Уте Бок Зміст Біографія | Фільми | Нагороди | Публікації | Примітки | Навігаційне менюМедіафайлиRecord #143001477https://derstandard.at/2000072571120/Fluechtlingshelferin-Ute-Bock-verstorbenWord of the Day – “der Bock”Verein Ute Bock - Damit Flüchtlinge eine Chance haben!Ute Bock wird 75 - Wiener Zeitung OnlineUte Bock - eine Kämpferin ist 70Verein Flüchtlingsprojekt Ute BockEin neues Haus für Ute Bock - wien.ORF.atDie verrückte Welt der Ute Bock (A 2010)1. Weltmenschpreis 2007 | Weltmenschverein.orgAustria 10 « Unternehmen « DiePresse.com"Mitten im Leben"-Preis an Ute Bock - wien.ORF.atGoldenes Verdienstzeichen für Ute Bock143001477160847416
Народились 27 червняНародились 1942Уродженці ЛінцаПомерли 19 січняПомерли 2018Померли у ВідніНагороджені Золотою медаллю Почесного знака «За заслуги перед Австрійською Республікою»Персоналії:Австрія
Премія Бруно Крайськогонім.27 червня1942ЛінцАвстрія19 січня2018ВіденьАвстріяВідніФаворітенВіденским кінофестивалем
Уте Бок | |||
---|---|---|---|
Народилася | 27 червня 1942(1942-06-27)[1] Лінц, Австрія[1] | ||
Померла | 19 січня 2018(2018-01-19)[2](75 років) Відень, Австрія[2] | ||
Громадянство (підданство) | Австрія | ||
Діяльність | вихователь | ||
Нагороди |
Премія Бруно Крайського | ||
|
Уте Бок (нім. Ute Bock; 27 червня 1942, Лінц, Австрія — 19 січня 2018, Відень, Австрія) — австрійський педагог, відома завдяки її проектам допомоги біженцям. У Відні була влаштована кампанія «Bock auf Bier», під час якої невеликий відсоток вартості пива (ціна була підвищена) збирався для організації житла для біженців. Назва проекту перекладається «Бок за пиво», однак це також сленговий вираз бажання випити пива[3], а Bock Bier — сорт особливо міцного. Проект також надавє допомогу з одягом, освітніми курсами, медичною та юридичною підтримкою.[4]
Зміст
1 Біографія
2 Фільми
3 Нагороди
4 Публікації
5 Примітки
Біографія |
Після випуску, перш ніж Бок вирішила стати педагогом, вона рік була зайнята в приватному секторі економіки. У 1969 р. вона вступила на посаду доглядачки в гуртожитку Цоманнгассе в Фаворітен, десятому районі Відня, а в 1976 була призначена його директором. У 1990-х роках відділ по забезпеченню добробуту молоді направив іноземну молодь, число якої зростала, в гуртожиток Бок. У цей період вона почала займатися організацією допомоги біженцям.[5]
У 1999 близько 30 молодих африканців були заарештовані за розповсюдження наркотиків в притулку, і Уте Бок було пред'явлено звинувачення у бандитизмі і наркоділерстві, в зв'язку з чим вона була тимчасово відсторонена від роботи[6]. Пізніше звинувачення були зняті, проте їй було заборонено надавати іншим африканцям житло в Цоманнгассе. Після цього Бок організувала приватні комуни для житла, які вона сама забезпечувала і контролювала[7]. У 2000 вона пішла на пенсію і зараз продовжує працювати над своїм проектом. Тим часом, понад 350 біженців знайшли притулок в організованих Бок комунах, а понад тисяча з них має поштові адреси в Асоціації Уте Бок.[8] Крім того, вона організувала юридичну допомогу для своїх клієнтів, яка базується на пожертвах.
Фільми |
31-го жовтня 2009 року під час студентських протестів в Австрії було організовано попередній перегляд документального фільму «Бок в президенти» у співпраці з Штадткіно і Віденским кінофестивалем. Офіційна прем'єра відбулася як частина кінофестивалю в кінотеатрі «Кюнстлерхаус» у Відні 1-го листопада і була показана в австрійських кінотеатрах 15-го січня 2010 року.
У 2010 режисер Хоучанг Аллахьярі ще раз звернувся до біографії Уте Бок з іншим кінопроектом: у фільмі «Die verrückte Welt der Ute Bock» («Божевільний світ Уте Бок») знімалися актори Йозеф Хадер, Карл Марковіц, Віктор Гернот і інші.[9] Там були продемонстровані робота Уте Бок, яку також можна побачити у фільмі, і історії людей, яких вона зустрічала — від біженців, які грали самі себе, і до поліції. Фільм вийшов в Австрії в листопаді 2010.
Нагороди |
Бок вже отримала кілька нагород за свою соціальну залученість.
- 1990: нагорода Уте Бок за громадянську мужність Zivilcourage
- 2000: Премія Нансена
- 2002: Премія Бруно Крайского
- 2003: Приз Карла Реннера і Премія Грайнекера за громадянську мужність
- 2005: одна з п'яти жінок з Австрії, які були обрані для проекту «PeaceWomen Across the Globe2007»
- 2007: Міжнародна премія за людські права[10]
- 2010: номінація на Австрійку року в категорії «соціальна залученість»[11]
- 2011: премія «Mitten im Leben»[12]
- 2012: Золота медаль Республіки Австрія[13]
Публікації |
У співавторстві з Корнелією Кребс (Hrsg.): Ute Bock. Die Geschichte einer Flüchtlingshelferin. Wien: Molden, 2010, ISBN 978-3-85485-268-1.
Примітки |
↑ аб Національна бібліотека Німеччини, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #143001477 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
d:Track:Q27302d:Track:Q304037d:Track:Q256507d:Track:Q170109d:Track:Q36578
↑ аб https://derstandard.at/2000072571120/Fluechtlingshelferin-Ute-Bock-verstorben
↑ Word of the Day – “der Bock”. German is easy! (en-US). 2013-02-11. Процитовано 2017-07-24.
↑ Verein Ute Bock - Damit Flüchtlinge eine Chance haben!. www.fraubock.at. Процитовано 2017-07-24.
↑ Online, Wiener Zeitung. Ute Bock wird 75 - Wiener Zeitung Online. Stadtleben - Wiener Zeitung Online (de). Процитовано 2017-07-24.
↑ Nachrichten, Oberösterreichische. Ute Bock - eine Kämpferin ist 70 (de). Процитовано 2017-07-24.
↑ Verein Flüchtlingsprojekt Ute Bock. 2011-12-27. Процитовано 2017-07-24.
↑ Ein neues Haus für Ute Bock - wien.ORF.at. wien.orf.at. Процитовано 2017-07-24.
↑ Die verrückte Welt der Ute Bock (A 2010). Процитовано 2017-07-24.
↑ 1. Weltmenschpreis 2007 | Weltmenschverein.org. weltmenschverein.org. Процитовано 2017-07-24.
↑ Austria 10 « Unternehmen « DiePresse.com. Die Presse. Процитовано 2017-07-24.
↑ "Mitten im Leben"-Preis an Ute Bock - wien.ORF.at. wien.orf.at. Процитовано 2017-07-24.
↑ Nachrichten, Oberösterreichische. Goldenes Verdienstzeichen für Ute Bock (de). Процитовано 2017-07-24.
|