Mryntu

Улас Олексійович Самчук
	; ; Улас Самчук;
Народився	; 7 (20) лютого 1905(1905-02-20); Дермань, Волинська губернія;
Помер	; 9 липня 1987(1987-07-09) (82 роки); Торонто, Канада;
Громадянство	; Канада;
Діяльність	; журналіст, письменник, публіцист;
Мова творів	; українська;
Партія	; Організація українських націоналістів;
	;
	; Улас Олексійович Самчук у Вікісховищі?
	; Висловлювання у Вікіцитатах;

У Вікіпедії є статті про інших людей з прізвищем Самчук.

~~|Поховання=~~ ~~|Примітки=~~ ~~|Alma mater=~~ ~~|Національність=~~

Ула́с Олексійович Самчу́к (7 (20) лютого 1905(19050220), Дермань тепер Здолбунівський район Рівненської області — 9 липня 1987, Торонто) — український письменник, журналіст і публіцист, редактор, лауреат УММАН, член уряду УНР у вигнанні, член ОУП «Слово».

Зміст

1 Життєпис

2 Літературна творчість

3 Пам'ять
- 3.1 Музеї
- 3.2 Вулиці
- 3.3 Пам'ятники та меморіальні дошки

4 Твори
- 4.1 Оповідання
- 4.2 Романи
- 4.3 Статті
- 4.4 Спогади, листи, нотатки
- 4.5 Переклади іншими мовами
- 4.6 Сучасні перевидання
- 4.7 Примітки

5 Джерела та література

6 Посилання

Життєпис |

Улас Самчук народився 20 (за старим стилем 7) лютого 1905 року в селі Дермані Дубенського повіту Волинської губернії (нині Здолбунівський район Рівненської області) в родині Олексія Антоновича та Настасії Ульянівни Самчуків, — як на той час, заможних селян. По суті, світогляд майбутнього визначного письменника світу формували як родина, так і довкілля:

«

… Дермань для мене центр центрів на планеті. І не тільки тому, що десь там і колись там я народився… Але також тому, що це справді „село, неначе писанка“, з його древнім Троїцьким монастирем, Свято-Феодорівською учительською семінарією, садами, парками, гаями, яругами, пречудовими переказами та легендами.

»

У 1913 році, коли Уласові Самчуку було вісім років, сім'я переїхала в село Тилявку Кременецького повіту. Але з Дерманем зв'язків не втрачав, у 1917—1920 рр. навчався у чотирикласній вищепочатковій школі, що діяла при Дерманській Свято-Феодорівській учительській семінарії. У 1921—1925 роках — у Крем'янецькій українській мішаній приватній гімназії імені Івана Стешенка.

Улас Самчук у 1920-х роках

Перед самим закінченням гімназії Уласа Самчука покликали до польського війська (гарнізон міста Тарнова). 23 серпня 1927 року він дезертирував з війська, після чого потрапив до Ваймарської Німеччини, де працював у місті Бойтені як наймит в одного міщанина, розвозив рольвагою по копальнях і гутах залізо.

«Німецький» період життя Уласа Самчука позначений тим, що, по-перше, завдяки Герману Блюме він, як вільнослухач, студіював у Бреславському Університеті з 1927 року. Германіна фон Лінгейсгайм (мама Германа) люб'язно дала притулок «обідраному українцю» у своїй оселі й терпляче навчала його німецької мови. Вдруге прийшов Герман Блюме на допомогу Уласові через 15 років: завдяки його клопотанню нацисти 20 квітня 1942 року випустили письменника, арештованого 20 березня цього року, з Рівненської в'язниці. Герман Блюме в Рівному був начальником цивільної поліції райхскомісаріату «Україна».

Улас Самчук

З 1925 почав друкувати оповідання в журналі «Духовна Бесіда» у Варшаві, згодом у «Літературно-науковому віснику» та інших журналах (видані окремою збіркою «Віднайдений рай», 1936). Свої перші новели він надіслав до «Літературно-наукового вісника» з Німеччини, там виникли задуми більших романів. У спогадах «Мій Бреслав» Улас Самчук стверджує, що саме в цьому німецькому (тепер — польському) місті «в моєму всесвіті з'явилась туманність, з якої поволі вимальовувались контури майбутньої „Волині“».

