Mryntu

Фармакол́огія ((гр.)pharmakon - ліки, отрута; logos — поняття, вчення) — наука про ліки та дію їх на живий організм. Це одна з найдавніших наук, яка виникла разом з медициною, але саме слово фармакологія згадується в медичній літературі щойно з кінця 17 століття. Фармакологія розподіляється на загальну, яка вивчає механізми діяння ліків на живий організм, і приватну, що вивчає вплив окремих лікувальних препаратів на людину чи тварину.

Зміст

1 Історія
- 1.1 Історія в Україні
- 1.2 ХХ сторіччя
- 1.3 Сучасний стан

2 Лікарські препарати
- 2.1 Ліки, що мають застосування в анестезіології
  - 2.1.1 Загальні анестетики
    - 2.1.1.1 Інгаляційні
      - 2.1.1.1.1 Мінімальна альвеолярна концентрація
      - 2.1.1.1.2 Галотан ( Фторотан )
    - 2.1.1.2 Внутрішньовенні

3 Література

4 Див. також

5 Джерела

6 Посилання

Історія |

Історія в Україні |

Здавна в Україні ліки виготовляли народні знахарі, головним чином з трав, а іноді з тканин тварин, передаючи рецепти на їх виготовлення з роду в рід. З поширенням християнства виготовлення ліків поступово перейшло до монастирів, зокрема ченці Києво-Печерської Лаври лікували хворих та забезпечували їх ліками власного виробництва. Ліки виготовлювали також кустарі; їх завозили з чужоземних країн, де їх продавали в так званих «зелених» крамницях, разом з горілкою та різними спеціями. Відомо, що в 16 і 17 ст. вже існували рукописні книги про ліки, що їх називали «травниками», «зелейниками» або «вертоградами». Перші аптеки на Лівобережній Україні були утворені на початку 18 століття, коли Петро І наказав відкрити по великих містах «казенні» та дозволив засновувати приватні аптеки, якими здебільша керували чужоземні аптекарі; працювали та вчилися у них також особи з місц. населення. Курс фармацевтичного навчання тривав 5 — 6 років, після чого аптекарські учні складали іспити на звання «ґезель» та відряджалися до польових аптек на 2 — 3 роки. По відбутті служби вони мали право складати іспити на звання провізора і самостійно працювали фармацевтами. За Катерини II у 1787 був виданий перший аптекарський указ, який регламентував всю аптекарську справу в Російській імперії, у тому числі й в Україні. Приблизно тоді ж вийшов у світ перший підручник з фармакології «Врачебное веществословие или описание целительных растений» (4 томи, 1783 — 89), що його написав лікар Н. Максимович-Амбодик. У 19 ст. при університетах були відкриті фармацевтичні відділи, а на медичних та ветеринарних факультетах почалося викладання курсів фармакології. Відповідно до встановленого 1845 порядку, аптеки набирали учнів з осіб, які мали освіту не менше 6 класів класичної гімназії. Після трирічного навчання та іспитів вони отримували звання аптекарських помічників. Далі, після трирічної практики в аптеці та продовження дворічного провізорського курсу при університеті і державних іспитів, вони здобували дипломи провізорів. Згодом вони могли там також складати іспити і захищати дисертації на звання маґістра фармації. Завідувати аптеками дозволялося тільки провізорам або магістрам. Лише в земських аптеках винятково могли працювати фельдшери під наглядом лікарів.

На українських землях, які в 15 — 18 ст. входили до складу Речі Посполитої, аптекарі мусили відбути відповідний вишкіл і мати апробату Краківської Академії; у Львові вони створили професійну корпорацію.

На Західній Україні з кінця 18 ст. діяли австрійські закони, в 1920 — 30-х роки польські. Аптекарські студії за Австрії тривали 2 роки, за Польщі — 4 роки, на фармацевтичних відділах Львівського університету, по закінченні яких студент одержував титул магістра. У 1868 — 93 роках у Галичині діяло Галицьке товариство аптекарів (видавало 1871 — 1939 журнал «Czasopismo Towarzystwa Aptekarsikiego»).

ХХ сторіччя |

По революції 1917 р. підготову фармацевтів при аптеках скасовано. 1920 у Харкові засновано А. Розенфельдом Інститут Експериментальної Фармації. Фармацевтична та фармакологічна освіта мінялася багато разів; 1921 були засновані фармацевтичні навчальні інститути з 4річним курсом навчання (у Харкові й Одесі) та фармацевтичні технікуми з 3-річним навчанням (у Києві, Вінниці та Харкові); 1923 засновано хім.фармацевтичні фак. при Харківському та Одеському університетах; 1930 укр. фармацевтичні навчальні заклади перейшли з системи наркомату освіти до наркомату охорони здоров'я, після чого Одеський Інститут був перетворений на мед.аналітичний, а фармацевтичні технікуми на інститути з п'ятирічним терміном навчання. 1940 створено фармацевтичні фак. при Львівському Мед. Інституті та Київському Інституті для удосконалення провізорів. 1937 були введені звання кандидатів та докторів фармацевтичних наук. Після воєнного занепаду і відновлення (з деякими змінами) фармацевтичних інститутів 1954 створено курси удосконалення і спеціалізації фармацевтів та заочну підготову провізорів з осіб, які мають середню фармацевтичну освіту та стаж понад 5 pp. При Одеському Фармацевтичному Інституті утворено фак. заочної освіти.

