Джон Флетчер Творчість | Примітки | Джерела | Навігаційне меню[d]ідентифікатор BNFLIBRISДжон ФлетчерNNDBOpen LibraryInternational Music Score Library ProjectMusicBrainzПроект ГутенбергFind a GraveBritannica (онлайн)Encyclopædia UniversalisОксфордський біографічний90617431a10342540XX82773012031567z1583176671186917670000 0001 0870 1723n8001699600466547ola200319174682337306842108718702902849011812323361
Народились 1579Уродженці Східного СассексуПомерли 1625Померли в ЛондоніАнглійські драматургиВипускники Оксфордського університетуБританські драматурги
англ.драматургЯкова IФренсісом Бомонтом«Глобус»шекспірівськоїтрагікомедіїФіліпом МессінджеромБристоліВустеріЛондоніОксфордського університетуБена Джонсона«чорна смерть»Джон ОбріБена ДжонсонаДжорджа ЧапменаВільяма Шекспіра
| Джон Флетчер | |
|---|---|
 | |
| Народився | листопад 1579 Рай, Ротер[d], Східний Сассекс[d], Східний Сассекс, Англія |
| Помер | серпень 1625[1](45 років) Лондон, Королівство Англія ·чума |
| Поховання | Southwark Cathedral[d] |
| Громадянство (підданство) |  Велика Британія[2] |
| Діяльність | драматург, поет, письменник |
| Alma mater | коледж Корпус-Крісті[d] |
| Володіє мовами | англійська[1] |
| |
Медіафайли на ВікісховищіДжон Флетчер (англ. John Fletcher; 1579–1625) — англійський драматург часів Якова I, працював переважно у співробітництві з Френсісом Бомонтом. У 1607–1614 роках вони писали п'єси для лондонської трупи Kings' Men («Слуги короля» з театрів «Глобус» і «Блекфраєрс»). Бомонт і Флетчер увійшли в історію як яскраві майстри драми шекспірівської епохи, творці жанру трагікомедії. Після смерті Бомонта (1616) Флетчер співпрацював в основному з Філіпом Мессінджером.
Батько Джона — Роберт Флетчер (1545–1596) — послідовно обіймав єпископські кафедри в Бристолі, Вустері та Лондоні. Джону ще не було дванадцяти, коли його відправили вчитися до Оксфордського університету. Перші свідчення його літературних занять — хвалебні вірші до комедії «Вольпоне» Бена Джонсона (1607). Драматург помер, коли до Лондона прийшла «чорна смерть», через те, що замість від'їзду з зараженого міста поїхав зняти мірку до кравця.
Про особисте життя Флетчера відомо мало. Джон Обрі стверджував, що Флетчер і Бомонт жили в одному будинку, спали в одному ліжку, носили один одяг і ділили коханку. Є відомості, що Флетчер був похований в Саутваркському соборі в одній могилі з Мессінджером.
Творчість |
Перу Флетчера належить не менше півсотні збережених п'єс; з них принаймні 15 написані ним самостійно. Решта з'явилися в результаті його співпраці з іншими драматургами, включаючи Бена Джонсона, Джорджа Чапмена і, ймовірно, Вільяма Шекспіра (підозрюють його участь у написанні «Двох знатних родичів», «Генріха VIII», а також «Карденіо» за мотивами «Дон Кіхота»). Найбільш значні з його творів п'єси, написані спільно з Бомонтом — «Філастр», «Трагедія дівчини», «Король і не король».
Персонажі Флетчера — як правило, не живі люди з плоті і крові, а ходульні втілення класичних чеснот і вад. Дія його з Бомонтом п'єс відбувається в далеких, небачених країнах. Героям доводиться робити взаємовиключний вибір між крайнощами. Монологи емоційно переобтяжені і не вільні від риторичних надмірностей. Ці якості ще більш загострені в драмах власне Флетчера з їх дірчастою, епізодичною структурою, неправдоподібними сюжетними ситуаціями і дотепними діалогами.
Примітки |
↑ аб ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
d:Track:Q54837d:Track:Q19938912
↑ LIBRIS — 2012.d:Track:Q1798125
Джерела |
Джон Флетчер в Британській енциклопедії (англ.)- Fletcher & Beaumont. A King and No King (ed. by Lee Bliss). Manchester University Press, 2004. ISBN 9780719058639. Pages 2-5.
|