1929 року переїхав до Чехословаччини та навчається в Українському вільному університеті у Празі. Жодного вищого навчального закладу не зміг закінчити. Кожну науку Улас опановував без учителів, самотужки. Бездоганно володів німецькою, польською, чеською, російською, менше французькою мовою.

У Чехословаччині жив з 1929 по 1941 рік. Українська Прага 1920-1930-х жила бурхливим науковим та культурно-мистецьким життям. До безпосереднього оточення, яке творило «його Прагу», Улас Самчук відносив Олександра Олеся, Спиридона Черкасенка, Олексу Стефановича, Оксану Лятуринську, Олега Ольжича, Михайла Мухина, Миколу Бутовича, Роберта Лісовського, Степана Смаль-Стоцького, Дмитра Дорошенка, Миколу Галагана, Леоніда і Надію Білецьких, Дмитра Антоновича, Сергія Шелухіна, Микиту Шаповала, Валентина і Лідію Садовських, Русових, Яковлевих, Мідних, Батинських, Слюсаренків, Щербаківських, Сімовичів, Лащенків, Горбачевського, Ольгерта Бочковського. У Празі Улас Самчук належав до Студентської академічної громади. «Нас було кілька сотень з загальної кількатисячної української колонії, ми були поколінням Крут, Базару, Листопада, Четвертого Універсалу, України Мілітанс». У 1937 році з ініціативи Євгена Коновальця була створена культурна референтура проводу українських націоналістів на чолі з Олегом Ольжичем. Центром Культурної референтури стала Прага, а однією з головних установ — Секція митців, письменників і журналістів, де головував Самчук.

1941 року в складі однієї з похідних груп ОУН-м повернувся на Волинь (до Рівного), де був редактором газети «Волинь» до 1943.

З ним працював редактором Петлюра Олександр Васильович, видавництво в ті роки очолював Іван Тиктор, співпрацювала Олена Теліга. У 1944—1948 жив у Німеччині, був одним із засновників і головою літературної організації МУР. Після переїзду до Канади (1948) став засновником ОУП «Слово» (1954).

Ім'я Уласа Самчука прижиттєво було відоме в країнах Європи та в Америки. Як зазначала дослідниця творчості письменника Марія Білоус-Гарасевич, «вражає не те, що на українській землі народився цей винятково сильний творчий талант, а те, що він вижив, не зісох у „волинській тихій стороні“, в абсолютно безпросвітних обставинах».

Літературна творчість |

Марка України 2005 р.

У літературній творчості Самчук був літописцем змагань українського народу протягом сучасного йому півстоліття. Своє перше оповідання — «На старих стежках» — опублікував 1926-го у варшавському журналі «Наша бесіда», а з 1929 став постійно співпрацювати з «Літературно-науковим вісником», «Дзвонами» (журнали виходили у Львові), «Самостійною думкою» (Чернівці), «Розбудовою нації» (Берлін), «Сурмою» (без сталого місця перебування редакції).

У найвидатнішому творі Самчука — трилогії «Волинь» (І—III, 1932—1937) виведений збірний образ української молодої людини кінця 1920-х — початку 1930-х pоків, що прагне знайти місце України у світі та шляхи її національно-культурного й державного становлення. Робота над першою і другою частинами тривала з 1929 по 1935, над третьою — з 1935 по 1937 роки. Саме роман «Волинь» приніс 32-річному письменнику світову славу. Як стверджує дослідник творчості Уласа Самчука Степан Пінчук:

«

«У 30-х роках вживалися певні заходи щодо кандидування Уласа Самчука на Нобелівську премію за роман «Волинь» (як і Володимира Винниченка за «Сонячну машину»). Але, на жаль, їхніх імен немає серед Нобелівських лауреатів: твори письменників погромленого і пригнобленого народу виявились неконкурентноздатними не за мірою таланту, а через відсутність перекладів, відповідної реклами».

»

Ідейним продовженням «Волині» є повість «Кулак» (1932). У романі «Марія» (1934) відтворена голодова трагедія українського народу на центральних і східноукраїнських землях 1932—1933, у романі «Гори говорять» (1934) — боротьба гуцулів з угорцями на Закарпатті.