Кадри фармакологів в Україні формуються в основному з лікарів, ветеринарів, хіміків та фармакологів. Розвитку фармакології сприяли праці О. Черкеса, П. Радіонова, Г. Петровського та ін. У розвитку фармацевтичної освіти в Україні чималу роль відіграли М. Валяшко (1874 — 1955), якого вважають за її засновника, та Я. Фіялков, який упродовж багатьох років завідував катедрою фармацевтичної хімії в Київ. Фармацевтичному Інституті. Укр. фармакологи з 1961 об'єднані в Наук. Фармацевтичне Товариство, яке через Всесоюзне Товариство підтримує зв'язки з Міжнар. організацією фармакологів, заснованою 1966. Див. також Аптеки.

В еміграції 1945 — 51 діяв фармацевтичний фак. при Укр. Техн.-Госп. Інституті в Мюнхені. Укр. аптекарі США і Канади є чл. Укр. Лікарського Товариства Півн. Америки, а його ж. «Лікарський Вісник» містить також дослідження з фармакології.

Сучасний стан |

В Україні функціонують навчальні заклади:

Одеський національний медичний університет

Український національний фармацевтичний університет

Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького

Історія фармацевтичної освіти у Львівському університеті налічує більш як 150 років і офіційно розпочалася у 1853 р., коли 8 листопада 1853 р., згідно з Патентом Імператора Австрії Франца Йозефа І, на філософському факультеті Львівського університету було відкрите фармацевтичне відділення.

Упродовж 1853—1925 рр. фармацевтичне відділення функціонувало при філософському факультеті. У цей час відбулося відкриття перших кафедр, які й нині входять до складу фармацевтичного факультету Львівського національного медичного університету, а саме, фармакогнозії (рік заснув. — 1869), лікарської / медичної / біологічної хімії (рік заснув. — 1897).

30 червня 1924 р. за рішенням Вченої Ради філософського факультету фармацевтичне відділення у Львівському університеті було закрите. Однак, завдяки клопотанням аптекарів-фармацевтів Галичини після п'ятирічної перерви, у 1930 р. фармацевтичне відділення було відновлене як відділ у складі медичного факультету. При медичному факультеті фармацевтичний відділ функціонував до 1939 р., після чого був реорганізований у фармацевтичний факультет Львівського державного медичного інституту.

Науково-дослідні установи:

ДНЦЛЗ

Лікарські препарати |

Ліки, що мають застосування в анестезіології |

Загальні анестетики |

Інгаляційні |

Мінімальна альвеолярна концентрація |

Мінімальна альвеолярна концентрація (МАК) характеризує міру дозозалежного ефекту інгаляційного анестетика. Під МАК50 розуміють концентрацію (при осягнутому рівноважному стані ) інгаляційного анестетика в альвеолярному повітрі, при якій у 50% хворих шкірний розріз не викликає захисної реакції. Вона дозволяє також провести грубу порівняльну оцінку ефективності різних анестетиків ( відносна клінічна ефективність ).

Значення МАК найбільше у грудних дітей у віці від 1 до 6 міс, зі збільшенням віку МАК поступово зменшується. Хронічне зловживання алкоголю підвищує потребу в інгаляційних анестетиках, в той час як при гострій алкогольній інтоксикації МАК зменшується. При пізніх термінах вагітності, також у пацієнтів похилого віку і при одночасному застосуванні наркотичних препаратів - для проведення наркозу потрібно менше інгаляційних анестетиків.

Галотан ( Фторотан ) |

Галотан ( 2-бром-2-хлор-1,1,1-трифторетан ) введено до клінічного застосування в 1956 році. Досить швидко здобув популярність на цілому світі в зв'язку з сильною дією і безпекою при застосуванні ( не горючий ). В сучасній анестезіології застосовується рідко.

Галотан ( CF₃CHClBr ) в кімнатній температурі це прозора безбарвна рідина з солодкуватим, подібним до ефіру запахом, питома вага 1,86 N/m³.

Атомна маса 197,4 Da - Атомна одиниця маси (а.о.м., інша назва дальтон). Температура кипіння 50,2 °C, Мінімальна альвеолярна концентрація (МАК) 0,75 в 100% О₂; 0,29 в 70% N₂O.

Галотан не стабільна хімічна сполука, розкладається під впливом світла, в зв'зку з чим його зберігають в пляшках з темного скла і з тимолом як консервантом.

