Бардіна Софія Іларіонівна Література | Навігаційне менюр
РеволюціонериПолітики-самогубціФеміністки
185326 квітня1883МосквіЦюрихуЖеневінародницької«процесу 50-ти»інтелігенціюкаторгиСибір
Софі́я Іларіо́нівна Бардіна
| Частина серії | ||||||||
| Фемінізм | ||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| ||||||||
Історія
| ||||||||
Течії[en]
| ||||||||
Проблеми та рішення
| ||||||||
Теорія фемінізму
| ||||||||
Праці і персоналії
| ||||||||
За країнами
| ||||||||
 Портал «Фемінізм» | ||||||||
Софі́я Іларіо́нівна Бардіна́ (1853— †26 квітня 1883) — російська революціонерка-народниця. Вчилася в Москві, потім в Цюриху і Женеві.
В 1874 повернулася в Росію. Працюючи на фабриках, вела пропаганду серед робітників. Брала активну участь у створенні московської народницької групи.
В 1875 заарештована і 1877 судилась по «процесу 50-ти». Її промова на суді, сповнена віри в неминучість революції в Росії, мала великий вплив на революційну інтелігенцію. Бардіна була засуджена на 9 років каторги, яку замінено довічним засланням у Сибір.
У 1880 році Бардіна звідти втекла і згодом виїхала за кордон, де тяжка хвороба привела її до самогубства.
Стаття «Бардіна Софія Іларіонівна» є частиною Вікіпроекту «Фемінізм». Ви можете долучитись чи допомогти. |
Література |
Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