Могила Уласа Самчука на цвинтарі Св. Володимира, місто Оквілл, Канада

У повоєнний період творчості Самчука сюжетним продовженням «Волині» є його роман-хроніка «Юність Василя Шеремети» (І-ІІ, 1946—1947).

У 1947 закінчив драму «Шумлять жорна».

У незакінченій трилогії «Ост»: «Морозів хутір» (1948) і «Темнота» (1957), зображена українська людина та її роль у незвичайних і трагічних умовах міжвоєнної та сучасної підрадянської дійсності.

Темами останніх книг Самчука є боротьба УПА на Волині (роман «Чого не гоїть вогонь», 1959) і життя українських емігрантів у Канаді («На твердій землі», 1967). Переживанням Другої світової війни присвячені спогади «П'ять по дванадцятій» (1954) і «На білому коні» (1956).

Письменник помер у Торонто 9 липня 1987 р.

Пам'ять |

Ювілейна монета «Улас Самчук»

Книга Гаврила Чернихівського «Улас Самчук: сторінки біографії» (2005) у році є першим ґрунтовним дослідженням про «українського Гомера ХХ століття»^[1]. Про Уласа Самчука Ігор Фарина написав повість «Пекуча чужина» (2005). 2018 року у серії «Ім'я на обкладинці» видавництва «Навчальна книга Богдан» вийшла книга Сергія Синюка «Улас Самчук: ескізи до творчого портрета».

На його честь також названо 33 курінь УПЮ імені Уласа Самчука.

Постановою № 184-VIII Верховної Ради України від 11 лютого 2015 року 110 років з дня народження відзначатиметься на державному рівні.^[2]

Музеї |

У жовтні 1993 в селі Тилявка Шумського району Тернопільської області відкрито літературно-меморіальний музей письменника У. Самчука. У приміщенні колишньої учительської семінарії, де навчався У. Самчук (нині — Дерманський навчально-виховний комплекс «загальноосвітня школа І-го ступеня — гімназія»), 12 лютого 1995 року відкрито літературно-меморіальний музей Уласа Самчука. Згодом удостоєний звання народного. 2015 року це звання літературно-меморіальному музеєві Самчука було підтверджено.

У м. Рівне діє Літературний музей Уласа Самчука.

Вулиці |

Докладніше: Вулиця Уласа Самчука

Вулиці Уласа Самчука є в Луцьку, Білій Церкві, Рівному, Мізочі, Крем'янці, Шумську, Тернополі

Пам'ятники та меморіальні дошки |

Пам'ятник Уласу Самчуку на Театральному майдані в м. Рівному

Меморіальна дошка Уласу Самчуку та Олені Телізі в м. Рівному

Пам'ятник Уласу Самчуку в Здолбунові

У Луцьку на честь Уласа Самчука встановлено меморіальну дошку.

У Рівному є пам'ятник видатному письменнику-націоналісту.

Також у Рівному є меморіальна дошка на честь Олени Теліги та Уласа Самчука — редакторів газети «Волинь».

Пам'ятник Уласу Самчуку є в Здолбунові.

Погруддя Самчука відкрите 20 лютого 2005 року перед школою в Тилявці у якій міститься меморіальний музей письменника.

пам'ятна дошка в Городоцькому районі Львівської області.

Твори |

Автор повістей «Марія» (1933), «Кулак» (1932), трилогії «Волинь» («Куди тече річка» (1932), «Війна і революція» (1935), «Батько і син» (1937)), романів «Юність Василя Шеремети» (1946—1947), трилогії «Ост»: «Морозів хутір» (1948), «Темнота»(1957) і «Втеча від себе» (1982); книг спогадів і репортажів «П'ять по дванадцятій» (1954), «На твердій землі» (1967), «На білому коні» (1956), «На коні вороному» (1979), «Плянета Ді-Пі» (1979), «Слідами піонерів» (1980). Документ доби: публіцистика Уласа Самчука 1941—1943 років /Упоряд. А. Жив'юк. — Рівне, 2008. — 456 с.

