Теда Скокпол Наукові праці | Примітки | Джерела | Навігаційне меню[d]Теда СкокполК теории революции четвёртого поколенияИнтервью с Тедой Скочпол: «Я всегда была частью двух профессиональных областей — социологии и политологической науки»http://www.apsanet.org/ABOUT/Leadership-Governance/APSA-Presidents-1903-to-PresentRecord #13228801XСкочпол Т. Государства и социальные революцииNNDBOpen LibraryQuoraBritannica (онлайн)90246992XX117292312017802713228801X0000 0001 0889 4086n7804846100000792400516255uk2011674064068264984n9802420702831714939389310
Multi tool use
Жінки-науковціНародились 5 травняНародились 1947Випускники Гарвардського університетуВипускники Університету штату МічиганПолітологи США
англ.5 травня1947ДетройтМічиганСШАполітологсоціологіїГарвардського університетуінституціоналізмуАлексіса де ТоквіляКарла МарксаЧарльза ТілліБаррингтона МураструктуралістськогофранцузькоїросійськоїкитайськоїКарла МарксаМиколи БухарінаВолодимира ЛенінаМао ЦзедунаДьордя ЛукачаАнтоніо ҐрамшіЛуї Альтюссера
|зображення_розмір=
| Скокпол Теда | |
|---|---|
англ. Тheda Skocpol | |
 | |
| Народилася | 5 травня 1947(1947-05-05) (71 рік) Детройт, Мічиган, США |
| Місце проживання | США |
| Громадянство (підданство) |  США |
| Діяльність | історик, політолог, соціолог, викладачка університету |
| Alma mater | Гарвардський університет і Університет штату Мічиган |
| Галузь | Політологія |
| Заклад | Гарвардський університет |
| Посада | голова[1] |
| Вчене звання | професор. Президент Американської асоціації політичних наук (2002—2003) |
| Науковий ступінь | докторський ступінь[d][2] |
| Член | Американська академія мистецтв і наук і Американське філософське товариство[3] |
| Відома завдяки: | дослідженню сутності, змісту і форм революційного процесу |
| Нагороди | Помилка Lua у Модуль:Wikidata/Medals у рядку 310: attempt to call global 'throwError' (a nil value). |
Теда Скокпол у Вікісховищі? | |
Теда Скокпол (англ. Тheda Skocpol; нар. 5 травня 1947, Детройт, штат Мічиган, США). Американський політолог, професор соціології Гарвардського університету. Президент Американської асоціації політичних наук (2002—2003), лауреат премії Johan Skytte у галузі політичних наук (2007).
Представник політичного інституціоналізму, напряму політичної науки, що розвивається в межах організаційно-інституційного підходу. Концепція виходить з ідей автономії держави та домінування внутрішніх механізмів інститутів. У центрі наукових інтересів Теди Скокпол перебувають дослідження сутності, змісту і форм революційного процесу. На становлення як науковця вплинули праці Алексіса де Токвіля, Карла Маркса, Чарльза Тіллі та інших дослідників. Була ученицею Баррингтона Мура.
На хвилі зростання у 1960-х роках інтересу до порівняльно-історичних досліджень Теда Скокпол видає працю «Держави і соціальні революції» (1979). У ній дослідниця, через поєднання структуралістського підходу з методом історичного порівняння, здійснює аналіз трьох революцій: французької (1789—1799 років), російської (1917—1930 років) і китайської (1911—1960 років). На думку дослідниці, аналіз революційних процесів необхідно здійснювати не тільки в контексті їх перебігу (чим займається історична наука), але й через виокремлення причин революцій, внутрішніх і зовнішніх суперечностей як важливих структурних передумов революцій, з урахуванням специфіки соцієтальних змін під час перебігу цих процесів, обумовленості взаємодії державних, економічних і соціальних структур. Теда Скокпол доходить наступних висновків щодо умов революцій: 1) політична й економічна криза, подвійний тиск з боку внутрішніх класових структур та міжнародного співтовариства; 2) криза режиму сприяє масовим повстанням, при цьому — падіння старого режиму є необхідна, але не достатня умова для революції; 3) обов'язковими для перемоги революції є усунення існуючої консолідації, реорганізація і реінтеграція держави й уряду новою політичною елітою, що приходить до влади після успішного повалення колишнього режиму. Для теорії Теди Скокпол характерним є наголос на політичних і міжнародних чинниках.
