Гельмут Кнохен Зміст Біографія | Нагороди[3] | Примітки | Джерела | Навігаційне менюМедіафайлиRecord #121222519Knochen, Helmut - TracesOfWar.comпідказкою
Multi tool use
Народились 14 березняНародились 1910Уродженці МагдебургаПомерли 4 квітняПомерли 2003Померли в ГессеніКавалери Залізного хреста 1-го класуКавалери Залізного хреста 2-го класуНагороджені медаллю «У пам'ять 1 жовтня 1938»Члени НСДАПШтандартенфюрери ССПрацівники СДЗлочинці голокостуУчасники Другої світової війни з НімеччиниНагороджені Почесним кутом старих бійцівНагороджені Почесною шпагою рейхсфюрера СС
нім14 березня1910Магдебург4 квітня2003Оффенбах-на-МайніСДштандартенфюрерССоберстполковникпрофесордоктор філологіїМагдебурзіЛейпцигуГаллеГеттінгеніСталевий шоломНСДАПтаборів смертіподій 20 липня 1944 рокудивізію СС «Лейбштандарт Адольф Гітлер»Шарлем де ГоллемБаден-БаденМодеста фон Корффа
| Гельмут Кнохен | ||||
|---|---|---|---|---|
| Helmut Knochen | ||||
 | ||||
| Народився | 14 березня 1910(1910-03-14)[1] Магдебург, Провінція Бранденбург, Королівство Пруссія, Німецька імперія[2] | |||
| Помер | 4 квітня 2003(2003-04-04)[1](93 роки) Оффенбах-на-Майні, Дармштадт, Гессен, Німеччина[2] | |||
| Громадянство (підданство) |  Німецька імперія Третій Рейх ФРН | |||
| Діяльність | філолог | |||
| Членство | СА і СС | |||
| Військове звання | Штандартенфюрер | |||
| Партія | Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини | |||
| Нагороди |
| |||
| ||||
Гельмут Кнохен (нім. Helmut Knochen; 14 березня 1910, Магдебург — 4 квітня 2003, Оффенбах-на-Майні) — співробітник СД, штандартенфюрер СС і оберст (полковник) поліції (5 травня 1942), професор літератури і доктор філології.
Зміст
1 Біографія
2 Нагороди[3]
2.1 Відзнаки СС
3 Примітки
4 Джерела
Біографія |
Народився в сім'ї шкільного викладача. Навчався в Магдебурзі, Лейпцигу, Галле та Геттінгені, вивчав історію і мови. З 1926 року — член організації «Сталевий шолом». У 1932 році вступив в НСДАП (партійний квиток № 1 430 331) і СА. Того ж року став керівником Націонал-соціалістичного союзу студентів у Геттінгені. У 1935 році здобув докторський ступінь з філології. 1 вересня 1936 року вступив у СС (№ 280 350) і переведений в оберабшніт СД «Захід». У 1937 році став референтом у головному управлінні СД в Берліні.
З червня 1940 року — уповноважений поліції безпеки і СД в Парижі. З 6 червня 1942 року по 2 вересня 1944 року керівник СД і поліції безпеки у Франції. Вів активну боротьбу з французьким опором і проводив широкомасштабні антиєврейські акції. Один з організаторів депортації французьких євреїв до таборів смерті. Під час подій 20 липня 1944 року був заарештований змовниками, але після провалу змови звільнений. 20 серпня 1944 року викликаний до Берліна і за те, що не чинив опору змовникам, був розжалуваний у рядові і переведений в дивізію СС «Лейбштандарт Адольф Гітлер».
Після війни переховувався. 14 січня 1946 заарештований у Геттінгені. У червні 1946 року англійським військовим судом в Вупперталі засуджений до довічного ув'язнення. 10 жовтня 1946 року екстрадований до Франції. 10 жовтня 1954 року в Парижі засуджений до смерті, заміненої 10 квітня 1958 року на довічне ув'язнення. 31 грудня 1959 засуджений до 20 років, але на Різдво 1962 року помилуваний Шарлем де Голлем. Повернувся в Баден-Баден, з 1963 року жив в Оффенбасі. У 1982 році одружився вдруге.
Член організації «Тиха допомога», яка надавала підтримку нацистським злочинцям. У 1968 році йому було пред'явлено звинувачення в неправдивому свідченні в суді, де він заявив, що не знав про знищення євреїв. Кнохен намагався виправдатися, пославшись на амнезію. У процесі у справі Модеста фон Корффа в 1987 році він не зміг виступити як свідок за станом здоров'я, навіть незважаючи на те, що того дня він чотири години грав у гольф.
Нагороди[3] |
Спортивний знак СА в бронзі
Німецька імперська відзнака за фізичну підготовку в золоті
Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938» із застібкою «Празький град»
Залізний хрест 2-го і 1-го класу (12 листопада 1939) — отримав 2 нагороди одночасно за заслуги в секретній операції СД (Інцидент у Внело); вручені особисто Адольфом Гітлером.
Відзнаки СС |
Цивільний знак СС (1936)- Йольський свічник
- Почесний кут старих бійців
- Почесна шпага рейхсфюрера СС
Примітки |
↑ аб SNAC — 2010.d:Track:Q29861311
↑ аб Національна бібліотека Німеччини, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #121222519 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
d:Track:Q27302d:Track:Q304037d:Track:Q256507d:Track:Q170109d:Track:Q36578
↑ Knochen, Helmut - TracesOfWar.com. www.tracesofwar.com. Процитовано 2019-03-10.
Джерела |
- Ahlrich Meyer: Die deutsche Besatzung in Frankreich. Widerstandsbekämpfung und Judenverfolgung, Wissenschaftliche Buchgesellschaft, Darmstadt, 2000. ISBN 3-534-14966-1.
- Ahlrich Meyer: Täter im Verhör. Die «Endlösung der Judenfrage» in Frankreich 1940—1944. Wissenschaftliche Buchgesellschaft, Darmstadt 2005. ISBN 3-534-17564-6.
- Claudia Moisel Frankreich und die deutschen Kriegsverbrecher. Politik und Praxis der Strafverfolgung nach dem Zweiten Weltkrieg(= Norbert Frei (Hrsg.)): Beiträge zur Geschichte des 20. Jahrhunderts. Band 2) Göttingen: Wallstein, 2004. ISBN 3-89244-749-7.
Bernhard Brunner. Der Frankreich-Komplex. Die nationalsozialistischen Verbrechen in Frankreich und die Justiz der Bundesrepublik Deutschland. — Göttingen: Wallstein, 2004. — ISBN 3-89244-693-8.
Ernst Klee. Das Personenlexikon zum Dritten Reich. Wer war was vor und nach 1945. — Frankfurt am Main: Fischer Taschenbuch Verlag, 2005. — ISBN 978-3-596-16048-8.
 | На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка, скористайтеся підказкою та розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій. |
1BaCgf,Qa0pOGp Uc1 l5du8VLs,q0EbURHoMNPgLyrSKIdhUKWsIxdJNU l5