Оповідання |

На старих стежках. — у варшавському журналі «Наша бесіда», 1926.

Романи |

Самчук У. Волинь: роман у 3 частинах (перше видання 1932—1937; третє видання Торонто):
- Волинь Ч. 1. Куди тече та річка?
- Волинь Ч. 2 Війна і революція
- Самчук У. Волинь: роман-хроніка у 3-ох частинах. Ч. 2 : Війна і революція / Улас Самчук. — Львів: Друк. «Бібльос», 1935. — 271 с.
- Волинь Ч. 3 Батько і син

Самчук У. Гори говорять. — Прага, 1933; Буенос-Айрес, 1952)

Самчук У. Гори говорять! : роман: у 2 ч. / Улас Самчук. — Винипеґ, Манітоба: Накладом Нового Шляху, 1944. — 194 с.

Самчук У. Марія. — Львів: Українська бібліотека, 1934. — 1-е вид.; Рівне: Волинь, 1941. — 2-е вид.; Буенос-Айрес: Видавництво Миколи Денисюка, 1952 — 3-е вид. — 281 с.

Самчук У. Кулак: Роман у 2-х ч. — Чернівці: Бібліотека «Самостійної думки», 1937. — 279 с.

Самчук У. Ост: роман у 3 томах: «Морозів хутір» (1948), «Темнота» (1957), «Втеча від себе» (1982):
- Морозів хутір. — Реґенсбурґ: видання Михайла Борецького, 1948. — 584 с.
- Темнота. — Нью-Йорк: Українська Вільна Академія Наук, 1957. — 495 с.
- Втеча від себе. — Вінніпег: видання Товариства «Волинь», 1982. — 429 с.

Самчук У. Юність Василя Шеремети. — Мюнхен: Прометей, 1947. — Т. 1. — 156 с.

Самчук У. Юність Василя Шеремети. — Мюнхен: Прометей, 1947. — Т. 2. — 165 с.

Самчук У. Чого не гоїть огонь. — Нью-Йорк: Вісник, 1959. — 288 с.

Самчук У. На твердій землі. — Торонто: Укр. Кредитова Спілка Торонто, 1967. — 390 с.

Самчук У. Слідами піонерів. — Джерсі Ситі — Нью-Йорк: Свобода, 1980. — 269 с.

Статті |

Нарід чи чернь? — 1941.

Крути — 1943.

Спогади, листи, нотатки |

П'ять по дванадцятій: записки на бігу. — Буенос-Айрес: Видавництво Миколи Денисюка, 1954. — 232 с.

На білому коні. — Вінніпег: видання Товариства «Волинь», 1972. — 251 с.

На коні вороному. — Вінніпег: видання Товариства «Волинь», 1975, 1990. — 360 с.

Плянета Ді-Пі. — Вінніпег: видання Товариства «Волинь», 1979. — 355 с.

Переклади іншими мовами |

(польською) Ułas Samczuk. Wołyń. Tłumaczenie: Tadeusz Hollender; przedm.: Ksawery Pruszyński. Warszawa: Towarzystwo Wydawnicze "Rój. 1938. 331 s.

(польською, передрук wyd. 2) Ułas Samczuk. Wołyń. Tłumaczenie: Tadeusz Hollender. Biały Dunajec — Ostróg 2005, Wydawnictwo «Wołanie z Wołynia». 331 s. ISBN 8388863142

(хорватською) Ulas Samčuk. Za zemlju.^[3] Prevoditelj: Ivan Vanjčik, Stanko Gašparović. Zagreb: Izdanje Savremene biblioteke. 1941. 283 str.

(французькою) Oulasse Samtchouk. Où va la rivière? Traduit de l'ukrainien: ?. Liége: Solédi, 1948. 334 p. Collection Bibliothèque Internationale N° 3.

(французькою) Oulas Samtchouk. Mariya. Traduit de l'ukrainien: Л. Шульгин та Русана; préface de René Arcos. Paris : Éditions du Sablier. 1955. 152 p.

(англійською) Ulas Samchuk. Maria: The Chronicle of a Life. Translated from Ukrainian by: Roma Z. Franko; editor: Paul Cipywnyk. Toronto: Language Lanterns Publications, 2011—247 стор. ISBN 9780987775009

Сучасні перевидання |

Самчук У. Гори говорять. — К., 1996.

