Любомирські Зміст Історія | Представники роду | Примітки | Джерела | Посилання | Навігаційне менюдопоможітьПольські магнати Любомирські — володарі Сміли та Смілянських земельЛюбомирські (Lubomirscy)Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckichKorona polska przy złotej wolności Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona…Довідник з історії УкраїниЛюбомирські
ЛюбомирськіПольські прізвищаШляхетські родиПольські шляхетські родини
Шранявапол.польськийшляхетськиймагнатськийрідЛюбомирськіРечі ПосполитоїXVXVI століттяФелікс ЛюбомирськийСебастьян ЛюбомирськийсенаторомКонецпольськими1592князядідицтвіКмітівXVII століттяЄжи-Себастьян Любомирський1665жешувськоїЄронім Августин Любомирський16481706БрацлавщиноюПоділлямвеликого гетьмана коронного1671Правобережної УкраїниПетра ДорошенкаВінницюКальникМогилівБрацлавомсултанаМагомета IVПівнічної війни 1700-21 роківАвгуста ІІ ФридерикаКонецпольськихВалевськихСмілянщинуСмілянщинигайдамацькіСтаніслав Любомирський170417931764брацлавським воєводоюМарцін ЛюбомирськийБарське староствогромадських діячівмузикантівкомпозиториКазімєжВладислав ЛюбомирськіархеологГенрикісторикЯн ТадеушпоетфілантропЕдвард ЛюбомирськийПоділляБрацлавщиниXVIII століття
 | Цю статтю потрібно вичитати, аби виправити в ній правописні, лексичні, граматичні, стилістичні та інші мовні помилки. |
Родинний герб Любомирських
Любомирські гербу Шранява (пол. Lubomirscy, Lubomirski) — польський шляхетський магнатський рід.
Зміст
1 Історія
2 Представники роду
3 Примітки
4 Джерела
5 Посилання
Історія |
Єронім-Август Любомирський
Замок в Яновці
Любомирські стали відомими у політичних колах Речі Посполитої наприкінці XV, на початку XVI століття, коли Фелікс Любомирський заснував так зване княже відгалуження роду. Його онук Себастьян Любомирський першим серед Любомирських став сенатором, потім породичався з Конецпольськими, у 1592 році отримав титул князя «Священної Римської імперії» на Вісьнічі — давньому дідицтві Кмітів.
В середині XVII століття Любомирські починають претендувати на серйозний вплив у Речі Посполитій. Єжи-Себастьян Любомирський організував в 1665 році відомий дворянський збройний виступ (рокош) проти короля. Сини Єжи-Себастьяна започаткували чотири лінії дому Любомирських — ланьцутську, яновецьку, жешувську та пшеворську.
Представник жешувської лінії — Єронім Августин Любомирський (близько 1648 — 1706), діяльність якого була безпосередньо пов'язана з Брацлавщиною і Поділлям, невдовзі отримав титул великого гетьмана коронного. В 1671 році він провів на цих теренах військову кампанію проти армії гетьмана Правобережної України Петра Дорошенка, взяв приступом Вінницю, Кальник і Могилів. Тоді ж його вибрали військовим представником на сейм на лицарському колі під Брацлавом. Рік по тому Є. А. Любомирський виступив проти турецьких військ султана Магомета IV, що вторглись на землі Поділля. Під час Північної війни 1700-21 років проводив ворожу політику щодо короля Августа ІІ Фридерика, пізніше перейшов на сторону шведів.
Любомирські, надумавши прибрати до рук величезні володіння, що залишились після Конецпольських і перейшли до його родичів — Александра і Франциска Валевських, вони не зупинилися перед справжнісінькою аферою.[1] Суть її полягала в тому, що Любомирські знайшли однофамільця Валевських — незаможного міщанина Александра Валевського, який і придбав для Любомирських такі бажані ними землі. Як і повсюди на території Правобережної України, поляки Любомирські з приходом на Смілянщину стали чинити релігійний, культурний та соціально-економічний тиск на православне населення цих земель. Будучи передусім представниками свого часу, Любомирські стали насильно навертати людей в католицизм, забороняли ходити до православних храмів, обкладали значними податками. У відповідь на такі дії, починаючи з 1720-х років, населення Смілянщини формує гайдамацькі загони та активізує антипольську діяльність.