Внутрішньовенні |

Література |

Артеріальні гіпертензії. Клінічна фармакологія та фармакотерапія / О. О. Сергієнко, М. С. Регеда, Є. В. Плешанов.– Львів : ЛДКФ "Атлас", 2009.– 189 с.– 500 пр.– Бібліогр.: с. 184-185 . – ISBN 966-7275-50-1

Загальна фармакологія : підруч. / І. С. Чекман [та ін.]. – К.; Запоріжжя : [ЗДМУ], 2016. – 209 с. (Електронний ресурс)

Квантова фармакологія : монографія / І. С. Чекман ; Нац. мед. ун-т ім. О. О. Богомольця. - К. : Наукова думка, 2012. - 180 с. : рис. - Бібліогр.: с. 163-180. - ISBN 978-966-00-1164-9

Клиническая фармакология / Петровский Г. А. - Киев: Госмедиздат УССР, 1954. - 377 с.

Клінічна фармакологія: Підручник / О. М. Біловол, О. Ф. Возіанов, І. К. Латогуз, В. Ф. Москаленко, А. Я. Циганенко; За ред. О. М. Біловола, І. К. Латогуза і А. Я. Циганенка: У 2 т. – К.: Здоров’я, 2005. – Т.1.- 608 с.; Т.2 – 684 с.

Клінічна фармакологія : підручник / ред. О. Я. Бабак, О. М. Біловол, І. С. Чекман. - 2-е вид., перероб. та доп. - К. : Медицина, 2010. - 776 с. - ISBN 978-617-505-034-7

Нанофармакологія / І. С. Чекман. – Київ : ПВП «Задруга», 2011. – 424 с.

Основи фармакології з рецептурою : підруч. для студ. вищих мед. навч. закл. I-II рівнів акредитації / М. П. Скакун, К. А. Посохова ; МОЗ України, Терноп. держ. мед. акад. ім. І. Я. Горбачевського. - 2-е вид. перероб. та доп. метод. реком. до практ. занять. - Тернопіль : Укрмедкнига, 2004. - 606 с. : рис., табл., портр. - Предм. покажч.: с. 595-604. - Бібліогр.: с. 605-606 (27 назв). - 1000 пр. - ISBN 966-7364-15-1

Фармакологія : навчальний посібник / І. Ю. Висоцький, Р. А. Храмова, Сум. держ. ун-т.– 3-тє вид, перероб. та доп.– Суми : Сум. держ. ун-т, 2015.– 742 с.– 300 пр.– Бібліогр.: с. 725-726 . – ISBN 978-966-657-578-7

Фармакологія : підручник / І. С. Чекман, Н. О. Горчакова, В. А. Туманов та ін. ; за ред. І. С. - К. : Вища школа, 2001. - 598 с.

Фармакологія : підруч. для студ. вищих мед. навч. закл. III-IV рівнів акредитації / М. П. Скакун, К. А. Посохова. - Тернопіль : Укрмедкнига, 2003. - 739 с. : іл. - Бібліогр.: с. 722-724 (70 назв). - 1000 пр. - ISBN 966-673-035-9

Фармакологія : Підручник для студ. вищих фармацевт. закл. освіти I-II рівнів акредитації / В. В. Аксакова, І. А. Зупанець, Н. П. Безугла; В.о. Нац. фармацевт. ун-т.– Харків : Вид-во НФаУ : Золоті сторінки, 2003.– 504 с.– 1500 пр.– Бібліогр.: с. 495-496 . – ISBN 966-615-202-9

Фармакологія : підручник для студ. мед. ф-тів вищих навч. закл. / І. С. Чекман, Н. О. Горчакова, Л. І. Казак, І. Ф. Бєленічев, В. М. Бобирьов; За ред. І. С. Чекман.– Вид. 3-тє, випр. та доопрац.– Вінниця : Нова книга, 2016.– 783 с. : табл. – ISBN 978-966-382-565-6

Фармацевтична фармакологія / Климишина С. О., Циснецька А. В., Рачкевич Л. В.— Львів, 2008.— 363 с.

Фізико-хімічна фармакологія / М. Я. Головенко.– Одеса : Астропринт, 2004.– 720 с.

Rombieriński R. Historja farmacji. B. 1963.

Див. також |

Фармакокінетіка

Фармакодинаміка

Токсикологія

Фармація

Фармацевтика

Джерела |

Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж ; Нью-Йорк : Молоде життя ; Львів ; Київ : Глобус, 1955—2003.

Reinhard Larsen wydanie II polskie pod redakcją Andrzeja Kΰblera Anestezjologia 2001r

Посилання |

ФАРМАКОЛОГІЯ //Фармацевтична енциклопедія

В. О. Павлович. Клінічна фармакологія: головні етапи в світі та в Україні

搜尋此網誌