Mryntu

Л-4 («Гарібальдієць»)
Під прапором	СРСР
Спуск на воду	31 серпня 1931
Виведений зі складу флоту	2 листопада 1954
Основні характеристики
Позначення проекту	II-га серія типу «Л» («Ленінець»)
Швидкість (надводна)	12,5 вузлів
Швидкість (підводна)	8,22 вузлів
Гранична глибина занурення	90 метрів
Екіпаж	55 чоловік
Розміри
Водотоннажність надводна	1038,3 тонн
Водотоннажність підводна	1330 тонн
Довжина найбільша (по КВЛ)	78,5 метрів
Ширина корпусу найб.	7,2 метрів
Середня осадка (по КВЛ)	4,2 метра
Силова установка
2х1100 к. с. дизеля, 2х650 к. с. електромотора.
Озброєння
Артилерія	1 100-мм гармата
Торпедно- мінне озброєння	6 носових 533-мм торпедних аппарата (10 торпед)

Л-4 («Гарібальдієць») — радянський дизель-електричний мінно-торпедний підводний човен часів Другої світової війни, четвертий корабель серії II типу «Ленінець» і головний корабель типу з тих, що будувалися на заводі № 198 в Миколаєві.

Будівництво |

Човен закладений 15 березня 1930 на заводі № 198 (імені Марті) в Миколаєві під будівельним номером 201/31 та найменуванням «Гарібальдієць». 31 серпня 1931 року підводний човен спущений на воду. Попри те, що в ході випробувань «ленінців» були виявлені деякі серйозні недоліки, особливо нарікання моряків викликали низька якість акумуляторних батарей і погана система вентиляції, за вказівкою керівництва УВМС підводні човни другої серії все ж були прийняті від промисловості.

Служба |

8 жовтня 1933 року «Л-4» вступив в дію і 14 жовтня увійшов до складу Морських сил Чорного моря. Першим командиром корабля бувпризначений Болтунов Павло Іванович. 15 вересня 1934 року підводний човен одержав позначення «Л-4», але стара назва тривало вживатися як в офіційних документах, так і в повсякденному житті.

Братська могила моряків ПЧ Л-4

28 серпня 1934 року на «Гарібальдійці» сталася аварія, що призвела до людських жертв. Субмарина йшла під водою, коли через неправильну систему вентиляції акумуляторних ям у другому відсіку стався вибух гримучого газу. П'ятеро людей при цьому загинули, ще одинадцять отримали поранення. У момент аварії на «Л-4» знаходилося 78 чоловік, і тільки вмілі дії командира корабля запобігли серйозніші наслідки. Моряки, що загинули були поховані в братській могилі на кладовищі Комунарів у Севастополі.

22 червня 1941 року «Гарібальдієць» зустрів під командуванням капітан-лейтенанта (згодом капітана 3, 2 рангу) Полякова Євгенія Петровича у складі 1-го дивізіону 1-ї бригади ПЧ ЧФ, перебуваючи на середньому ремонті на заводі № 201 у Севастополі. Спішно закінчивши ремонт і пройшовши прискорений курс бойової підготовки у серпні 1941 року «Л-4» приступив до виконання мінних постановок.

Усього в 1941 році «Л-4» сім разів виходив на мінні постановки, виставивши в районі Мангалії, на схід від мису Олінька і на підходах до Варни в цілому 140 мін, на яких 15 вересня 1941 року підірвався і загинув болгарський пароплав «Шипка», (за деякими даними жертвою мін «Л-4» 11 жовтня 1941 року стало допоміжне судно «FR-12»). За час цих походів «Л-4» виходив в торпедну атаку тільки один раз. 5 жовтня 1941 року у Мангалії дві торпеди з «Гарібальдійця» пройшли повз румунського есмінця.

12 грудня 1941 року перебуваючи на позиції в районі Варни «Л-4» підірвався на міні і отримав пошкодження корпусу та механізмів, але залишався в зазначеному районі до кінця призначеного терміну. З приходом на базу підводний човен став на ремонт, який тривав 4 місяці.

У травні 1942 року «Л-4» залучають до постачання Севастополя. Усього «Гарібальдієць» здійснив 7 проривів до обложеного міста, доставивши його захисникам 160 тонн боєприпасів, 290 тонн продовольства, 27 тонн бензину. Човен доставив до міста 7 осіб, евакуювавши на Кавказ 243 людини. Під час одного з походів від іскри, стоячого поруч катера, біля борту «Л-4» запалилися пари бензину. Пожежу було швидко погашено без жертв серед особового складу і матеріальної шкоди.

У серпні—вересні 1942 року «Л-4» знову долучають до мінних постановок. Човен успішно впоралася із завданням, виставивши біля узбережжя Криму 40 мін. 23 жовтня 1942 року «Л-4» нагороджений орденом Червоного Прапора, ставши першим Червонопрапорним підводним човном Чорноморського флоту.

У грудні 1942 — березні 1943 року «Л-4» здійснив три виходи на позицію, що не принесли результатів. У травневому, 1943 року поході човен мав бойове зіткнення з противником, 22 травня біля південного берегу Криму безрезультатно атакувавши трьома торпедами ворожий конвой. На наступний день «Л-4», не маючи можливості зайняти позицію для торпедної атаки, сплив і вступив в артилерійський бій з двома самохідними баржами противника, досягнувши попадання в одну з них 100-мм снаряда (за одними даними це «F-329», за іншими — «MFP-239»).

У наступному бойовому поході, виставивши 18 липня 1943 року 20 мін біля Євпаторії, човен прибув в заданий район, 22 липня артилерійським вогнем потопив турецькі парусно-моторні шхуни «Hudayi Bahri» і «Tayyari», а на наступного дня шхуну «Gurpinar» (за іншими даними атаки відбулися 23 та 24 липня відповідно). Більше в 1943 році «Л-4» в море не виходив і тільки з початком відвоювання Криму «Гарібальдієць» вийшов на позицію із завданням порушення комунікацій противника на лінії Севастополь — Констанца. Провівши три торпедних атаки «Л-4» 11 травня 1944 року досяг влучення однієї торпеди (з чотирьохторпедного залпу) в транспорт «Фрідерікса» зі складу конвою, який ішов до Севастополя. Вибух торпеди припав на машинне відділення судна, повністю знищивши машину. Екскорт скинув на «Л-4» 67 глибинних бомб, які не завдали підводному човну ніякої шкоди, а транспорт, який повністю позбувся ходу, німцям довелося буксирувати назад у Констанцу. Торпедування «Фрідерікса» завдало відчутного удару по евакуації противника з Криму, так як судно могло прийняти на борт до 10 000 чоловік.

15 травня 1944 року «Л-4» благополучно завершив свій останній бойовий похід повернувшись на базу. У вересні 1944 року бойові дії на Чорному морі закінчилися. Командира «Л-4» капітана 2 рангу Полякова в середині червня 1944 року призначили командиром дивізіону підводних човнів, а на його місце 15 вересня 1944 року прийшов капітан-лейтенант (згодом капітан 3 рангу) Горбатський Степан Петрович. Один з членів екіпажу «Л-4» боцман Петров Іван Степанович удостоєний звання Героя Радянського Союзу.

16 червня 1949 року човен отримав позначення «Б-34». 2 листопада 1954 року був виведена з бойового складу для використання в навчальних цілях і переданий Севастопольському вищому військово-морському інженерному училищу.

17 лютого 1956 року підводний човен роззброєний і незабаром порізаний на метал на базі «Головвторчормету» в Севастополі.

Джерела |

• 
  flot.sevastopol.info(рос.)