Самчук У. Волинь: У 2 т. — К.: Дніпро, 1993. — Т. 1, 2.

Самчук У. Дермань. Роман: У 2 ч. — Рівне: Волинські обереги, 2005. — 120 с.

Самчук У. На білому коні. — Львів: Літопис Червоної Калини, 1999.

Самчук У. На коні вороному. — Львів: Літопис Червоної Калини, 2000.

Самчук У. Темнота. Роман. — Нью-Йорк, 1957. — 493 с.

Самчук У. Чого не гоїть огонь. — К.: Укр. письменник, 1994.

Самчук У. Юність Василя Шеремети: Роман. — Рівне: Волин. обереги, 2005. — 329 с.

Самчук У. OST. Трилогія. — Тернопіль: Джура, 2005. — 452 с.

Волинські дороги Уласа Самчука: Збірник. — Рівне: Азалія, 1993.

Улас Самчук. Ювілейний збірник. До 90-річчя народження. — Рівне: Азалія, 1994.

Марія: повість / Улас Самчук; післямова Ніни Бернадської. — 2-ге вид., стер. — К. : Знання, 2013. — 176 с.: іл. — (Класна література).

Юність Василя Шеремети: роман / Улас Самчук. — К. : Знання, 2014. — 278 с. — (Класна література).

Примітки |

↑ 70 років від дня народження Гаврила Чернихівського

↑ Політика / Голос України: газета. — 2015. — № 29 (6033). — 18 лютого. — С. 4

↑ Під такою назвою вийшло хорватське видання роману «Волинь»

Джерела та література |

Жив'юк А. А., Комаренко Т. О. Самчук Улас Олексійович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К.: Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 437. — ISBN 978-966-00-1290-5.

Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж ; Нью-Йорк : Молоде життя ; Львів ; Київ : Глобус, 1955—2003.

Бондаренко Ю. Роман-хроніка Уласа Самчука «Марія»: Україна між космосом та історією // Слово і Час. — 2011. — № 6. — С. 25–33. http://sich.ilnan.gov.ua/images/2011/SiCh_06_2011.pdf#page=25

Васьків М. Жанрові особливості романістики Уласа Самчука. «Кулак» У. Самчука: між мистецтвом і публіцистикою, традицією та її оновленням // Український еміграційний роман 1930-50-х років. — Кам'янець-Подільський : ПП «Медобори-2006», 2011. — С. 15—34.

Волинські дороги Уласа Самчука: Збірник. — Рівне : Азалія,1993. — 103 с.

Гарасевич М. Широкий письменницький діапазон У. Самчука // Дзвони. — 1978. — № 3-4. — С. 55—74.

Гром'як Р. Розпросторення духовного світу Уласа Самчука (Від трилогії «Волинь» до трилогії «Ost») // Орієнтації. Розмисли. Дискурси. 1997—2007. — Тернопіль : Джура, 2007. — С. 248—267.

Гупало С. Невідомий Улас Самчук // Дзеркало тижня. — 2006. — № 18 (13-19 трав.). http://istvolyn.info/index.php?option=com_content&task=view&id=1744&Itemid=25

Гупало С. Той, що з народу вичавлював чернь. http://istvolyn.info/index.php?option=com_content&task=view&id=398&Itemid=25

Празька літературна школа: Ліричні та епічні твори /Упорядування і передмова В. А. Просалової. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2008. — 280 с.

Гром'як Р. Розпросторення духовного світу Уласа Самчука (Від трилогії «Волинь» до трилогії «Ost») // Орієнтації. Розмисли. Дискурси. 1997—2007. — Тернопіль: Джура, 2007. — С. 248—267.

Дальний М. Музей і архів Уласа Самчука перевезено в Україну // Нові дні. — 1995. — Ч. 539. — С. 14—15.

Київська глорія Уласа Самчука // Цалик С., Селігей П. Таємниці письменницьких шухляд: Детективна історія української літератури. — К.: Наш час, 2010. — С. 140—184.

Копач О. Улас Самчук — літописець XX століття // Нові дні.— 1991. — № 2. — С. 14-15.

