Mryntu

Українсько-норвезькі відносини
Норвегія	Україна

Україно-норвезькі відносини — сукупність міжнародних двосторонніх відносин між  між Україною та Королівством Норвегія, а також співпраці обох країн у міжнародних організаціях та інших міжнародних інституціях.

Історія відносин |

Нормани брали участь у формуванні першої Київської держави (в скандинавських сагах — Гардарики). У VIII-XIX століттях скандинавське населення - шведи, норвежці та данці називались норманами. В знаменитій хроніці Нестора "Повість временних літ" під 862 роком міститься поетична легенда про старійшин слов'янських племен, які запрошували варягів прийти на Русь і стати її правителями.

І не було в них правди, і встав рід на рід, і були усобиці в них, і воювати вони між собою почали. І сказали вони: «Пошукаємо самі собі князя, який би володів нами і рядив за угодою, по праву».

Пішли вони за море до варягів, до русі. Бо так звали тих варягів — русь, як ото одні звуться свеями, а другі — норманами, англами, інші — готами, — отак і ці. Сказали русі чудь, словени, кривичі і весь: «Земля наша велика і щедра 7, а порядку в ній нема. Ідіть-но княжити і володіти нами».

Легенда розповідає про трьох братів — Рюрика, Синеуса і Трувора які взяли свої роди і почали правити в слов'янських містах Ладога, Білоозеро і Ізборськ. Від цих варягів, за словами літописця, дістала назву Руська земля. Пізніше, через два роки, молодші брати померли, і вся влада над північними східнослов'янськими племенами словен і кривичів була зосереджена в руках Рюрика. Історики давно прийшли до висновку про міфічний характер братів Рюрика. Тим не менше, немає ніяких сумнівів у тому, що Рюрик справді існував, і, як каже літопис, він прийшов на Русь зі своїми родичами і дружиною. Таким чином, відповідно до «Повісті временних літ», Рюрик став засновником князівської династії на Русі.

Відомо, що дружини варягів, руські князі використовували для участі у військових походах. Така військова допомога була необхідна в основному для зовнішніх військових походів Київської Русі (наприклад, походи Олега, Ігоря та Володимира на Візантію; війна Ярослава Мудрого з печенігами), але варяги також використовувались для з'ясування стосунків між князями в міжусобній боротьбі. Крім того, тексти договорів 907, 911 і 944 років між Руссю і Візантією свідчать, що серед послів були люди зі скандинавськими іменами. Скандинави на Русі були не тільки найманими воїнами, але і дипломатами.

У джерелах до історії Київської Русі є багато свідчень про участь данців і шведів у Русько-скандинавських середньовічних зв'язках. Є також факти відносин між Київською Руссю і Норвегією, хоч вони і менш численні. Прикладом цього є археологічні знахідки срібних монет, у Несі, що карбувалися в Київській Русі за часів Володимира і Ярослава.

Одним з найвідоміших фактів того часу — одруження дочки Ярослава Мудрого Єлизавети з норвезьким принцом, а згодом й майбутнім королем Норвегії]] (1045-1066) Гаральдом ІІІ Суворим^[1].

Визнання Норвегією незалежності України та встановлення дипломатичних відносин |

Норвегія визнала незалежність України 24 грудня 1991 р. Дипломатичні відносини між Україною і Королівством Норвегія встановлені 5 лютого 1992 р. Посольство Королівства Норвегія в Україні було відкрито у Києві у 1992 р. У жовтні 2001 р. в Осло створено Дипломатичне представництво України у Королівстві Норвегія, яке у вересні 2004 р. було перетворено на Посольство України у цій державі^[1].

Політичний діалог |

Політичний діалог з Норвегією розвивається на усіх рівнях. З часу встановлення дипломатичних відносин між нашими державами відбулися такі взаємні візити і зустрічі на високому політичному рівні: візит в Україну Міністра закордонних справ Норвегії Т. Столтенберга (лютий 1992 р.), візит до Норвегії Міністра закордонних справ України Г. Удовенка (березень 1996 р.), візит в Україну Міністра закордонних справ Норвегії Т. Ягланда (листопад 2000 р.), візит до Норвегії Міністра закордонних справ України К. Грищенка (червень 2004 р.), візит Віце-прем'єр-міністра України з питань європейської інтеграції О. Рибачука до Норвегії (31 травня — 2 червня 2005 р.), офіційний візит в Україну Міністра закордонних справ Норвегії Й. Г. Стьоре (30 — 31 травня 2006 р.), та ряд двосторонніх контактів на високому рівні в рамках міжнародних форумів 2009–2010 років.

На парламентському рівні відбулися перші візити в Україну делегації Стортингу на чолі з його Президентом, пані К. К. Грьондаль (травень 1999 р.) та Президентом Т. Ягландом у 2009 р. до Норвегії — делегації Верховної Ради України на чолі з її Головою В. Литвином (лютий 2003 р.), групи депутатів ВРУ протягом 2009–2010 років.

Політичний діалог підтримується також у формі регулярних консультацій між МЗС обох держав та взаємодії між нашими державами у міжнародних організаціях — ООН, ЮНЕСКО, Раді Європи, ОБСЄ, СОТ та інших.

З багатьох питань українсько-норвезьких двосторонніх відносин, а також міжнародного порядку денного українська і норвезька сторони виявляють свою взаємну зацікавленість та близькість у підходах і оцінках, зокрема у питаннях дальшого розвитку демократичних та ринкових реформ в Україні, якнайповнішого використання потенціалу обох країн у взаємовигідному торговельно-економічному співробітництві, боротьби з міжнародним тероризмом та піратством, зміцнення ролі ООН, у забезпеченні міжнародної безпеки, партнерства і співробітництва з ЄС тощо.

Норвегія прихильно ставиться і неодноразово підтверджувала свою послідовну підтримку курсу України на європейську інтеграцію.

Торговельно-економічна співпраця |

Активно розвивається торговельно-економічна співпраця. Аналіз статистичних даних засвідчує стабільну тенденцію до зростання обсягів двосторонньої торгівлі між Україною та Норвегією у середньому на 30% за останні роки, крім 2009 року (з огляду на світову фінансову кризу).
Основними товарними позиціями експорту з України є плавучі морські та річкові засоби (45,9 %), чорні метали і вироби з них (32,4 %), продукти неорганічної хімії (17,5 %), транспортне обладнання, деревина і вироби з деревини. Основні статті імпорту з Норвегії в Україну: риба та морепродукти (близько 80 % структури норвезького експорту), нікель і вироби з нікелю, електричні машини й устаткування, електротехнічне обладнання та прилади, фармацевтична продукція^[2].

Норвегія посідає 33 місце серед 125 країн-інвесторів за обсягами прямих інвестицій в Україну. У 2010 р. в Україні діяло 33 підприємства з норвезьким капіталом. Понад дві третини норвезьких інвестицій здійснюються у галузь зв’язку (71,2 млн. дол. США). Окрім того, об’єктами інвестицій є нерухомість, видавнича справа, сільське господарство тощо ^[2].

З 2008 р. в Осло діє Норвезько-українська торгово-промислова палата, до якої належать 33 суб’єкти підприємницької діяльності. Палата сприяє розширенню співпраці між Україною та Норвегією у сферах торгівлі й промислових технологій, надає інформаційні послуги щодо оцінки економічної ситуації в Норвегії та Україні, займається організацією різноманітних заходів і конференцій з метою поширення інформації про торговельні та інвестиційні можливості в Україні. Стати членами торгово-промислової палати можуть як приватні компанії, так і компанії державного сектору, які зацікавлені у співпраці між промисловцями Норвегії та України^[2].

Гуманітарна співпраця |

Слабше розвивається співпраця у культурній та гуманітарній сферах. Тут досі відсутня необхідна договірно-правова основа. Це пов’язано з тим, що, хоча уряд Норвегії й заохочує у принциповому плані співпрацю країни у гуманітарній сфері з іншими державами, питання практичної реалізації такого співробітництва передаються на розсуд його безпосередніх учасників – закладів культури, освіти, відповідних громадських організацій тощо. У переважній більшості випадків такі заклади є досить невеликими і нерідко стикаються з проблемами фінансового забезпечення своєї діяльності. Це, безумовно, негативно впливає на розвиток їхньої двосторонньої співпраці у відповідних сферах з іноземними організаціями, у т.ч. й з українськими^[2].

Норвегія також допомагає вирішувати проблему пов'язану із соціальною адаптацією військовослужбовців звільнених у запас зі Збройних Сил України. Свідченням цього є проект "Україна-Норвегія" - "Професійна перепідготовка звільнених у запас кадрових
військовослужбовців Збройних Сил України та інших силових структур, членів їх сімей та сприяння їх працевлаштуванню", що реалізується з 2003 року Міжнародним фондом соціальної адаптації в Україні за сприяння Королівства Норвегія. За десять років свого існування проект став одним з
наймасштабніших міжнародних проектів на території України.
Послугами проекту скористалися близько 5000 військовослужбовців та членів їх сімей.

Учасниками проекту стали провідні університети України та громадські організації ветеранів Збройних Сил України. У період 2003 - 2007 років проект фінансувався Міністерством оборони Норвегії,а з 2008 року - Міністерством закордонних справ Норвегії. Незмінним партнером проекту залишається Університет Нурланда (м.Будо, Норвегія).Довгострокова мета проекту: зменшення впливу негативних соціальних
наслідків економічних реформ та реформ оборонного сектору
України для звільнениху запас кадрових військовослужбовців та членів їх сімей та
сприяння розвитку співпраці між двома країнами.

Див. також |

• Зовнішня політика України

Примітки |

Література |

• Кривонос Р.А. Особливості співробітництва України з країнами Північної Європи // Україна в Європі: контекст міжнародних відносин: колективна монографія / За ред. А.І. Кудряченка. – К.: Фенікс, 2011. – С. 441 – 463.


• Посольство України в Норвегії

Це незавершена стаття про міжнародні відносини. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.

п о р Міжнародні відносини України Двосторонні відносини Австралія Австрія Азербайджан Албанія Алжир Ангола Андорра Антигуа і Барбуда Аргентина Афганістан Бангладеш Бахрейн Бельгія Бенін Білорусь Болгарія Болівія Боснія i Герцеговина Ботсвана Бразилія Бруней Ватикан Велика Британія Венесуела В'єтнам Вірменія Габон Гайана Гана Гватемала Гвінея Греція Грузія Данія Домініка Еквадор Естонія Ефіопія Єгипет Ємен Замбія Зімбабве Ізраїль Індія Індонезія Ірак Іран Ірландія Ісландія Іспанія Італія Йорданія Казахстан Камбоджа Канада Катар Кенія Киргизстан Китай Кіпр Південна Корея Коста-Рика Куба Кувейт Лаос Латвія Литва Ліван Ліхтенштейн Лівія Люксембург Мавританія Мадагаскар Македонія Малайзія Малі Мальта Марокко Маршалові острови Мексика Молдова Мозамбік Монголія М'янма Намібія Нігерія Нідерланди Німеччина Нова Зеландія Норвегія ОАЕ Оман Пакистан Панама Парагвай Перу ПАР Польща Португалія Росія Румунія Сан-Марино Саудівська Аравія Сенегал Сербія Сьєрра-Леоне Сирія Сінгапур Словаччина Словенія США Судан Таджикистан Тайвань Таїланд Тимор-Леште Туніс Туреччина Туркменістан Тринідад і Тобаго Уганда Угорщина Узбекистан Уругвай Філіппіни Фінляндія Франція Хорватія ЦАР Чад Чилі Чехія Чорногорія Швейцарія Швеція Японія Багатосторонні відносини Членство України в міжнародних організаціях Україна в ООН Європейський Союз Міжнародна фінансова корпорація НАТО Світовий банк Світова організація торгівлі ЮНЕСКО