспільства та і раніше була залучена до політики на боці лібералів. Його дід був відомим доктором і політиком-реформістом, який заснував одну з перших секулярних шкіл в Чилі^[3].

У 1932 році Альєнде закінчив медичний факультет Чилійського університету. Рік тому він взяв участь в заснуванні Соціалістичної партії Чилі. У 1937 році був вибраний депутатом в Національний конгрес, де працював до 1945 року, коли був вибраний сенатором. З 1939 до 1942 року він займав пост міністра охорони здоров'я.

У 1942 році Альєнде став генеральним секретарем Соціалістичної партії Чилі. У 1948 році соціалісти, не рахуючись з думкою Альєнде, увійшли до коаліції з урядом і підтримали рішення про заборону комуністичної партії. Альєнде порвав з колишніми однодумцями і створив Народну соціалістичну партію. Коли на президентських виборах 1952 року остання підтримала кандидатуру генерала Карлоса Ібаньєса дель Кампо, Альєнде вийшов з цієї партії і повернувся в Соціалістичну партію. У той час він зблизився з комуністами, що обіцяли йому підтримку у разі його висунення в президенти. Соціалісти прийняли пропозицію, і дві партії утворили альянс — Фронт «Народна дія», який висував Альєнде на президентську посаду в 1952, 1958 і 1964 роках.

Вибори 1970 року |

Маніфестація в підтримку Альєнде

У 1969 році Фронт «Народна дія» був перетворений в «Народну єдність» — коаліцію соціалістів, комуністів, членів Радикальної партії і фракції християнських демократів, що відкололася від неї. На президентських виборах 1970 року Альєнде набрав 36,2 % голосів, чим випередив за кількістю голосів двох інших кандидатів (другий, Хорхе Алессандрі Родрігес, набрав 34,9 % голосів). Для зайняття посади була необхідна переважна більшість, тому його кандидатура була відправлена на затвердження конгресу, де він був підтриманий Християнськими демократами, після того, як зобов'язався не порушувати принципи демократії^[4].

Так саме як і під час попередніх виборів, на вибори 1970 року спробували вплинути США, але їх спроби зазнали поразки. Так, американська ITT Corporation виділила Хорхе Алессандрі Родрігесу 350 тис. доларів, AT&T та інші компанії також виділяли значні кошти, що, як стало відомо згодом, походили від ЦРУ^[5].

Натомість ЦРУ стверджувала, що і Альєнде отримував гроші із-за кордону, зокрема $ 350 000 від Куби^[6]. Згідно з архівними документами Василя Мітрохіна, Альєнде мав давню історію співпраці з КДБ та кодове ім'я Лідер. Напередодні виборів він особисто звернувся по допомогу до Радянського Союзу через особистого знайомого, співробітника КДБ Святослава Кузнєцова, котрий мав терміново летіти до Чилі з Мексики. Згідно з документами, початкова допомога на вибори становила $ 400 000 та додатково $ 50 000 для особистих видатків Альєнде^[7]. Після виборів, тогочасний голова КДБ, Юрій Андропов, отримав дозвіл від ЦК КПРС на використання додаткових грошей та ресурсів для сприяння перемозі Альєнде в чилійському конгресі. В наказі від 24 жовтня, йшлось про те, що КГБ здійснить необхідні заходи для консолідації перемоги Альєнде в конгресі, для здобуття ним посади Президента країни^[7].

Президенство |

Див. також: Військовий переворот 1973 року в Чилі

Під час свого останнього візиту до СРСР у 1972 році, в порушення протоколу, Сальвадор Альєнде зупинив кортеж на Площі Слави у Києві, щоб поспілкуватися з городянами. Фото А. Т. Бормотова

Перед Верховною Радою УРСР, 1972

З початку роботи, новий уряд прискорив проведення аграрної реформи, розпочате попереднім президентом Едуардо Фреєм, і до середини 1972 року практично всі крупні земельні володіння були ліквідовані. При цьому в деяких випадках аграрна реформа і націоналізація переросли в самочинні захоплення лівими угрупуваннями землі і підприємств. Націоналізація паперової промисловості, разом з незадоволеністю робочих цієї промисловості, викликала звинувачення Альенде в прагненні встановити монополію на друк. В ході націоналізації виникла напруженість у відносинах з США, коли північноамериканські фірми, що вклали великі капітали в мідеплавильну промисловість, відмовилися прийняти компенсацію.