На думку Скокпол, існуючі нині теорії революції можна згрупувати за чотирма основними розділами. Найбільш очевидним є виділення марксистського підходу, ключові ідеї якого представлені в роботах самого Карла Маркса Наступні марксистські теорії революції варіювалися від технологічного детермінізму Миколи Бухаріна до політичних стратегій Володимира Леніна і Мао Цзедуна, від теорій Дьордя Лукача і Антоніо Ґрамші до «структуралізму» Луї Альтюссера. Проте первинний підхід Карла Маркса до проблеми революції залишався спільною основою для всіх наступних марксистів, незважаючи на відмінності в їх інтерпретаціях. Як альтернатива переважаючим теоріям революції варто, на думку Теди Скокпол варто використовувати три основних принципи аналізу. По-перше, адекватне розуміння соціальних революцій вимагає прийняття неволюнтарістского структурного підходу до аналізу їх причин і течії. По-друге, соціальні революції не можуть бути пояснені без систематичного звернення до міжнародних відносин і всесвітньо-історичному розвитку. Існуючі теорії, однак, сфокусовані в основному або виключно на конфліктах або процесах модернізації всередині окремої держави. По-третє, щоб пояснити причини і наслідки соціальних революцій, важливо розглядати держави як організації, які є потенційно незалежними від соціально-економічних інтересів і структур (хоча й обумовлені останніми). Але переважаючі сьогодні теорії революції або аналітично об'єднують державу і суспільство або зводять діяльність держави до представлення соціально-економічних сил та інтересів.[4]
Узагальнюючи результати дослідження причин, перебігу й наслідків революцій, С. стверджує, що всі вони є прикладами соціально-революційної трансформації. Несприятливий зовнішній вплив, тиск на уряди цих країн (Франція, Росія, Китай) з боку інших держав (військова, економічна, політична експансія) та внутрішні обставини спричинили послаблення системи державного контролю, наростання суперечностей серед політичної еліти тощо. Така наукова позиція Теди Скокпол й до сьогодні дискутується, адже, наприклад, більшість дослідників французьку революцію відносить до буржуазної, а російську і китайську — до соціалістичних радикальних перетворень.
Теда Скокпол стверджує, що державні інститути продемонстрували здатність до тривалого і стабільного існування в багатьох західних країнах, де публічна політика розроблялася насамперед державними чиновниками. Автономія державних інститутів, на погляд Теди Скокпол, залежить від трьох обставин: 1) міжнародних позицій держави; 2) відтворення внутрішнього порядку; 3) організаційних умов, що дозволяють офіційним особам розробляти і проводити публічну політику. Політолог не заперечує роль економічних, соціальних і культурних чинників в ухваленні рішень, разом з тим, центральним чинником, на її думку є відносно автономний інституціональний контекст державної політики.
Теда Скокпол наголошує на автономності державної влади, яка не завжди і не повністю залежить від інтересів більшості населення (навіть представників олігархічних кланів), а також приділяє значну увагу міжнародному контексту, значення якого для перебігу суспільно-політичних процесів всередині будь-якої країни не варто применшувати.
Наукові праці |
- Skocpol T. States and Social Revolutions: A Comparative Analysis of France, Russia and China. Cambridge; N.Y. : Cambridge University Press, 1979.
- Skocpol T. Lessons from History: Building a Movement for America's Children. Washington DC and Santa Monica, CA: The Children's Partnership; 1997.
- Skocpol T. Diminished Democracy: From Membership to Management in American Civic Life, University of Oklahoma Press, 2003.
- Skocpol T. American Democracy in an Age of Rising Inequality. Washington D.C., 2004.
К теории революции четвёртого поколения // «Логос», 2006, № 5 (пер. с английского Н. Эдельмана).- Интервью с Тедой Скочпол: «Я всегда была частью двух профессиональных областей — социологии и политологической науки»
Примітки |
↑ http://www.apsanet.org/ABOUT/Leadership-Governance/APSA-Presidents-1903-to-Present
↑ Національна бібліотека Німеччини, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #13228801X // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
d:Track:Q27302d:Track:Q304037d:Track:Q256507d:Track:Q170109d:Track:Q36578
↑ NNDB — 2002.d:Track:Q1373513
↑ Скочпол Т. Государства и социальные революции//Масловский М. В. Социология политики: классические и современные теории. Учебное пособие. М.: Новый учебник, 2004. С.103-108.
Джерела |
Шайгородський Ю. Теда Скокпол / Ю. Шайгородський // Історія політичної думки: навч. енцикл. словник-довідник для студентів вищих навч. закладів. — Львів: Новий Світ-2000, 2014. — С. 592—593. (укр.)- Грязнова О. С. Теда Скокпол: феномен революции в структуралистской перспективе / О. С. Грязнова // Человек. Сообщество. Управление. 2007. — № 4. — С. 21-38.
- Каганова З. Скокпол Т. Историческое воображение в социологии / З. Каганова // Социал. и гуманитар. науки. Отечеств. и зарубеж. лит. Сер. 11, Социология: реф. журн. — 2001. — № 1. — С. 22-28.
|
L XMr0,NiUGMh0OI54V8,IdyjRwt7aJ,T Q0FpJ1Zfe,63lLPLfRalA2,wYjVuoGbvuFcYVW0v6r74U146HaBpR,7VITQ b wCkR,6
