Альборанське море Зміст Назва | Морфологія | Межі | Клімат | Біологія | Примітки | Джерела | Посилання | Навігаційне меню36° пн. ш. 3° зх. д. / 36° пн. ш. 3° зх. д. / 36; -3Альборанське море 35°54′ пн. ш. 5°18′ зх. д. / 35.900° пн. ш. 5.300° зх. д. / 35.900; -5.30035°36′ пн. ш. 1°12′ зх. д. / 35.600° пн. ш. 1.200° зх. д. / 35.600; -1.200Limits of Oceans and Seas, 3rd editionоригіналуMarine Ecoregions of the World: A Bioregionalization of Coastal and Shelf Areas.Середземне морер
Моря Середземномор'яМоря ЄвропиМоря АфрикиМоря Атлантичного океану
ісп.мореСередземного моряГібралтарською протокоюПлощакм²Температуравзимку°CвліткуСолоністьПрипливимлат.ісп.Альборанрівня моряАльборанМіжнародна гідрографічна організаціятропічні повітряні масипомірніатмосферних опадівекорегіонзоогеографічному
36° пн. ш. 3° зх. д. / 36° пн. ш. 3° зх. д. / 36; -3 | |
Довжина | 400 км |
---|---|
Площа | 53 000 км² |
Найбільша глибина | 2 407 м |
Середня глибина | 1 000—1 500 м |
Ширина | 200 км |
Альборанське море у Вікісховищі |
Альбора́нське море (ісп. Mar de Alborán) — напівзамкнене море в південно-західній частині Середземного моря. Знаходиться безпосередньо перед Гібралтарською протокою, має в довжину близько 400 км, в ширину 200 км, характерна глибинами від 1 000—1 500 м, максимум до 2 407 м в найсхіднішій частині. Площа 53 тисячі км². Температура води на поверхні взимку близько 15°C, влітку близько 24 °C. Солоність до 36,75 ‰. Припливи подобові, до 0,8 м. Також — Альборанове море, море Альборан, Ібері́йське мо́ре (лат. Mare Ibericum).
Зміст
1 Назва
2 Морфологія
3 Межі
4 Клімат
5 Біологія
6 Примітки
7 Джерела
8 Посилання
Назва |
Море названо за назвою острова (5 км²) Альборан, що знаходиться в цьому морі; його назва від ісп. albor — 'білизна', 'світанок', 'початок', можливо в його в першому значенні, як колір. Але якщо припустити, що первинним була назва моря, то воно може бути поясненням як значення початку Середземного моря.
Морфологія |
Морфологія дна складна, виділяється декілька внутрішніх впадин і підводних хребтів. Найбільший хребет Альборан простягається з північного сходу на південний захід і виходить вище рівня моря у вигляді невеличкого вулканічного острова Альборан, розташованого в центрі басейну. Хребет розмежовує басейн на три суббасейни: західний, південний та східний Альборан.
Межі |
Міжнародна гідрографічна організація так визначає межі моря Альборан:[1]:
На заході: східна межа Гібралтарської протоки [лінія від мису Європа (Гібралтар) до півострова Альміна (Сеута).(35°54′ пн. ш. 5°18′ зх. д. / 35.900° пн. ш. 5.300° зх. д. / 35.900; -5.300)]
На cході: лінія що з'єднує мис Гата Андалусія, Європа з мисом мис Фегало, Алжир, Африка (35°36′ пн. ш. 1°12′ зх. д. / 35.600° пн. ш. 1.200° зх. д. / 35.600; -1.200).
Клімат |
Акваторія моря лежить в середземноморській області північного субтропічного кліматичного поясу[2]. Влітку переважають тропічні повітряні маси, взимку — помірні. Значні сезонні амплітуди температури повітря і розподілу атмосферних опадів. Влітку жарко, ясна і тиха погода; взимку відносно тепло, похмура вітряна погода і дощить[3].
Біологія |
Акваторія моря утворює окремий морський екорегіон моря Альборан бореальної північноатлантичної зоогеографічної провінції[4]. У зоогеографічному відношенні донна фауна континентального шельфу й острівних мілин до глибини 200 м відноситься до середземноморської провінції, перехідної зони між бореальною та субтропічною зонами[5].
Примітки |
↑ Limits of Oceans and Seas, 3rd edition. International Hydrographic Organization. 1953. Архів оригіналу за 15 жовтень 2010. Процитовано 6 February 2010.
↑ Атлас. 7 клас. Географія материків і океанів. / Укладач Скуратович О. Я. — К. : ДНВП «Картографія», 2008.
↑ (рос.) Физико-географический атлас мира. — М. : Академия наук СССР и главное управление геодезии и картографии ГГК СССР, 1964. — 298 с.
↑ (англ.) Mark D. Spalding et al. Marine Ecoregions of the World: A Bioregionalization of Coastal and Shelf Areas. BioScience Vol. 57 No. 7. July/August 2007. pp. 573—583. doi: 10.1641/B570707
↑ (рос.) Жизнь животных. Том 1. Беспозвоночные. / Под ред. члена-корреспондента АН СССР профессора Л. А. Зенкевича. — М. : Просвещение, 1968. — с. 576.
Джерела |
Середземне море // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
Посилання |
|