Глюкозозалежний інсулінотропний поліпептид Зміст Структура | Функції | Література | Примітки | Див. також | Навігаційне менюPDBeRCSB2L712B4N2OBU2QKH2L701T5QGIP1372401075043043GIPhormone activityprotein bindingreceptor bindingЦитоплазмаendoplasmic reticulum lumenextracellular regionneuronal cell bodysecretory granule lumenextracellular spaceresponse to selenium ionresponse to amino acidresponse to organic cyclic compounddigestive system developmentregulation of insulin secretionadult locomotory behaviorfemale pregnancyresponse to peptide hormonepositive regulation of cAMP-mediated signalingпам'ятьresponse to glucoseresponse to lipidresponse to nutrient levelspositive regulation of synaptic transmissionexploration behaviorresponse to axon injuryresponse to starvationnociceptionpositive regulation of glucagon secretionpositive regulation of glucose transportresponse to carbohydrateresponse to drugtriglyceride homeostasisСигнальна трансдукціяresponse to acidic pHendocrine pancreas developmentpositive regulation of insulin secretionlong-term synaptic potentiationregulation of receptor activityG-protein coupled receptor signaling pathwayregulation of fatty acid biosynthetic processAmigoQuickGO269514607ENSG00000159224ENSMUSG00000014351P09681P48756NM_004123NM_008119NP_004114NP_032145Хр. 17: 48.96 – 48.97 MbХр. 11: 96.02 – 96.03 MbPubMed10.1101/gr.2596504PubMed10.1016/0014-5793(84)81114-XHuman PubMed Reference:Mouse PubMed Reference:HUGO Gene Nomenclature Commitee, HGNC:4270UniProt, P09681Можливості інкретинової терапії у лікуванні цукрового діабету 2-го типуЕндокринологія. 3 вид.: Підручник для ВМНЗ IV р.а.виправивши або дописавши її
Гени на хромосомі 17Пептидні гормони
англ.амінокислотмолекулярна масадванадцятипалоїсекретинуглюкагонуінкретиномсекреціїінсулінубета-клітинамиліпопротеїнліпазуАланінЦистеїнАспарагінова кислотаГлутамінова кислотаФенілаланінГліцинГістидинІзолейцинЛізинЛейцинМетіонінАспарагінПролінГлутамінАргінінСеринТреонінВалінТриптофан
Глюкозозалежний інсулінотропний поліпептид | |||||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| |||||||||||||||||
Ідентифікатори | |||||||||||||||||
Символи | GIP, gastric inhibitory polypeptide | ||||||||||||||||
Зовнішні ІД | OMIM: 137240 MGI: 107504 HomoloGene: 3043 GeneCards: GIP | ||||||||||||||||
| |||||||||||||||||
Ортологи | |||||||||||||||||
Види | Людина | Миша | |||||||||||||||
Entrez |
|
| |||||||||||||||
Ensembl |
|
| |||||||||||||||
UniProt |
|
| |||||||||||||||
RefSeq (мРНК) |
|
| |||||||||||||||
RefSeq (білок) |
|
| |||||||||||||||
Локус (UCSC) | Хр. 17: 48.96 – 48.97 Mb | Хр. 11: 96.02 – 96.03 Mb | |||||||||||||||
PubMed search | [1] | [2] | |||||||||||||||
Вікідані | |||||||||||||||||
|
Глюкозозалежний інсулінотропний поліпептид, також глюкозозалежний інсулінотропний пептид, глюкозозалежний інсулінотропний гормон, ГІП (англ. Gastric inhibitory polypeptide) – білок, який кодується геном GIP, розташованим у людей на довгому плечі 17-ї хромосоми.[3] Довжина поліпептидного ланцюга білка становить 153 амінокислот, а молекулярна маса — 17 108[4]. Це пептидний гормон, що виробляється K-клітинами слизової оболонки дванадцятипалої та проксимальної частини тонкої кишки. Відноситься до родини секретину.[5][6]
Зміст
1 Структура
2 Функції
3 Література
4 Примітки
5 Див. також
Структура |
Зрілий ГІП людини складається з 42 амінокислотних залишків: H-Tyr-Ala-Glu-Gly-Thr-Phe-lle-Ser-Asp-Tyr-Ser-lle-Ala-Met- Asp-Lys-lle-His-Gla-Glii-Asp-Phe-Val-Asn-Trp-Leu-Leu-Ala- GIn-Lys-Gly-Lys-Lys-Asn-Asp-Trp-Lys-His-Asii-lle-Thr-GiD-OH. Одна частина молекули ГІП збігається з молекулою секретину, інша — з молекулою глюкагону.
