Mryntu

	; Статті на тему; Традиційна релігія; ;
	;
	; Ключові поняття; Бог · Богиня-мати · Боги ; Ворожіння · Жертвопринесення ; Потойбічний світ · Золота доба · Ініціація ; Небесна сфера · Світове дерево · Міф · Монотеїзм ; Політеїзм · Сакральне · Священні камені ; Синкретизм · Таємні товариства ; ;
	; Найдавніші форми релігійності ; Анімізм · Зоолатрія · Культ предків ; Культ коня · Магія · Полідоксія ; Тотемізм · Фетишизм · Шаманізм; ;
	; Історичні ареали; Азія (Бон · Буддизм · Ведизм; Гіндукушська релігія · Даосизм · Джайнізм; Індуїзм · Мусок · Синто · Тенгріанство); ; Африка (Стародавній Єгипет · Центральна та Південна Африка); ; Близький Схід і Середземномор'я (Зороастризм · Іслам · Юдаїзм · Християнство · Язичництво); ; Доколумбова Америка; ; Дохристиянська Європа (Германці · Стародавня Вірменія · Стародавня Греція · Кельти · Слов'яни); ;
	; Служителі культу ; Брагман · Волхв · Друїд; Жрець · Імам · Коген; Лама · Маг · Мобед; Чернець · Оракул · Священик · Шаман; ;
	; Надприродні сутності ; Албаста · Янгол · Асура; Демон · Джин · Дух; Сатана · Дева · Вовкулака; Привид · Чорт · Ельфи; ;

Квіти, залишені на могилах померлих родичів, католицький цвинтар.

Культ предків — одна з ранніх форм релігії, що полягає у поклонінні душам померлих пращурів, яким приписується здатність впливати на життя нащадків.

Зміст

1 Поняття культу предків

2 Культ предків (історичний розвиток у народів світу)

3 Культ предків у східних слов'ян

4 Дивись також

5 Виноски

6 Джерела і література

Поняття культу предків |

Під культом предків розуміють не лише віру або окремі вірування у божественність пращурів, а й обряди (іноді цілі комплекси) з їх вшанування та звернення як до них, так і до їхньої сили та могутності (складання пожертв предкам, їх «годування», спілкування з ними тощо).

Зазвичай до культу предків відносять і пов'язану з ним атрибутику, а також систему поведінки та народної етики. Часто також у науковій літературі культ предків тлумачиться ще ширше — як назагал турбота про померлих, віра в тотемічних пращурів, сімейно-родових покровителів (не обов'язково предків) тощо.

У широкому тлумаченні культу предків він присутній у морально-поведінкових настановах сучасної людини — у вшануванні померлих, відвіданні їх могил. У багатьох культурах світу таке вшанування предків замикається на рівні родини, тобто пам'яті про найближчих померлих родичів.

Культ предків (історичний розвиток у народів світу) |

Культ предків виникає у первісному суспільстві. Він відомий як у материнсько-родових громадах (відголоски зберігаються у Меланезії та Мікронезії), так і пізніших патріархальних суспільствах, де отримав найбільший розвиток, коли зажиттєве підпорядкування главам родин (роду) привело до їх посмертного обожнення.

З розвитком людства — утворенням раньокласових суспільтв — культ предків продовжує відігравати значну роль. Так він був невід'ємною складовою политеїстичних релігій давніх греків, римлян, праслов'ян тощо.

У деяких ранньокласових суспільствах (Полінезія, народи Південної Азії, Західної Африки тощо) культ предків еволюціонував у загальноплемінний культ вождів, пов'язаний з організацією влади і суспільства в цілому — вождівством.

У переважної більшості індоєвропейських, частково народів афразійської, алтайської та деяких інших мовних сімей у зв'язку з прийняттям ними монотеїстичних «світових релігій» (християнство, юдаїзм, іслам, буддизм) на рубежі нової ери і пізніше, культ предків зберігся лише у формі окремих синкретичних вірувань, прив'язаних до нових релігій. Так, у народів Євразії, які сприйняли або були навернуті у світові релігії пізніше (протягом 2-го тисячоліття н. е.), такий синкретизм у вірі особливо відчутний, зокрема у більшості уральських народів, наприклад в удмуртів (див. воршуд).

У католицький традиції «День усіх святих» — відгомін культу предків.

Нарешті, у низки інших народів світу культ предків ліг у основу національних релігійних систем — індуїзм в Індії, конфуціанство у Китаї, сінтоїзм у Японії тощо.

Культ предків у східних слов'ян |

Радянський етнограф Дмитро Зеленін (1878—1954) чітко зазначає у своїй «Східнослов'янській етнографії» ^[1]: «Магічні обряди і культ мертвих взагалі витіснили у східних слов'ян давній культ сил природи». Таким чином, у східних слов'ян були дуже поширені вірування на вшанування померлих пращурів.

З християнізацією українців і білорусів у традиційних тепер уже православних святах і ритуалах збереглося багато поганських рис, пов'язаних з давнім культом предків у слов'ян. Особливо відчутні вони у різдвяних повір'ях ^[2], зокрема вшануванні діда, дідуха (біл. дзяды́ у білорусів) — родоначальників сім'ї, а також у обов'язкових поминальних днях по Великодню — гробки́ (народна назва), також Радуниця, діди́ у північних українців (біл. Радаўніца).

Вірування, пов'язані з культом предків, не раз ставали темою творчості українських письменників, кінематограстів тощо. Класичний взірець — оповідання М. Коцюбинського «Тіні забутих предків» та його втілення на кіноекрані Сергієм Параджановим.

Дивись також |

Кутя

Проводи

Дідух

Язичництво

Тотемізм

Виноски |

↑ Зеленин Д. К. Восточнославянская этнография, М.:"Наука", 1991, стор. 411

↑ Культура і побут населення України, К.: «Либідь», 1991, стор. 196

Джерела і література |

Народы мира. Историко-этнографический справочник., М.:"Советская Энциклопедия", стор. 586 (рос.)

Зеленин Д. К. Восточнославянская этнография, М.:"Наука", 1991 (рос.)

Культура і побут населення України, К.:"Либідь", 1991

(укр.)

Митрополит Іларіон (Іван Огієнко) Дохристиянські вірування українського народу, К.:"Обереги", 1992