Представники ланьцутської гілки роду Любомирських, особливо Антоній і Станіслав, активно скуповували землі у Придністров'ї. Станіслав Любомирський (1704—1793) жив в епоху занепаду Речі Посполитої, і методи його діяльності цілком відповідали тому періоду. В 1764 році Станіслав Любомирський став брацлавським воєводою.
Великі володіння на Поділлі мав Марцін Любомирський з яновецької гілки роду. Йому належало Барське староство — одне з тих прикордонних староств, котрі завжди були привабливі для степових кочівників. І хоча Марцін Любомирський жив у XVIII столітті, воювати на степовому порубіжжі йому не довелось, він залишив слід в історії як справжній авантюрник.
На відміну від багатьох магнатських фамілій, рід Любомирських не згас. Навпаки, в пізніші часи, у XIX столітті, з нього вийшло чимало вчених, громадських діячів та музикантів. Серед них — композитори Казімєж і Владислав Любомирські, археолог Генрик, історик Ян Тадеуш, поет і філантроп Едвард Любомирський.
Увійшов в історію Поділля і Брацлавщини XVIII століття як володарі «Узбережжя Дністра».
Представники роду |
Фелікс Любомирський (поч. XVI століття)
Себастьян Любомирський (бл. 1546—1613) — сенатор, пізніше отримав титул князя «Священної Римської імперії».
Станіслав Любомирський (1583—1649) — воєвода краківський, чоловік Софії Острозької з 1613 р.
Костянтин Любомирський — син Станіслава та Софії.
Станіслав Єжи Себастьян Любомирський (1616—1667) — сенатор. Син Софії, внук Олександра Острозьких.
Юзеф Карел Любомирський (1638—1702) — внук Софії Острозької, син Станіслава Любомирського.
Ієронім Августин Любомирський (бл. 1647—1706) — каштелян краківський, гетьман.
Єжи Домінік Любомирський — краківський воєвода, фундатор костелу св. Антонія та колегіуму піярів у Межирічі Корецькому; перша дружина — Урсула Бокум, з якою розлучились та не мали дорослих дітей; вона стала дружиною князя Людовіка Віртемберзького. Друга дружина — Маґдалена Тарло. Діти:
Антоній Бенедикт (†1761)
Єжи Марцін Любомирський (1738—1811) — генерал військ коронних, власник значний маєтків на Поділлі
- Францішек Фердинанд (†I.1774).
Станіслав Любомирський (1704—1793) — воєвода брацлавський, київський.
Єжи Александр Любомирський (пол. Jerzy Lubomirski) — обозний коронний, в 1723 році став володарем м. Рівне
Антоній Любомирський (1718—1782) — воєвода і каштелян краківський.
Каспар Любомирський (бл. 1724—1780) — генерал-лейтенант військ російських, посол.
Франтішек Ксаверій Любомирський (1747—1819) — староста сецеховський, генерал російської армії.
Владислав Любомирський (1866—1934) — композитор.
Ельжбета Гелена Сенявська — дружина Адама Миколая Сенявського, політична діячка
Примітки |
↑ Польські магнати Любомирські — володарі Сміли та Смілянських земель
Джерела |
Войтович Л. В. Любомирські (Lubomirscy) // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К.: Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 384—385. — ISBN 978-966-00-1028-1.
Boniecki A. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. — Warszawa : Warszawskie Towarzystwo Akcyjne Artystyczno-Wydawnicze, 1912. — Cz. 1. — T. 15. — S. 56—78. (пол.)
Niesiecki К. Korona polska przy złotej wolności Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona… — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1740. — T. 3. — 937 s. — S. 166—179. (пол.)
Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1973. — T. ХVIII/1, zeszyt 76. — S. 1—69. (пол.)
Посилання |
- Довідник з історії України
- Любомирські
