Іонізація Зміст Загальний опис | Квантова іонізація | Йонізація бомбардуванням швидкими атомами | Дотичні терміни | Див. також | Література | Посилання | Навігаційне менюІОНІЗА́ЦІЯ
ІонізаціяМолекулярна фізика
електрично заряджених частинокелектронівіоніватомуелектронівСтупіньЕнергіяенергією іонізаціїПотенціалатомаелектролітична дисоціаціяелектроніввалентної зонидомішкових рівнівзону провідностіфотоіонізаціяударна іонізаціятермоіонізаціямас-спектрометріїфотонамГенріх ГерцфотоефектуМакс ПланкквантамиАльберт Ейнштейнфотониелектрономрос.нім.рос.нім.камераманометрвакуумметр
Іоніза́ція (йонізація) — утворення електрично заряджених частинок — вільних електронів та іонів з електрично нейтральних частинок середовища. Може здійснюватися шляхом відриву від атому, що входить до складу молекулярної частинки, одного або декількох електронів з утворенням іона або за рахунок переходу електрона (електронів) від однієї частинки до іншої з набуттям ними зарядів.
Зміст
1 Загальний опис
2 Квантова іонізація
3 Йонізація бомбардуванням швидкими атомами
4 Дотичні терміни
5 Див. також
6 Література
7 Посилання
Загальний опис |
Вiдрив вiд хімічної частинки чи атома одного або кiлькох електронiв з утворенням позитивного йона (в електрохімiчних процесах, пiд впливом йонiзуючого випромiнення). Втрата
електрона одно-, дво- і більше зарядними катіонами називається вторинною, третинною і т. д. йонізацією (ця термінологія використовується зокрема в мас-спектрометрії).
Процес переходу електрона (електронiв) вiд однiєї хімічної частинки до iншої з набуттям частинками зарядiв (стосується таких частинок, що утворились при дисоцiацiї нейтральної
молекули), при цьому утворюються як вiльнi йони, такi рiзнi типи йонних пар. Може відбуватись пiд дiєю розчинника та в результатi гетеролiтичних реакцiй. Термiн не є синонiмом дисоцiацiї, хоч часто використовується в цьому значеннi.
Ступінь іонізації — відношення числа йонів до числа нейтральних частинок в одиниці об'єму.
Енергія, необхідна для відриву електрона, називається енергією іонізації.
Потенціал іонізації — фізична величина, що визначається відношенням енергії, необхідної для одноразової іонізації атома (молекули), до заряду електрона; характеризує міцність зв'язку електрона.
Іонізація в електролітах відбувається в результаті розчинення при розпаді молекул розчиненої речовини на іони (електролітична дисоціація);
Іонізація в газах — в результаті відриву від атома або молекули одного або декількох електронів під впливом зовнішніх чинників;
Іонізація в твердих тілах — в результаті переходу електронів з валентної зони або з домішкових рівнів в зону провідності. Іонізація викликається дією світла (фотоіонізація), електронним ударом (ударна іонізація), тепловим рухом (термоіонізація), дією електричного поля та ін.
Мультифотонна йонізація — у мас-спектрометрії — процес, при якому атом чи молекула та
співiснуючі з ними йони мають енергетичні стани, що відповідають двом або більше поглинутим фотонам.
Квантова іонізація |
У 1887 році Генріх Герц встановив, що під дією світла з тіла можуть вириватися електрони - було відкрито явище фотоефекту. Це не узгоджувалося з хвильовою теорією світла - вона не змогла пояснити закони фотоефекту і спостережуване розділення енергії в спектрі електромагнітного випромінювання. У 1900 році Макс Планк встановив, що тіло може поглинати або випромінювати електромагнітну енергію тільки спеціальними порціями, квантами. Це дало теоретичну основу для пояснення явищ фотоефекту. Щоб пояснити явища фотоефекту, в 1905 році Альберт Ейнштейн висунув гіпотезу про існування фотонів як частинок світла, що дозволяє пояснити квантову теорію - фотони, які здатні поглинатися або випромінюватися як ціле одним електроном, надають йому достатню кінетичну енергію для подолання сили тяжіння електрона до ядра - виникає квантова іонізація.
Йонізація бомбардуванням швидкими атомами |
Йонізація будь-яких частинок, викликана взаємодією зразка
(який може бути в розчині або в твердій матриці) і пучка
нейтральних атомів з високою трансляційною енергією.
Дотичні терміни |
ІОНІЗУЮЧИЙ, (рос. ионизирующий, 'англ. ionizing, 'нім. ionisierend, ionisiere) — той, що спричинює іонізацію; й — ч е випромінювання потоки електромагнітних хвиль або частинок речовини, що здатні при взаємодії з речовиною утворювати в ній іони. До йонізуючого випромінення відносять альфа-, бета-, гамма-проміння, рентгенівське (пулюєве) проміння.
ІОНІЗАЦІЙНИЙ, (рос. ионизационный, 'англ. ionization, ionizing, ionic, 'нім. Ionisations — пов'язаний з іонізацією (наприклад, й-на камера, й-ний манометр, й-ний вакуумметр тощо).
Див. також |
- Автойонізація
- Іонізаційна рівновага
- Енергія іонізації
Література |
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004—2013.
- Глосарій термінів з хімії // Й. Опейда, О. Швайка. Ін-т фізико-органічної хімії та вуглехімії ім. Л. М. Литвиненка НАН України, Донецький національний університет. — Донецьк : Вебер, 2008. — 758 с. — ISBN 978-966-335-206-0
Посилання |
ІОНІЗА́ЦІЯ //ЕСУ