Функції |
Глюкозозалежний інсулінотропний поліпептид є інкретином. Стимуляторами секреції ГІП є жири і вуглеводи, які надходять в тонку кишку після перевареної в шлунку їжі. Подібно до інших гормонів, ГІП транспортується кровотоком.
Основна функція глюкозозалежного інсулінотропного поліпептиду — стимуляція секреції інсуліну бета-клітинами підшлункової залози у відповідь на прийом їжі. Крім того, ГІП пригнічує абсорбцію жирів, пригнічує реабсорбцію натрію і води в травному тракті, гальмує ліпопротеїнліпазу.
10 | 20 | 30 | 40 | 50 | ||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|
MVATKTFALL | LLSLFLAVGL | GEKKEGHFSA | LPSLPVGSHA | KVSSPQPRGP | ||||
RYAEGTFISD | YSIAMDKIHQ | QDFVNWLLAQ | KGKKNDWKHN | ITQREARALE | ||||
LASQANRKEE | EAVEPQSSPA | KNPSDEDLLR | DLLIQELLAC | LLDQTNLCRL | ||||
RSR |
A: Аланін
C: Цистеїн
D: Аспарагінова кислота
E: Глутамінова кислота
F: Фенілаланін
G: Гліцин
H: Гістидин
I: Ізолейцин
K: Лізин
L: Лейцин
M: Метіонін
N: Аспарагін
P: Пролін
Q: Глутамін
R: Аргінін
S: Серин
T: Треонін
V: Валін
W: Триптофан
Y: Тирозин
Література |
.mw-parser-output .refbeginfont-size:90%;margin-bottom:0.5em.mw-parser-output .refbegin-hanging-indents>ullist-style-type:none;margin-left:0.mw-parser-output .refbegin-hanging-indents>ul>li,.mw-parser-output .refbegin-hanging-indents>dl>ddmargin-left:0;padding-left:3.2em;text-indent:-3.2em;list-style:none.mw-parser-output .refbegin-100font-size:100%
The status, quality, and expansion of the NIH full-length cDNA project: the Mammalian Gene Collection (MGC).. Genome Res. 14: 2121 — 2127. 2004. PubMed DOI:10.1101/gr.2596504
Moody A.J., Thim L., Valverde I. (1984). The isolation and sequencing of human gastric inhibitory peptide (GIP).. FEBS Lett. 172: 142 — 148. PubMed DOI:10.1016/0014-5793(84)81114-X
Примітки |
↑ Human PubMed Reference:.
↑ Mouse PubMed Reference:.
↑ HUGO Gene Nomenclature Commitee, HGNC:4270 (англ.). Процитовано 5 жовтня 2018.
↑ UniProt, P09681 (англ.). Процитовано 5 жовтня 2018.
↑ Єрмолова Ю. В. (2013-06-20). Можливості інкретинової терапії у лікуванні цукрового діабету 2-го типу. Український медичний часопис. Процитовано 2016-06-20.
↑ Боднар П. М. Ендокринологія. 3 вид.: Підручник для ВМНЗ IV р.а.. Нова Книга. ISBN 978-966-382-479-6.
Див. також |
- Хромосома 17
Це незавершена стаття про білки. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |