Mryntu

El Clásico
	;
Місто або регіон	; Іспанія;
Суперники	; «Реал» Мадрид»; «Барселона»;
Перша зустріч	; 13 травня 1902 ; Барселона 3:1 Реал;
Кількість ігор	; 275
Гравець з найбільшою кількістю ігор	; Manolo Sanchís (43)
Найкращий бомбардир	; Ліонель Мессі (26)
Остання гра	; 2 березня 2019 ; Реал Мадрид 0:1 Барселона;
Загальна статистика	; Реал: 99 ; Нічиї: 61 ; Барселона: 115
Найбільша перемога	; «Реал» 11–1 «Барселона» (19 червня 1943)

Ель Кла́сіко (ісп. El Clásico, кат. El Clàssic), або Де́рбі Іспа́нії (ісп. El derbi Español, кат. El derbi espanyol) або Суперкла́сіко (ісп. El Superclasico, кат. El Superclàssic) — футбольний матч між мадридським «Реалом» і каталонською «Барселоною». Конкуренція також відбувається і між Мадридом і Барселоною — двома найбільшими містами в Іспанії. Ель Класіко вважається одним з найяскравіших і принципових протистоянь світу. Кожного разу цей матч стає великою подією для всього футбольного світу, який дивляться мільйони людей ^[1].

Зміст

1 Зародження конкуренції

2 Сучасність

3 Статистика
- 3.1 Результати матчів
- 3.2 Трофеї клубів
- 3.3 Найкращі бомбардири в історії Ель Класіко

4 Примітки

5 Посилання

Зародження конкуренції |

Альфредо Ді Стефано гравець, що посилив конкуренцію між клубами в 1950-ті роки.

З самого початку зародження футболу в Іспанії два клуби були представниками столиці Іспанії («Реал Мадрид») і столиці провінції Каталонія («Барселона»). Такий феномен протистояння зі спортивної точки зору йде глибоко в соціологію країни і політики.

Мадрид — місце уряду та королівського сімейства. Особливо протягом ери Francoist, це починало становити консервативні доцентрові сили. 1902 року братами Падросом і Хуліаном Паласіосами був утворений футбольний клуб «Мадрид» (Madrid Football Club). 29 червня 1920 року король Іспанії надав клубу титул Королівський, що по-іспанськи звучить як «Real» — звідси нинішня назва клубу («Real Madrid»).

У столиці Каталонії професійний футбольний клуб з'явився на 3 роки раніше. Засновник клубу — Жоан Гампер — назвав команду в честь міста — «Барселона» («FC Barcelona»).

У результаті диктатур Прімо де Рівери (Primo de Rivera) і Франсиско Франко (Francisco Franco) місцеві мови та культури Іспанії були пригнічені. Тим часом, «Барселона» ставала «більше, ніж клуб» (ісп. mes que un club — це нинішній девіз клубу) через свою передбачувану зв'язку в прогресивних переконаннях.

У 1950-ті роки конкуренція між клубами посилилася, особливо в результаті боротьби за Альфредо Ді Стефано. Ді Стефано справив враження як на «Барселону» так і «Реал», поки він грав у клубі «Мільонаріос» у Боготі під час страйку гравців в його рідній Аргентині. «Реал» і «Барселона» намагалися підписати з ним контракт, але плутанина виникла через самого Ді Стефано, який в цей час перейшов до «Мільонаріос» з «Рівер Плейта» в обхід правил ФІФА. Згодом як «Барселона», так і «Реал» Мадрид вірили, що вони все-таки підпишуть його. У підсумку Ді Стефано перейшов до «Реалу».

Альфредо прекрасно вписався до складу Реала і став одним з його символів. З ним «Мадрид» зумів завоювали п'ять Кубків європейських чемпіонів.

У 1960-х роках конкуренція між клубами досягла вже європейського рівня, коли вони зустрілися двічі в розіграші Кубка Чемпіонів. «Реал» Мадрид виграв у «Барселони» 1960 року (потім «Реал» виграв цей турнір), а 1961 року успіх вже святкувала «Барселона» (правда в фіналі каталонський клуб поступився «Бенфіці» з рахунком 2-3).

Провідні гравці «Барселони» переходили в стан одвічних суперників небагато раз: 1988 року — Бернд Шустер, 1994 — Мікаель Лаудруп, а 2000 — Луїш Фігу, чий трансфер став на той момент найдорожчим в історії футболу.

Сучасність |

Матч 2 травня 2009.

Суперники знову зустрілись у півфіналі Ліги чемпіонів 2001—2002 — «Реал» переміг і згодом виграв турнір.

У чемпіонаті Іспанії сезону 2008-2009 (2 травня 2009 року) в матчі 34 туру «Реал» — «Барселона», який став вже 154 Ель Класіко, перемогу здобула «Барселона» з рахунком 2:6, встановивши рекорд результативності. До цього гостьовій команді жодного разу не вдавалося забити шість м'ячів у ворота «Реала» на «Сантьяго Бернабеу». Цей матч вирішив долю титулу чемпіона Іспанії — шанси «Реала» наздогнати «Барсу» стали лише теоретичними (крім того, що «Реалу» тепер потрібно було тільки перемагати, також була необхідна осічка «Барси»).

29 листопада 2010 року на «Камп Ноу» відбулося чергове Ель Класіко. «Реал», який ішов після 12 турів на першому місці (10 перемог, 2 нічиї, 0 поразок, м'ячі 33-6), який очолював Жозе Моурінью, був розгромлений 5:0. Матч проходив нервово, ряснів сутичками футболістів, яким було показано 12 жовтих і 1 червона картка ^[2]^[3].

20 квітня 2011 року на «Местальї» у Валенсії пройшов фінал Кубка Короля між «Реалом» і «Барселою». Лише в додатковий час суперникам вдалося відкрити рахунок, зробив це футболіст мадридців Кріштіану Роналду, який замкнув подачу Анхеля Ді Марія. У підсумку Кубок дістався «Реалу», який здобув перемогу над «Барселоною» після трирічного періоду поразок ^[4]^[5].

27 квітня та 3 травня 2011 року команди зустрілись у рамках півфіналу Ліги чемпіонів 2010—2011. У Мадриді «Барселона» перемогла 2:0 (обидва м'ячі забив Ліонель Мессі), а в матчі-відповіді була зафіксована нічия 1:1 (голи: Педро («Барселона»), Марсело («Реал»)). За сумою двох матчів у фінал турніру вийшла «Барселона», де зустрілася на лондонському «Вемблі» з англійським клубом «Манчестер Юнайтед», обігравши його з рахунком 3:1 (голи: Педро, Мессі, Вілья («Барселона»)). Таким чином, команди встановили своєрідний рекорд — 4 гри за 18 днів.

26 жовтня 2013 року чергове Ель Класіко відбулося на «Камп Ноу» в рамках 10 туру Ла Ліги, яке для наставників «Барселони» Херардо Мартіно та «Реала» Карло Анчелотті було першим. Перемогу з рахунком 2-1 здобули підопічні Херардо Мартіно, що дозволило каталонцям відірватися від «Реалу» на 6 очок в чемпіонаті.^[6].

23 березня 2014 року забивши три голи в ворота „Реала“ в 29 турі чемпіонату Іспанії, в якому «Барселона» на виїзді перемогла з рахунком 4-3, Ліонель Мессі перевершив декілька досягнень, зокрема став найкращим бомбардиром в історії „Ель Класіко“ (24 голи), випередивши гравця «Реала» Альфредо Ді Стефано, на рахунку якого 18 забитих м'ячів, ^[7] та першим гравцем якому вдалося зробити два хет-трики в історії „Ель Класіко“. ^[8]

Статистика |

Дані актуальні станом на 3 березня 2019 року^[9]^[10]^[11]^[12]^[13]

Результати матчів |

	Матчі	Перемоги		Нічиї	Голи		Перемоги вдома		Нічиї вдома		Перемоги в гостях
	Матчі	Р	Б	Нічиї	Р	Б	Р	Б	Р	Б	Р	Б
Ла-Ліга	178	72	72	34	287	288	52	50	15	19	20	22
Кубок Іспанії	35	12	15	8	65	66	5	7	5	3	3	6
Кубок іспанської ліги	6	0	2	4	8	13	0	1	2	2	0	1
Суперкубок Іспанії	14	8	4	2	30	18	6	4	1	1	2	0
Ліга чемпіонів УЄФА	8	3	2	3	13	10	1	1	2	1	2	1
Турніри разом	241	95	95	51	403	396	64	62	25	26	27	30
Тов.	34	4	20	10	44	86	3	11	4	6	1	8
Разом з товариськими	275	99	115	61	447	482	67	73	29	32	28	38

Трофеї клубів |

Станом на 3 березня 2019 року

Реал	Турнір	Барселона
Національні
33	Ла-Ліга	25
19	Кубок Іспанії	30
10	Суперкубок Іспанії	13
1	Кубок Еви Дуарте (неіснує)	3
1	Кубок іспанської ліги (неіснує)	2
64	Разом	73
Європейські та світові
13	Ліга чемпіонів УЄФА	5
—	Кубок володарів кубків (неіснує)	4
2	Ліга Європи УЄФА	—
4	Суперкубок УЄФА	5
—	Кубок ярмарків (неіснує)	3
3	УЄФА / КОНМЕБОЛ Міжконтинентальний кубок (неіснує)	—
4	Клубний чемпіонат світу	3
25	Разом	20
90	Разом всі	93

Найкращі бомбардири в історії Ель Класіко |