Крупач М. Історіософський «документ у слові» Уласа Самчука // Визвольний шлях. — 2006. — № 5. — С. 120—123.

Кузьменко С. Улас Олексійович Самчук: До 90-ліття з дня народження // Нові дні. — 1995. — Ч. 539. — С. 12-13.

Нагорна І. У дні виняткового часу. — Рівне, 2008. — 54 с.

Наумович С. В'їзд У. Самчука … до Києва // Визвольний шлях. — 1965. — № 12. — С. 1364—1366.

Поліщук Я. Формули ідентичності Уласа Самчука на тлі доби // Дивослово. — 2004. — № 7. — С. 26-29.

Розумний Я. Улас Самчук (1905—1987) // Сучасність. — 1987. — Ч. 12. — С. 30-34.

Руснак І. «Жертва пані Маї» як зразок інтелектуальної драми Уласа Самчука // Вісниківство: Літературна традиція та ідеї. Науковий збірник. — Вип. 2. — Дрогобич: Посвіт, 2012. — С. 408—417.

Руснак І. Історіософська концепція російської революції у творчості Уласа Самчука // Визвольний шлях. — 2006. — № 11. — С. 28-41.

Руснак І. «Я був повний Україною…»: Художня історіософія Уласа Самчука. — Вінниця, 2005. — 405 с.

Улас Самчук. Ювілейний збірник. До 90-річчя народження. — Рівне: Азалія, 1994. — 108 с.

Тарнавський О. Зустріч з Уласом Самчуком // Нові дні. — 1988. — № 11. — С. 13-14.

Тарнавський О. Улас Самчук — прозаїк // Відоме й позавідоме. — К.: Час, 1999. — С. 336—350.

Ткачук М. Художні виміри творчості Уласа Самчука // Українська мова і література в школі. — 2005. — № 6. — С. 43—47.

Харченко О. Музей-архів Уласа Самчука // Молода Україна. — 1989. — № 385. — С. 18.

Шевчук В. Улас Самчук та його волинська сага // Українська мова і література в школі. — 1992. — № 11-12. — С. 30-34.

Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядк. В. А. Просалової. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2012. — 516 с.

Korowytsky І. Ulas Samchuk // Ukraine: a concise encyclopaedia / Prepared by Shevchenko scientific society; edited by V. Kubijovy?. — Toronto: The Ukrainian national association, University of Toronto press. — V. 1. — P. 1063.

Посилання |

Вікіцитати містять висловлювання, автором яких є: Самчук Улас Олексійович

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Самчук Улас Олексійович

УЛАС САМЧУК | Програма «Велич особистості» | 2015

Твори Уласа Самчука на «Diasporiana»

Р. В. Радчик Публіцистика Уласа Самчука в контексті українського державотворення

Літературні вечори в Українському Інституті Модерного Мистецтва Чикаго, 1973—2006 // Укладачі: Віра Боднарук, Володимир Білецький. — Донецьк: Український культурологічний центр, 2006. — 140 с.

Біографія і твори Уласа Самчука на «Українському Центрі»

"Літописець свого простору". на YouTube. Документальний фільм «Літописець свого простору» про публіцистичну та громадську діяльність Уласа Самчука. У фільмі використано багато цитат із його передовиць, опублікованих у газеті «Волинь» та особистих щоденників. До основної сюжетної лінії вплітається розповідь про особисте життя письменника. Акторська гра, коментарі істориків допоможуть глядачеві краще зрозуміти той час і події, що відбувалися навколо українських інтелектуалів 30-40-х років минулого століття.

Тилявський літературно-меморіальний музей Уласа Самчука

На Львівщині відкрито меморіальну дошку Уласові Самчуку

Олександр Горобець Пам'ятник Уласу Самчуку проситься на берег Дніпра у Києві

Хто там на білому коні?

Самчук Улас Електронна бібліотека «Культура України»

[1] 70 років від дня народження Гаврила Чернихівського

[2] Політика / Голос України: газета. — 2015. — № 29 (6033). — 18 лютого. — С. 4

[3] Під такою назвою вийшло хорватське видання роману «Волинь»

搜尋此網誌