У 1972 році відбулося різке підвищення цін, викликане перш за все підняттям мінімальної заробітної плати. Якщо в січні 1971 року, коли Альєнде прийшов до влади, інфляція становила 23 відсотки, то в 1972 році вона склала 163 відсотки, а літом 1973 року — 190 відсотків і часом була найвищою у світі. Економічний стан ще більше погіршав, коли впали ціни на мідь на світовому ринку. У листопаді 1972 року Чилі оголосила частковий мораторій на виплату зовнішнього боргу (тобто дефолт), результатом чого стало припинення кредиту і втеча капіталів; все це супроводжувалося вимиванням товарів з ринку і зростанням товарного дефіциту.

Незадоволеність значної частини населення правлінням Альєнде вилилася в масові демонстрації і страйки в 1972 і 1973 роках. У жовтні 1972 року країну охопив загальний страйк, ініціатором якого виступила Конфедерація власників вантажівок, що побоювалися націоналізації. У відповідь Альєнде ввів надзвичайний стан і віддав наказ конфіскувати непрацюючі вантажівки.

Пам'ятник Альєнде перед Palacio de la Moneda — резиденцією президента Чилі.

Хоча на виборах 1973 коаліція «Народну єдність» і збільшила кількість місць в парламенті до 43 %, загалом країна розділилася на два ворогуючі табори — прихильників Альєнде і його супротивників. Країна ввергалася в хаос і насильство. Число жертв політичного насильства наближалося до 100. 22 серпня Палата депутатів, в якій Християнські демократи тепер об'єдналися з супротивниками Альєнде, Національною партією, прийняла рішення, в якому звинуватила Альєнде: в авторитарних устремліннях і прагненні знищити роль законодавчої влади; у зневазі рішеннями судів і заступництву злочинцям, пов'язаним з правлячою партією; у замахах на свободу слова, арештах, битті і тортурах опозиційних журналістів і інших громадян; у замахах на університетську автономію; у замахах на власність; у незаконному переслідуванні страйкарів; у терорі населення за допомогою озброєних банд; у введенні в освіту марксистської ідеології і т. д.

Поштова марка НДР 1973 року із портретом Альєнде

На початку вересня 1973 року Альєнде запропонував проведення референдуму для розрішення протистояння, проте йому не вдалося провести його. 11 вересня 1973 роки в столиці був здійснений військовий переворот. Під час штурму президентського палацу, Альєнде був застрелений військами, що штурмували палац (згідно з популярною версією його дочки, він покінчив життя самогубством).

Примітки |

↑ BBC: September 11, 1973 — The Day Democracy Died in Chile (англ.)

↑ Biography of Allende з його офіційного веб-сайту.

↑ Патрісіо Ґусман, Сальвадор Альєнде (документальний фільм, 2004, на YouTube)

↑ Regis Debray, The Chilean Revolution: Conversations with Allende Vintage Books: New York(1972).

↑ Frank McGehee, «A model operation — Covert action in Chile: 1963—1973», Institute for Global Communications, 8 січня 1999. online copy на сайті Hartford Web Publishing, відвідано 21 вересня 2006.

↑ The 1970 Election: a «Spoiling» Campaign, Staff Report of the U.S.Senate Select Committee To Study Governmental Operations With Respect to Intelligence Activities (the «Church Committee»), December 18, 1975. Accessed 21 September 2006 on U.S. Department of State FOIA site.

