Полоз Михайло Миколайович Зміст Біографія | Політична діяльність | Економічна діяльність | Репресії | Див. також | Примітки | Джерела та література | Посилання | Навігаційне менюперевіреназміни в шаблонах/файлахМедіафайлиПолоз (Полозов) Михайло МиколайовичМихайло Полоз — розстріляний у Сандармосі співтворець СССР. Геннадій Єфіменко. Радіо СвободаПолоз Михайло МиколайовичШевченко Сергей. «Признательные показания» ценою в жизнь // Газета «2000». — 2003. — № 3-4.
Народились 23 грудняНародились 1891Померли 3 листопадаПомерли 1937Розстріляні в СандармосіРосійські військовики Першої світової війниПолітики УкраїниДіячі УЦРВ'язні ГУЛАГуУродженці ХарковаУкраїнські дипломатиЧлени ВУЦВКДіячі УРСРБерестейський мирУкраїнські націонал-комуністиПосмертно реабілітованіЧлени Українського комітету охорони пам'яток природиПостійні представники Уряду УРСР при Уряді СРСРЖертви Великого терору з УкраїниМіністри УРСРМіністри фінансів України
23 грудня1891Харків3 листопада1937Сандармохполітичний діячРади Міністрів УСРРРаді Міністрів СРСРЦК КП(б)У23 грудня1891ХарковіПершої світової війниЦентральній РадіУкраїнську партію соціалістів-революціонерів (УПСР)Українського військового генерального комітетуБерестіМихайла МуравйоваУПСРборотьбистівКП(б)У1920Москві24 грудня1927Український комітет охорони пам'яток природиГПУ12 січня1934Москві4 червня1934Української військової організації9 жовтня19373 листопада1937СандармохКарельській АРСР8 березня1957
| Миха́йло Микола́йович По́лоз | |
|---|---|
 | |
| Народився | 23 грудня 1891(1891-12-23) Харків, Російська імперія |
| Помер | 3 листопада 1937(1937-11-03) (45 років) Сандармох, Карельська АРСР, Російська РФСР, СРСР |
| Поховання | Сандармох |
| Громадянство |  СРСР |
| Діяльність | дипломат, революціонер, державний діяч |
| Посада | Постійний представник Ради Міністрів УРСР при Раді Міністрів СРСР. |
| Партія | КПУ |
| |
Миха́йло Микола́йович По́лоз (23 грудня 1891, Харків — 3 листопада 1937, Сандармох) — український радянський політичний діяч. Постійний представник Ради Міністрів УСРР при Раді Міністрів СРСР, народний комісар фінансів УСРР. Член ЦК КП(б)У в листопаді 1927 — січні 1934 р.
Зміст
1 Біографія
2 Політична діяльність
3 Економічна діяльність
4 Репресії
5 Див. також
6 Примітки
7 Джерела та література
7.1 Література
8 Посилання
Біографія |
Народився 23 грудня 1891 року в Харкові у родині акцизного чиновника з дворян. По закінченні реального училища навчався в Московському міському народному університеті імені Петра Шанявського (1910—1912) та в Петровсько-Разумовській сільськогосподарській академії (1912—1915).
Під час Першої світової війни закінчив льотну школу (1915) і в чині прапорщика воював на румунському фронті.
Політична діяльність |
Ще студентом вів активну політичну діяльність. Уже 1906 року він був членом Харківського союзу учнів соціал-революціонерів, а через два роки вперше заарештований. 1917 року представляв у Центральній Раді Українську партію соціалістів-революціонерів (УПСР), був членом Українського військового генерального комітету та членом української мирної делегації в Бересті. Через рік, у 1918-му, при підході до Києва армії Михайла Муравйова арештований за зв'язки з більшовиками і засуджений до розстрілу, врятували його козаки.
Належав до лівого крила УПСР, після розколу есерівської партії — до боротьбистів, один із керівників партії. Під час гетьманату був у підпіллі, брав у часть у підготовці збройного повстання проти гетьмана. Член КП(б)У з 1920 року, працював по партійній лінії в Харкові й Москві.
Економічна діяльність |
Обіймав важливі державні й господарчі посади: член Президії Укрраднаргоспу, голова адміністративно-фінансової комісії при Раднаркомі УСРР, повноважний представник УСРР у Москві (1921—1923), голова Держплану Української СРР (1923—1925), народний комісар фінансів Української СРР (1925–5 січня 1931), заступник голови бюджетної комісії ЦВК СРСР (1930—1934). Як спеціаліст з льотної справи заклав підґрунтя для розвитку цивільної авіації в Україні. 24 грудня 1927 року на громадських засадах очолив Український комітет охорони пам'яток природи, багато зробив на цій посаді для охорони культурних і природних пам'яток.
Репресії |
Заарештований органами ГПУ 12 січня 1934 року в Москві. Слідство велося спочатку в Москві, потім справу передали до Харкова і далі до Києва. 4 червня 1934 року засуджений у справі Української військової організації до 10 років виправно-трудових таборів. 9 жовтня 1937 року особлива трійка засудила Полоза повторно — до найвищої кари. Розстріляний 3 листопада 1937 р. в урочищі Сандармох у Карельській АРСР. Його дружину розстріляно на Колимі (17.11.1937).[1]
Реабілітований 8 березня 1957 р.
Див. також |
- Постійне представництво Ради Міністрів УРСР при Раді Міністрів СРСР
Примітки |
↑ Сергій Шевченко. Соловецький реквієм. — Київ: Експрес-Поліграф, 2013. — С. 266.
Джерела та література |
Єфіменко Г. Г. Полоз (Полозов) Михайло Миколайович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К.: Наукова думка, 2011. — Т. 8 : Па — Прик. — С. 352. — ISBN 978-966-00-1142-7.
Література |
М. С. Дорошко. Полоз Михайло Миколайович // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К.:Знання України, 2004 — Т.2 — 812с. ISBN 966-316-045-4
Майстренко І. Полоз (Полозов) Михайло // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж ; Нью-Йорк : Молоде життя ; Львів ; Київ : Глобус, 1955—2003. — Т. 6. — С. 2197.
Остання адреса: Розстріли соловецьких в'язнів з України у 1937—1938 роках: В 2 т. — 2-е вид., доопрац. і доп. — Київ: Сфера, 2003.
Сергій Шевченко. Соловецький реквієм. — Київ: Експрес-Поліграф, 2013. ISBN 978-966-2530-59-9
Посилання |
- Михайло Полоз — розстріляний у Сандармосі співтворець СССР. Геннадій Єфіменко. Радіо Свобода
Полоз Михайло Миколайович(рос.)
Шевченко Сергей. «Признательные показания» ценою в жизнь // Газета «2000». — 2003. — № 3-4.