↑ ^а^б Василь Мітрохін та Кристофер Ендрю, The World Was Going Our Way: The KGB and the Battle for the Third World, Basic Books (2005) hardcover, 677 С. ISBN 0-465-00311-7, сс 69-88.

Література |

Твори Альєнде |

С. Альенде. История принадлежит нам. Речи и статьи. 1970—1973. — Москва: Политиздат, 1974.(рос.)

Про нього |

В. А. Алексеев. Пепельный сентябрь. Повесть о Сальвадоре Альенде. — Москва: Политиздат, 1982. — (Пламенные революционеры).(рос.)

И. Р. Лаврецкий. Сальвадор Альенде. — Москва: Издательство ЦК ВЛКСМ «Молодая Гвардия», 1975. — (Жизнь замечательных людей).(рос.)

Анатолий Медведенко. Последний день президента // «Эхо планеты» (Москва). — 1991 — № 22 — С. 20—23.(рос.)

Николай Платошкин. Чили 1970—1973 гг. Прерванная модернизация. — Москва: Русский фонд содействия образованию и науке, 2011.(рос.)

Associated Press: «Chilean president Salvador Allende committed suicide, autopsy confirms», in The Guardian, 20 July 2011.(англ.)

Edward Boorstein, Allende's Chile: An Inside View, International Publishers, 1977, 275 pp.(англ.)

Régis Debray, The Chilean Revolution: Conversations with Allende, New York: Vintage Books, 1972.(англ.)

Alfredo Estrada, Celia Iriart, Silvia Lamadrid and Howard Waitzkin, «Social Medicine then and now: Lessons from Latin America», in American Journal of Public Health, June 2001, pp. 1592—1601.(англ.)

Dieter Nohlen, Chile, Das Sozialistische Experiment, Hamburg: Hoffman und Campe Verlag, 1973.(нім.)

Howard Waitzkin, «Commentary: Salvador Allende and the birth of Latin American social medicine», in International Journal of Epidemiology. Vol. 34, No. 4, pp. 739—741.(англ.)

Посилання |

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Сальвадор Альєнде

Сальвадор Альенде. Речь на сессии Генеральной ассамблеи Организации Объединенных Наций (1972)(рос.)

Сальвадор Альенде. Последнее обращение к чилийскому народу (1973)(рос.)

Эдвард Бурстин. Чили при Альенде: взгляд очевидца (1979)(рос.)

Лисандро Отеро. Разум и сила: Чили. Три года Народного единства (1983)(рос.)

Хорхе Тимосси. Последняя битва президента Альенде (1973)(рос.)

Family information from official site (ісп.)

Про проект Кіберсін при Альєнде, стаття Енді Беккета: «Мечты в Сантьяго»(рос.)

Останнє звернення Альєнде до народу(ісп.)(англ.)

[1] BBC: September 11, 1973 — The Day Democracy Died in Chile (англ.)

[2] Biography of Allende з його офіційного веб-сайту.

[Guzman-3] Патрісіо Ґусман, Сальвадор Альєнде (документальний фільм, 2004, на YouTube)

[4] Regis Debray, The Chilean Revolution: Conversations with Allende Vintage Books: New York(1972).

[5] Frank McGehee, «A model operation — Covert action in Chile: 1963—1973», Institute for Global Communications, 8 січня 1999. online copy на сайті Hartford Web Publishing, відвідано 21 вересня 2006.

[6] The 1970 Election: a «Spoiling» Campaign, Staff Report of the U.S.Senate Select Committee To Study Governmental Operations With Respect to Intelligence Activities (the «Church Committee»), December 18, 1975. Accessed 21 September 2006 on U.S. Department of State FOIA site.

[ThirdWorld-7] а^б Василь Мітрохін та Кристофер Ендрю, The World Was Going Our Way: The KGB and the Battle for the Third World, Basic Books (2005) hardcover, 677 С. ISBN 0-465-00311-7, сс 69-88.

搜尋此網誌